ПІДГОТОВКА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ДО ВИКОНАННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ОБОВ’ЯЗКІВ У НІМЕЧЧИНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, з’ясовано ступінь його наукового розроблення й зв’язок з науковими програмами та планами; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, дослідницькі методи; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію та впровадження її результатів.

У першому розділі – «Підготовка учнівської молоді до виконання батьківських обов’язків як соціально-педагогічна проблема» – проаналізовано сучасний стан розробленості досліджуваної проблеми у соціально-педагогічному вимірі, визначено теоретико-методологічні аспекти проблеми підготовки учнівської молоді до усвідомленого батьківства у Німеччині, висвітлено основні зарубіжні педагогічні концепції з батьківства/материнства, здійснено історичну ретроспективу становлення системи підготовки до батьківства учнівської молоді Німеччини, розкрито її зміст крізь призму сімейної, соціальної та ґендерної державної політики Німеччини.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дав змогу виявити основні теоретичні підходи до феномена батьківства/материнства у Німеччині з позиції різних концепцій, а саме: біологічних (психоаналіз, неопсихоаналіз) та соціальних (марксизм, соціальний конструктивізм, фемінізм); конкретизувати понятійно-термінологічний апарат у взаємозв’язку категорій «батьківство/материнство», «відповідальність/усвідомленість» як засадничих у дослідженні проблеми підготовки учнівської молоді до виконання батьківських обов’язків – важливої складової загальної системи виховання підростаючого покоління.

На основі вивчення і узагальнення психолого-педагогічних розвідок з’ясовано, що батьківство/материнство більшістю зарубіжних та вітчизняних учених (Т. Говорун, І. Кон, В. Кравець, Р. Овчарова, Г. Пайтц, Г. Філіппова, В. Фтенакіс та ін.) характеризується як базове життєве призначення кожної людини, її значуща соціально-психологічна функція. Німецькі вчені (Т. Вінерс, Л. Гоффман|становище|, Б. Каліцкі, М. Тeкстор, К. Штарке) під батьківством/материнством розуміють інтегральну сукупність соціальних та індивідуальних характеристик особистості, що пронизує всю життєдіяльність людини. Отже, комплексність, багатокомпонентність та соціальна детермінованість батьківства є його основними характеристиками. У структурі батьківства/материнства виокремлюють такі елементи: ціннісні орієнтації подружжя; батьківські установки й очікування; батьківське ставлення; батьківські почуття; батьківські позиції; батьківська відповідальність; стиль сімейного виховання.

Феномен батьківства/материнства німецькі науковці вивчають у взаємозв’язку з такими поняттями, як відповідальність, усвідомленість, компетентність|. Виявлена термінологічна відмінність у вживанні понять «батьківство»/«материнство» у німецькій та українській мові.

Теоретичний аналіз літератури дав змогу розкрити генезу та виокремити етапи підготовки молодого покоління до батьківства у різні історико-соціокультурні періоди: зародження (ХVІІІ – ХІХ ст.), реформування (поч. ХХ ст. – 1933 р.), розвитку (1934 – 1945 рр.), трансформації (1946 – 1989 рр.), модернізації (кінець ХХ – поч. ХХІ ст.).

Вирішення проблеми підготовки до батьківства у Німеччині впродовж століть перебувало в органічному зв’язку з набуттям освіти дівчатами та жінками, переосмисленням їхнього становища і ролі в суспільстві. До XVI ст. у німецькому суспільстві панували патріархальні погляди на біологічне призначення жінки щодо виконання нею материнських ролей та обов’язків. Лише у XVIII ст. у суспільній думці зароджуються погляди щодо цілеспрямованого виховання хлопців і дівчат, їх підготовки до сімейного життя та майбутнього батьківства. З’ясовано, що перші курси з підготовки до батьківства датуються кінцем ХІХ століття і були спрямовані винятково на навчання дівчат як майбутніх матерів. У період Третього Рейху (1934-1945 рр.) материнські школи були поставлені на службу державній ідеології.

