ФОРМИРОВАНИЕ МИРООТНОШЕНИЯ СТУДЕНТОВ МУЗЫКАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ В ПРОЦЕССЕ СПЕЦИАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми й стан її дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу й завдання; окреслено методологічні й теоретичні засади, методи експериментальної роботи; висвітлено наукову новизну й практичне значення дисертації; подано інформацію про апробацію й упровадження отриманих результатів.

У першому розділі – „Теоретичні засади формування світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей” – здійснено теоретичний аналіз проблеми формування світовідношення особистості, зокрема студентів ВНЗ; схарактеризовано понятійно-категоріальний апарат дослідження; розкрито сутність, структуру та особливості формування світовідношення майбутніх педагогів-музикантів у процесі фахової підготовки.

Аналіз філософської, психологічної й педагогічної літератури з проблем формування світовідношення особистості дозволяє говорити про складність, багатоаспектність категорії світовідношення й необхідність міждисциплінарного підходу до її дослідження. Накопичений дослідни-ками протягом багатьох століть досвід свідчить, що світовідношення – це категорія світоглядна. Теоретичним підґрунтям, що розкриває її сутність, є положення про взаємодію культури й світогляду, систему цінностей особистості та її відповідальність за свої вчинки згідно з нормами й правилами, прийнятими в суспільстві. Як філософська категорія світо- відношення людини набуває сутнісних характеристик у часовому, культурологічному та соціально-політичному контексті.

У нашому дослідженні під світовідношенням ми розуміємо особистісний феномен, що відбиває систему цінностей і узагальнених поглядів особистості на себе й світ загалом, що виявляється в міжкультурній взаємодії, відповідній перетворювальній діяльності індивіда з урахуванням часових, культурних і соціально-політичних особливостей розвитку суспільства. Позитивне світовідношення майбутнього професіонала виявляється, перш за все, у змісті його світоперетворювальної діяльності в суспільстві.

Аналіз досліджень В. Беспалька, Л. Боголюбова, Є. Бондаревської, Є. Головахи, Л. Іоніна, Ю. Красовського, Н. Крилової, П. Підкасистого, Ю. Рагса, М. Селезньова, В. Сластьоніна, М. Тітми, Л. Фридмана, Т. Шуртакової й багатьох інших учених свідчить, що формування світовідношення особистості в системі вищої освіти повинно мати науковий і дієво-практичний характер. Процес формування світовідно-шення пов’язаний з розвитком у студентів системи цінностей і провідних мотивів пізнавальної та професійної діяльності, усвідомлення світоглядного змісту одержуваних знань тощо. Цим визначається соціально-моральне світоусвідомлення, позитивне світосприймання й гармонійне світовідчуття особистістю навколишньої дійсності.

Розвиток світовідношення вимагає інтеграції світоглядних якостей і властивостей, що виявляють соціальну спрямованість і моральну основу поведінки особистості, творчу активність у професійній діяльності й громадянську позицію в соціумі. Це пов’язано з необхідністю розвитку в студентів музично-педагогічних спеціальностей творчої пізнавальної діяльності, оволодіння навичками ефективної взаємодії, виховання толерантного, поважного ставлення до інших поглядів, позицій і культур. Така спрямованість підготовки забезпечує формування практичної готовності молодого фахівця до компетентної професійно-педагогічної діяльності, розвиток гуманістичної спрямованості на культурний діалог у взаєминах з людьми, на підтримку національної самоідентифікації й наступності моральних традицій.

Світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей ми розглядаємо як особистісний феномен, що відбиває систему цінностей та узагальнених поглядів майбутніх педагогів-музикантів на себе й світ загалом, що виявляється в їхній міжкультурній взаємодії з оточенням за допомогою музики, перетворювальної музично-педагогічної діяльності з урахуванням часових, культурних і соціально-політичних особливостей розвитку суспільства.

Основу світовідношення особистості майбутніх фахівців музично-педагогічних спеціальностей становлять чотири взаємозалежні компоненти – мотиваційно-смисловий, інформаційно-когнітивний, емоційно-ціннісний і діяльнісно-творчий. Зміст мотиваційно-смислового компонента є смислоутворювальною основою соціокультурного функціонування світовідношення особистості. Інформаційно-когнітивний компонент характеризує рівень світорозуміння особистості й має значення в науковому й системному формуванні в студентів знань про світову культурно-історичну спадщину. Емоційно-ціннісний компонент відбиває психологічну готовність особистості до визнання національно-культурних, загальнолюдських цінностей, розуміння їхнього взаємозв’язку й виявляє ступінь особистісної духовно-моральної зрілості майбутніх фахівців. Діяльнісно-творчий компонент свідчить про рівень гнучкого, відповідального, творчого світоперетворення, що виявляється в професійній діяльності, зумовлює характер навчально-пізнавальної діяльності студентів та їхню спрямованість на творчий розвиток.

