РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ З ПРОФІЛАКТИКИ ВІДМОВ МАТЕРІВ ВІД НЕМОВЛЯТ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету та задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; подано відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження, публікації автора, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі – ”Теоретико-методичні основи профілактики відмов матерів від немовлят“ – представлено соціально-психологічні характеристики жінок, які відмовляються від немовлят, причини цього явища; проаналізовано теорії, на яких базується структурна профілактика відмов матерів від немовлят, її принципи та рівні; описано досвід соціально-педагогічної роботи щодо попередження відмов матерів від немовлят у країнах близького та далекого зарубіжжя.

Таке соціальне явище, як ”прихований інфантицид“ (відмова матері від дитини) у психології, соціології, соціальній педагогіці розглядається як різновид девіантного материнства. На основі аналізу ряду досліджень науковцями цієї проблеми (В. Брутман, І. Братусь, Н. Кодацька, Т. Нікітіна, Р. Овчарова, Г. Філіпова) у роботі визначено групи причин порушення формування механізмів материнства: психологічні (емоційна та психологічна незрілість жінки, її низька опірність до стресів, емоційна нестабільність, егоцентризм, зосередженість на власних проблемах, інфантильність, переживання почуття несправедливості та нестачі любові, психічні розлади, невирішеність дитячих і пубертатних конфліктів, високий рівень тривожності, фобії, післяпологовий стрес або тривала ендогенна чи екзогенна депресія, небажана вагітність); сімейні (осуд батьків, відсутність психологічної і матеріальної підтримки з боку рідних, виховання у неповній чи неблагополучній сім’ї, відмова партнера від батьківства, страх втрати партнера через дитину, вагітність заміжньої жінки від іншого чоловіка); соціально-демографічні (материнство до досягнення 18 років, пізня вагітність, народження дитини з тяжкими патологіями); соціально-економічні (низький освітній рівень жінки, безробіття, відсутність власного житла, малі доходи, небажання переривати навчання, кар’єру); соціально-культурні (девальвація у суспільстві традиційних цінностей щодо інституту сім’ї, узалежнена поведінка жінки від психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків), прагнення до розваг та задоволень, недостатня просвітницька робота серед молоді щодо формування усвідомленого батьківства). Встановлено, що в кожному конкретному випадку відмов має місце комплекс різних причин, що обумовлює необхідність індивідуального підходу в профілактичній роботі з жінкою з урахуванням як соціокультурних та економічних факторів, так і віку, психологічного стану та попереднього досвіду ”відмовниці“.

У результаті аналізу сучасних підходів до соціальної профілактики (Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, І. Звєрєвої, В. Лютого, В. Оржеховської) обґрунтовано систему структурної профілактики відмов матерів від немовлят. Доведено, що профілактика відмов матерів від немовлят має комплексний характер і свою специфіку порівняно з профілактикою інших соціальних проблем. Її теоретичним підґрунтям стали положення потребнісно-мотиваційної теорії А. Маслоу про роль первинних потреб у психофізіологічному розвитку індивіда; теорія соціального научіння А. Бандури про соціальний розвиток людини як надбання нею нових форм реакцій шляхом наслідування поведінки інших людей або спостереження за ними; теорія стресу Р. Лазаруса стосовно забезпечення балансу між вимогами середовища та ресурсами особистості, які задовольняють ці вимоги; теорія прихильності Дж. Боулбі про забезпечення зв’язку, стабільних і тривалих стосунків матері і дитини як базису для її адаптації та розвитку; концепція материнсько-дитячої прихильності М. Ейнсворт щодо материнської чуттєвості до потреб дитини на ранніх етапах її розвитку; онтогенетична концепція материнства Г. Філіпової про види переживання вагітності та типи материнства; концепція усвідомленого батьківства Р. Овчарової щодо необхідності цілеспрямованої підготовки дівчат до соціальної ролі матері у підлітковому та юнацькому віці. Ці теорії засвідчують визначальну роль матері у перші роки життя дитини, тому осердям профілактичної роботи визначено збереження діади ”мати – немовля“ та зміна кризової ситуації в ній.

Структурна профілактика відмов матерів від немовлят у роботі розглядається як сукупність медичних, психологічних, педагогічних заходів, спрямованих на формування у жінок мотиваційно-поведінкової складової відповідального материнства, виявлення, усунення чи мінімізацію причин відмов матерів від немовлят. З урахуванням цього для кожного рівня структурної профілактики (первинної, вторинної, третинної) визначено завдання, цільові групи, осіб, які проводять профілактичну роботу, установи та організації, в яких вона здійснюється, форми роботи.