Порівняльний аналіз наукових джерел засвідчує, що особливості підготовки учнівської молоді до батьківства зумовлені специфікою соціокультурного розвитку двох держав – НДР та ФРН (з 1946 по 1989 рр.) та функціонуванням різних моделей сім’ї у Західній та Східній Німеччині. Панівною моделлю у ФРН була патріархальна сім’я: «чоловік-годувальник, жінка – домогосподарка» з подальшою модернізацією моделі чоловіка-годувальника. Для працюючих жінок у період активного материнства пропонувався неповний робочий день, як оптимальне поєднання професійних та батьківських обов’язків. На відміну від Західної, у Східній Німеччині більш поширеною була модель двох годувальників (матері і батька) за пріоритетності державного забезпечення дітей освітніми інституціями та дошкільними закладами. З 1973 р. у школах НДР на законодавчому рівні були запроваджені спецкурси «Підготовка до шлюбу, сім’ї та батьківства», тоді як у ФРН на той час не існувало єдиних для федеральних земель законодавчих директив з підготовки до батьківства у школі.

Значні зміни відбулися у підготовці учнівської молоді до батьківства з об’єднанням двох держав у 1990 році в одну федерацію, що пов’язано з плюралізацією сімейних форм життя, деформацією сім’ї, нівелюванням культурних та сімейних цінностей, зниженням потреби у народженні дітей, зростанням кількості розлучених та неповних сімей, ранніх вагітностей, девіантного материнства та кризою батьківства взагалі. У зв’язку з цим були розроблені стратегічні напрямки соціальної та сімейної політики об’єднаної держави.

Результати аналізу наукових джерел засвідчують, що сучасна Німеччина є прикладом соціального захисту материнства та дитинства, поваги до культурних ідеалів сім’ї, християнсько-демократичних цінностей, дотримання прав і свобод особистості. Як зазначають зарубіжні вчені (М. Дейлі, Л. Левіс, К. Рейк), для ФРН характерною є тенденція «приватизації» турботи», що передбачає діяльність волонтерських організацій, які за фінансової підтримки держави забезпечують надання послуг для дітей-інвалідів та людей похилого віку.

Розвинута на сьогодні нормативно-правова база державного законодавства і законодавства федеральних земель, передача уповноважень державою місцевим громадам, політичним партіям, благодійним фондам, різним освітнім інституціям для самостійного вирішення проблеми підготовки до батьківства на землях склали підґрунтя для розробки та впровадження шкільної системи формування готовності учнівської молоді до виконання батьківських обов’язків («Закон про допомогу вагітним та сім’ям» (1992 р.), «Закон про надання допомоги дітям та молоді» (1996 р.)).

Набуття молоддю батьківських компетентностей як ключових є основним завданням підготовки учнівської молоді до виконання функцій батька/матері. Батьківська компетентність розглядається німецькими вченими (П. Бекерманн, Г. Енгельбрех) як інтегральна властивість, що поєднує активне засвоєння школярами знань, умінь та навичок з батьківства, основ перинатальної культури, передбачає розвиток власного, особистісного потенціалу, готовності до майбутнього демократичного виховання, задоволення життєво необхідних соціальних та емоційних потреб дитини, створення безпечного середовища для неї, її успішної соціалізації до життя в суспільстві.

Підготовка учнівської молоді до виконання батьківських обов’язків у Німеччині як складова загальної системи виховання є цілісною системою теоретичних знань та необхідних практичних умінь і навичок з основ перинатальної педагогіки та психології, побудови конструктивної дитячо-батьківської взаємодії, підвищення батьківської компетентності у питаннях виховання і навчання дитини. Довгоочікувані цілі просвітницької роботи спрямовані на подолання насильства в суспільстві, на роботу з групами «ризику» у школах (підліткова вагітність, раннє та девіантне материнство, профілактика захворювань, які передаються статевим шляхом (передусім СНІДу), наркоманії та алкоголізму у підлітків).