Особливістю світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей є те, що його підґрунтям постає соціокультурний досвід суспільства, який увібрав світоглядні ідеали та ціннісні уявлення, моральні принципи поведінки, культурні традиції народу, кристалізовані в музично-творчій діяльності.

Світовідношення майбутніх музикантів-педагогів багато в чому визначається ступенем сприйняття, розуміння й трансляції цінностей світової музичної культури. Однак ці аспекти діяльності залежать від сприйняття світу загалом, себе в цьому світі й прийняття іншої людини як особистості, що зумовлює цілеспрямований усебічний розвиток особистості майбутнього педагога-музиканта та його подальшу соціокультурну й професійну діяльність.

Оскільки світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей значною мірою формується в процесі ознайомлення зі світовою музичною культурною спадщиною, то у зв’язку з цим зростає роль інформаційно-когнітивного компонента світовідношення й відповід-ної спрямованості фахової підготовки майбутніх педагогів-музикантів.

Фахова підготовка студентів музично-педагогічних спеціальностей – це процес, який передбачає оволодіння спеціальними знаннями й навичками в галузі музичної педагогіки й музикознавства, які полягають у переданні всієї сукупності педагогічного й музичного досвіду для надання студентові можливості цілісного пізнання світу людей, речей і почуттів. Фахова підготовка студентів музично-педагогічних спеціаль-ностей визначається специфікою музичної освіти й включає педагогічні, вокально-хорові, музично-виконавські й дослідницькі напрями.

Метою фахової підготовки студентів музично-педагогічних спеціальностей є розвиток особистісного ставлення до світу мистецтва й світу людей; здатності до сприйняття, розуміння й створення художніх образів; потреби в художньо-творчій самореалізації й духовному самовдосконаленні. Усе це реалізується шляхом засвоєння основ музичної грамоти, удосконаленням набутих знань в основних видах музичної діяльності – хоровому співі, грі на музичних інструментах, сприйнятті музики тощо.

Це дозволяє зробити висновок, що в процесі фахової підготовки майбутніх педагогів-музикантів засобами музичних і педагогічних методів і прийомів можна сформувати або скорегувати їхнє світовідношення.

У другому розділі – „Розробка й експериментальна перевірка технології формування світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей у процесі спеціальної підготовки” – наведено результати діагностики рівня сформованості світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей на основі визначених критеріїв та показників; теоретично обґрунтовано розробку технології формування світовідношення майбутніх педагогів-музикантів, етапів її реалізації; розкрито логіку, зміст і результати експериментального дослідження, що доводять правильність висунутої гіпотези стосовно формування світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей у процесі фахової підготовки.

Формування світовідношення студентів – це сукупність наслідків складного й тривалого в часі процесу, про ефективність якого можна говорити за результатами педагогічної діагностики. У ході констатувального експерименту було визначено рівень сформованості світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей, а також з’ясовано аспекти фахової підготовки, які впливають на цей процес.

Для оцінки рівня сформованості світовідношення майбутніх педагогів-музикантів було визначено такі критерії: соціальна компетентність у міжкультурному діалозі й ціннісне ставлення до навколишнього світу; здатність до емоційного оцінювання музично-образних систем; здатність до естетичного сприйняття творів мистецтва та їхньої трансляції; гуманістична спрямованість морально-естетичної поведінки та відповідна культура вчинків у сфері музично-естетичної та художньо-професійної діяльності.

Зазначені критерії, розглянуті нами як індикатори сформованості досліджуваної якості, характеризують рівень сформованості кожного з компонентів світовідношення особистості за допомогою низки показників. На основі цих критеріїв було визначено рівні сформованості світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей: низький, середній, високий.

Для діагностування рівня сформованості світовідношення майбутніх педагогів-музикантів використано модифіковані методики педагогічної діагностики Н. Маслової, Є. Павлютенкова, Г. Скока, Л. Школяр. Провідним методом дослідження було обрано опитування й анкетування, у процесі якого студенти виявляли своє ставлення до тверджень, включених в анкети. Кожне з таких тверджень становило в явній або прихованій формі відбиття ставлення до світу.

Аналіз отриманих результатів констатувального експерименту дозволив виявити загальні тенденції й відмінності в особистісному прояві світовідношення студентів контрольної (КГ) й експериментальної (ЕГ) груп. Установлено, що особливості формування світовідношення зумовлені індивідуально-творчими, психофізіологічними й віковими характеристиками, а також набутим соціально-педагогічним досвідом особистості.

