ФОРМУВАННЯ РУХОВИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК КУРСАНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС УКРАЇНИ У ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Короткий зміст

1)    ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано зв’язок дослідження з науковими програмами, планами й темами; визначено мету, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про апробацію результатів роботи та публікації за матеріалами дослідження.

У першому розділі дисертації «Стан та перспективні напрямки формування рухових умінь та навичок курсантів вищих навчальних закладів МВС України» – подано аналіз педагогічної, науково-методичної та спеціальної літератури, що стосується формування рухових умінь та навичок курсантів вищих навчальних закладів МВС України з метою підготовки їх до діяльності в небезпечних умовах ОСД. Показано, що сучасна освіта в системі МВС України разом із позитивними аспектами має ряд проблем, які не дозволяють проводити навчання курсантів, що повністю відповідало б сучасним вимогам.

Використовуючи методи теоретичного аналізу та узагальнення спеціальної літератури, визначено, що вона, з одного боку, висуває певні вимоги до володіння теоретичними знаннями, розвитку спеціальних якостей й сформованості рухових умінь та навичок, а з другого боку акцент робиться на толерантність та правомірність, що зводиться до протиріч у методиці підготовки курсантів. Однак наголошується, що методика навчання курсантів повинна бути адаптованою до реальних ситуацій професійної діяльності й сприяти формуванню готовності майбутнього правоохоронця до ефективних дій в умовах зіткнення з озброєним правопорушником. Це надасть можливість вибірково ставитись до ситуацій, адекватно будувати свою поведінку й використовувати сформовані якості.

На основі аналізу професійної діяльності працівників міліції встановлено, що формування рухових умінь та навичок не повною мірою відповідає вимогам сучасної правоохоронної діяльності. Це пояснюється відсутністю теоретичного підґрунтя щодо знань механізмів прояву та виникнення небезпечних ситуацій, мотивації поведінки супротивника в поєднанні з його руховою активністю. Існуюча методика не повною мірою спрямована на формування умінь визначати ступінь загрози, що є початковим під час застосування засобів фізичного впливу.

Аналіз навчального процесу з СФП показав, що на заняттях недостатньо забезпечується засвоєння майбутніми правоохоронцями спеціальних теоретичних знань, що стосуються моделей виникнення та перебігу ситуацій збройного зітк­нення; практично не враховуються просторово-часові характеристики атакуючих дій, які виникають в реальних ситуаціях та можливі дії у відповідь нападаючого; недостатньо уваги звертається на комплексний розвиток особистісних якостей.

Для підвищення безпеки громадян і працівників міліції важливим є експериментально дослідити зовнішні ознаки загрози нападу у діях супротивника та розробити моделі його поведінки. Це надасть можливість внести науково обґрунтовані корективи для удосконалення методики навчання, яка сприятиме ефективнішому формуванню рухових умінь та навичок майбутніх правоохоронців.

У другому розділі «Обґрунтування методики формування рухових умінь та навичок курсантів вищих навчальних закладів МВС України на основі моделей поведінки супротивника та працівника» представлено відомості про особливості організації дослідження й використані методи.

Теоретичні методи застосовували для розкриття сутності проблеми та визначення шляхів її розв’язання; емпіричні методи (анкетування, педагогічне тестування, педагогічний експеримент) – для обґрунтування, розробки та доведення ефективності авторської методики; методи математичної статистки – для обробки експериментальних даних та оцінки їхньої достовірності.

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводилися у чотири етапи впродовж 2007-2011 років.

Перший етап (2007-2008 рр.) був спрямований на вивчення та аналіз спеціальної літератури стосовно стану досліджуваної проблеми, основних програмних вимог з СФП. Проведена на першому етапі дослідницька робота дозволила виявити стан та дієвість існуючої системи СФП у вищих навчальних закладах МВС України, а також причини, що знижують її ефективність; перейти до пошуку ефективних педагогічних засобів формування спеціальних рухових умінь та навичок майбутніх правоохоронців; визначити тему, мету, об’єкт, предмет та методи дослідження, сформулювати задачі.

Другий етап (2008-2009 рр.) включав анкетування курсантів Національної академії внутрішніх справ (НАВС) та працівників практичних підрозділів ОВС. Проведено констатуючий експеримент, який показав, що при несподіваному нападі супротивника, озброєного холодною зброєю, працівник не готовий до ефективних захисних дій.

Упродовж третього етапу (2009-2010 рр.) проведено дослідження рухової структури атакуючих дій супротивника, підготовчих рухів та захисних дій у відповідь правоохоронця; розроблено авторську методику навчання. Сформовано контрольну (n=32) та експериментальну (n=30) групи із числа курсантів НАВС. Проведено основний педагогічний експеримент, який полягав перевірці ефективності методики навчання.

Четвертий етап (2010-2011 рр.) включав проведення остаточної статистичної обробки результатів дослідження, визначення достовірності різниці між результатами підготовленості курсантів ЕГ та КГ, підготовку та оформлення дисертаційного дослідження.

Провівши систематизацію знань, що стосується поводження осіб протиборства під час їх зіткнення в різних умовах, виявлено сукупність факторів, що впливають на прийняття рішення правопорушником щодо нападу на працівника міліції. Виділено найбільш поширені варіанти атакуючих дій: несподіваний напад на близькій відстані; напад при швидкому наближенні з «навалюванням»; напад при швидкому наближенні з захопленням за одяг та виконанням удару. Встановлено недостатню сформованість умінь та навичок курсантів у виконанні захисних дій при таких способах нападу.