У другому розділі – «Зміст та організація підготовки учнівської молоді до виконання батьківських обов’язків у Німеччині» – охарактеризовано сучасний стан підготовки молоді до батьківства у німецькій шкільній та позашкільній практиці, з’ясовано її мету, завдання, структуру та напрямки, проаналізовано зміст навчальних планів, програм та курсів з цієї проблеми, охарактеризовано технології у школах Німеччини, визначено шляхи впровадження позитивних ідей німецького досвіду в практику національної школи.

Підготовка учнівської молоді до батьківства має вертикально-горизонтальний характер на різних рівнях освіти (від дошкільної до неперервної освіти дорослих) та включає такі блоки: формування репродуктивних установок (потребу мати дітей та прагнення бути батьками), усвідомлення сімейних та батьківських цінностей, орієнтацію на фамілієцентризм та дитиноцентризм, набуття учнями батьківських компетенцій як комплексу знань, умінь та навичок з батьківства.

Дошкільний навчальний заклад як первинна ланка шкільної системи підготовки до батьківства пропонує програми зі статевого виховання («Світ знань для п’ятирічних», «Відкрити, бачити, відчувати!»), метою яких є набуття дошкільниками статевої ідентичності, сприяння розвитку дитячої самоповаги, позитивному особистісному зростанню, знаходження адекватних віку відповідей на дитячі запитання про кохання, шлюб, вагітність і народження дитини тощо.

Школи мають можливість самостійно планувати, викладати локальні варіативні курси з батьківства, проводити моніторинг знань. Директиви кожної федеральної землі відповідно до загальних рекомендацій Конференції міністрів, мають як спільні риси, що стосуються насамперед змісту виховання (теми: «Панування сім’ї», «Зачаття, вагітність, народження дитини», «Відповідальне батьківство», «Бюджет сім’ї»), так і відмінні – (тема «Ази перинатальної педагогіки» читається в середній школі у шести федеральних землях (Баварія, Бремен, Нижня Саксонія, Північний Рейн – Вестфалія, Саар, Саксонія Ангальт), у старшій школі – у двох (Райнланд-Пфальц, Саксонія), факультативно – в Тюрінгії, у решта землях – відсутня).

Визначено загальні риси структури підготовки до батьківства всіх федеральних земель – неперервність та наступність. Організація та зміст підготовки на основі цих принципів залежить також від шкільної системи: наприклад, початкова школа містить адекватні віку школярам 2 блоки тем: народження дитини, її потреби; сімейна економіка. Середня школа передбачає 3 блоки тем: основи перинатальної педагогіки; відповідальне батьківство; планування сім’ї та бюджету. Підготовка у старшій школі – гімназії та реальному училищі містить 5 тематичних блоків: основи перинатальної педагогіки; відповідальне батьківство; планування сім’ї, типологія сімейного життя; бюджет сім’ї; запобігання ВІЛ-інфекціям. Важливим блоком підготовки до батьківства є набуття умінь і навичок з «домашньої економіки» – раціонального ведення домашнього господарства, харчування, доцільного використання фінансових витрат, зокрема, у молодших та середніх класах ведення домашнього господарства є обов’язковим предметом.