Аналіз змісту когнітивної сфери особистості опитуваних підтвердив наявність у свідомості студентів правильних уявлень про самостійну й активну позицію фахівця в плані побудови й організації своєї професійної й соціальної життєдіяльності. Однак аналіз ціннісно-значеннєвих установок і орієнтацій студентів не дозволяє констатувати їхню власну спрямованість на формування важливих з позиції світовідношення установок культурного становлення майбутнього професіонала в період навчання у вищому навчальному закладі. Установлено, що студенти віддають перевагу вітальним, екзистенціальним і утилітарно-прагматичним цінностям, а також бажанню працювати в обраній сфері, однак особиста відповідальність і духовно-моральні ідеали для опитуваних менш важливі.

Було виявлено також і низький рівень сформованості спрямованості студентів КГ й ЕГ на саморозвиток особистості в плані світовідношення, на формування в себе аналітичних і проектувальних навичок, умінь самоосвіти. Слабко виражені й якості, необхідні для самовизначення фахівця щодо світовідношення.

Отримані на етапі констатувального експерименту результати дозволили зробити такі висновки: по-перше, рівень сформованості світовідношення в значної кількості студентів музично-педагогічних спеціальностей переважно виявився як низький, що свідчить про необхідність поглибленого дослідження цієї проблеми в контексті музично-педагогічної освіти; по-друге, очевидна актуальність проблеми цілеспрямованої підготовки майбутнього педагога-музиканта з позиції формування його світовідношення в процесі вивчення саме фахових дисциплін. Отже, необхідна цілеспрямована робота з організації процесу формування світовідношення студентів музично-педагогічних спеціаль-ностей у процесі фахової підготовки на основі спеціально розробленої технології. Прогнозовано, за умови впровадження розробленої технології у ВНЗ, процес формування свдовідношення майбутніх педагогів-музикантів буде відбуватися більш ефективно й позитивно впливати на їхній загальнокультурний та професійний розвиток.

Формування світовідношення майбутніх музикантів-педагогів як інтегрованої якості особистості є складним завданням, успішність вирішення якого ми пов’язуємо зі створенням і впровадженням у навчальний процес педагогічної технології. У результаті дослідження було визначено теоретичні засади технології формування світовідно-шення студентів музично-педагогічних спеціальностей як сукупність процесів теоретичної й практичної діяльності викладачів спеціальних дисциплін, спрямованих на становлення й розвиток різнобічної особистості майбутнього педагога-музиканта, а також систему цілей, змісту, методів, форм і засобів навчання, форм контролю й корекції, які поетапно реалізуються в навчальному процесі вищої школи й гарантують досягнення певного результату – високого рівня формування світовідношення студентів.

Спроектована технологія реалізується на підготовчому, операційно-діяльнісному й контрольно-оцінному етапах. Підготовчий етап спрямований на конкретизацію й структурування мети й завдань формування світовіношення в студентів; операційно-діяльнісний – на цільове проектування програми, структурування змісту навчання та підбір відповідних форм, методів та засобів формування світовідношення особистості; контрольно-оцінний – на контроль і самоконтроль виявлення студентами їх світовідношення, оцінку рівня його сформованості, підтримку й коригування.

Особливе значення в реалізації технології формування світовідношення відіграють активні методи навчання й спеціально організовані форми контролю, які забезпечують багатогранне усвідомлення й прийняття студентом навколишньої дійсності; дають їм можливість ознайомитися й усвідомити світову культурну спадщину, визначити свою роль у переданні культурного надбання оточенню; розвинути в майбутніх педагогів-музикантів систему ціннісних орієнтацій і духовно-моральних якостей; сформувати їхню професійну спрямованість. У цьому головним засобом формування й розвитку світовідношення студентів стає музика як універсальна мова світу.

Для успішності процесу формування світовідношення студентів музично-педагогічних спеціальностей у процесі фахової підготовки в основу технології було покладено не тільки відповідні методи й прийоми музичної освіти, загальноприйняті в традиційній масовій музичній освіті та наявні також у світовій музичній практиці, але й ті прийоми, які використовують педагоги-музиканти у своїй практичній діяльності. Усі вони були спрямовані на активізацію навчальної роботи студентів з метою пізнання світу навколо себе, ідентифікації власного „Я” в цьому світі, установлення взаємин з іншими людьми засобами музичної культури. Для цього було розроблено й упроваджено в навчальний процес спеціальний курс „Музика – мова світу”, а під час проведення лекцій, семінарських і практичних занять з „Історії світової музичної культури”, „Культурології”, „Основного музичного інструмента” та ін. було застосовано активні методи навчання (дискусії, ділові ігри, проблемні ситуації тощо), розроблено пошуково-проблемні завдання для самостійної, творчої й дослідницької роботи студентів музично-педагогічних спеціальностей.

Формувальний етап експерименту здійснювався в період 2009 – 2011 рр. зі студентами музично-педагогічних спеціальностей Інституту культури і мистецтв Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” і Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (м. Київ). Студенти І – V курсів Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” входили до складу експериментальної групи (126 осіб). Студенти І – V курсів Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова у складі 127 осіб склали контрольну групу.