На основі аналізу праць з проблем профілактичної роботи (Н. Зимівець, В. Лютий, В. Оржеховська, С. Терницька, К. Шендеровський) в дисертації визначено принципи, на яких має ґрунтуватися структурна профілактика відмов матерів від немовлят: системності (передбачає проведення профілактичних заходів з урахуванням актуальної ситуації серед молоді та потенційних груп ризику); ситуативної адекватності (визначає відповідність профілактичних заходів реальним соціально-економічній, соціокультурній, особистісно-психологічній ситуаціям); міжсекторної взаємодії (має на меті налагодження взаємозв’язків між інституціями, які дотичні до вирішення проблеми попередження відмов матерів від немовлят, та координацію їхніх дій); оперативності (забезпечує необхідність термінового втручання та профілактичних дій за перших ознак чи сигналів можливої відмови); варіативності (визначає доцільність застосування широкого спектру соціальних, психологічних, педагогічних форм та методів роботи відповідно до вікової групи, складності випадку тощо).

Проведений аналіз соціальної роботи з попередження відмов матерів від немовлят у країнах далекого (Велика Британія, Болгарія, Північна Ірландія, Польща, Румунія, Словакія, Сполучені Штати Америки, Швеція) та ближнього (Білорусь, Литва, Росія) зарубіжжя дав змогу констатувати, що в них функціонують різні типи соціальних служб: притулки та центри для неповнолітніх матерів, кризові центри, центри для матерів, центри матері і дитини, центри раннього втручання. Ці установи здійснюють первинну, вторинну та третинну профілактику щодо жінок, які очікують дитину чи мають наміри залишити її. У цих службах, які фінансуються за рахунок бюджетів місцевих громад чи створені за підтримки неурядових організацій, реалізуються спеціальні програми роботи з різними групами жінок, специфічні форми профілактичної роботи, стандарти професійної діяльності для фахівців, які працюють з жінками групи ризику. Таке програмно-змістове забезпечення доцільно впровадити у вітчизняну практику профілактики відмов матерів від немовлят, адаптувавши до сучасних українських соціокультурних реалій.

У другому розділі – ”Діяльність соціальних служб з профілактики відмов матерів від немовлят в Україні“ – визначено етапи розвитку соціальних служб з профілактики відмов матерів від немовлят; охарактеризовано форми роботи з профілактики відмов у консультативних пунктах центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у жіночих консультаціях, пологових стаціонарах, змістово-технологічні компоненти діяльності cоціальних центрів матері та дитини; окреслено перспективи розвитку соціальних служб з профілактики відмов матерів від немовлят в контексті пріоритетів державної сімейної політики.

Встановлено, що упродовж десяти років соціальні служби з профілактики відмов матерів від немовлят пройшли несуперечливий шлях розвитку, починаючи від поодиноких експериментальних майданчиків, створених у межах пілотних проектів неурядових організацій, до розгалуженої мережі консультаційних пунктів при пологових будинках та жіночих консультаціях, соціальних центрів матері та дитини по всій Україні (рис. 1).

Результатом аналізу генези соціальних служб з профілактики відмов матерів від немовлят стало виокремлення трьох етапів у їхньому розвитку на підставі таких критеріїв: види діяльності та результати у розбудові соціальних служб, розроблення та упровадження нормативної бази їхнього функціонування.

Основними подіями в контексті становлення соціальних служб профілактики відмов матерів від немовлят на етапі упровадження пілотних моделей профілактики відмов матерів від немовлят (2001–2004 рр.) стали: реалізація пілотних проектів неурядових організацій (Представництво благодійної організації ”Надія і житло для дітей“ в Україні, представництво ЮНІСЕФ в Україні, Представництво Європейської дитячої благодійної організації) у партнерстві з Державною соціальною службою, органами місцевої влади щодо мультиплікації зарубіжного досвіду попередження відмов матерів від немовлят; спільний наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту й Міністерства охорони здоров’я № 625/510 від 22.10.2004 р. ”Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров’я з питань запобігання ранньому соціальному сирітству“; визнання ефективності роботи центру матері і дитини у м. Херсоні та прийняття рішення Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту про створення таких центрів у різних областях України як одного з шляхів реалізації Державної програми запобігання дитячій бездоглядності на 2003–2005 роки (Указ Президента України № 154 від 21.02.2003 р.).