Німецькі вчені (A. Гільгерс, С. Кренцер, Н. Мундгенке|) підкреслюють різновекторний та міждисциплінарний характер шкільної підготовки до батьківства: використання міжпредметних зв’язків, включення питань батьківства/материнства та їх розгляд у процесі вивчення академічних дисциплін (у початковій школі на уроках краєзнавства, навколишнього світу, рідної мови та етики; в основній школі, реальних училищах та гімназіях – біології, етики, суспільствознавства, країнознавства, історії, рідної мови та релігії); проведення факультативних занять («Піклування про дітей на різних вікових стадіях», «Побудова конструктивного спілкування», «Методи попередження вагітності»), медико-психологічних консультацій та тренінгів для учнів, їхніх батьків («Формування компетентностей виховання дітей»), як у школі, так і поза школою (у центрах, службах для молоді). Особливістю німецького досвіду з цієї проблеми є впровадження інклюзивної освіти, створення програм з підготовки до батьківства для дітей та підлітків з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями. Розроблені та адаптовані програми (у Гамбурзі, Гессені, Північному Рейні–Вестфалії, Саксонії) містять питання соціальної взаємодії, міжстатевого спілкування, психосексуального розвитку та батьківства. Система підготовки до батьківських обов’язків у Німеччині містить також спеціальні програми для соціально незахищених дітей («Остап’є – крок за кроком»), дівчаток – неповнолітніх матерів («Сила») та дітей трудових мігрантів («Хіппі»).

Встановлено, що пріоритетним напрямком у підготовці німецької молоді до потенційного батьківства є різнорівневість навчальних програм (початкова школа – «Клас 2000», середня школа – «Kess-виховання: менше стресу – більше радості», старша школа – «Час на роздуми про дітей»). Існують варіативні («EФЕКТ – навчання вихованню у сім’ї», «Діти в період статевого дозрівання – батьки в період кризи?!») та інтегровані курси, які викладаються у позакласній та позашкільній роботі, громадських установах, молодіжних організаціях тощо («Празька програма для батьків та дітей» (PEKiP)). Зміст освітніх програм з підготовки до батьківства у школах Німеччини передбачає як теоретичний блок (розширення теоретичних знань учнів про загальні механізми дитячого розвитку), так і практичний (набуття практичних навичок догляду за дитиною та оволодіння методами виховання, що забезпечують її успішний розвиток, формування соціально-комунікативних умінь для конструктивної батьківсько-дитячої взаємодії).

Ґендерний аспект підготовки німецької молоді до майбутнього батьківства полягає у спільному, роздільному та частково роздільному навчанні хлопців і дівчат, зокрема, передбачає рівноправність та обопільну відповідальність майбутнього подружжя за дітей. Проект для дівчат «Дівчата-Жінки-Мої дні» включає теми з перинатальної психології як ключові у попередженні ранньої вагітності та девіантного материнства. Проект для юнаків «Агенти в дорозі» – позитивний старт у життя як чоловіка, формує уважне, відповідальне ставлення до здоров’я, статевого життя та статевого дозрівання, народження дитини, догляду за нею, усвідомлення цінностей батьківства.

Інтенсифікація підготовки до батьківства у школах ФРН передбачає запровадження медіа-технологій – комп’ютерних та відео- ігор, телекомунікаційних засобів, цінність яких полягає у донесенні змісту тем з батьківства у наочній формі, кращому запам’ятовуванню та активізації мислення школярів, що дає змогу учням швидше набути батьківських компетенцій. Для контролю знань розроблені комп’ютерні варіанти тестів та опитувальники, які дають змогу здійснювати самоперевірку учнями своїх навчальних досягнень. Серед відеоінформаційних технологій у шкільній підготовці до батьківства широко використовуються дистанційне навчання, спеціалізовані веб-сайти, форуми, конференції у мережі Інтернет, отримання консультаційних послуг учням, батькам та вчителям в режимі он-лайн.

Заслуговує уваги система німецького досвіду соціально-педагогічної роботи з батьками як важливого фактору підвищення батьківської компетентності, неперервної освіти. Серед інноваційних форм роботи з батьками варто відзначити запрошення на заняття батьків учнів – підприємців малого та середнього бізнесу, які знайомлять підлітків з особистим реальним досвідом складання раціонального бюджету сім’ї, здорового харчування, оформлення кредитів на житло, що сприяє взаємному зближенню, кращій адаптації молодих людей до життя.