ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Короткий зміст

Актуальність теми.  Перехід  економіки   України   на   ринкові  умови  господарювання і швидка приватизація підприємств істотним чином змінили систему перевізного про­цесу. Сьогодні автотранспортні підприємства працюють в умовах відсутності централізованих замовлень, що викликає визначену нестабільність форму­вання обсягів їх послуг протягом запланованого періоду часу.  Результатом  є  невпевненість   підприємств  в   досягненні   позитивних   результатів   від  їх вироб­ничо-господарської діяльності, зростає ризик їх стійкого функціонування на конкурентному ринку.  є невпевненість підприємств в досягненні позитивних результатів від їх виробничо-господарської діяльності, зростає р____________________________________________________________________________________________________________іраїни на ринкові умови господарюваннявного застосуваня автомобільного транспортуерместра в агрокомплексі, наявність значної кі

          Незважаючи на надану свободу вибору з безлічі альтернативних стратегій розвитку, найбільш реальною, здатною в сучасних ринкових умовах забезпечити підприємствам умови стабільності є диверсифікація їх діяльності.

          У 1993 році була прийнята цільова комплексна програма „Транспорт” (Розпорядження Кабінету міністрів України від 23.07.1993, №551-р), у якій було поставлені завдання щодо генеральних (стратегічних) напрямків подальшого техніко-економічного розвитку всіх видів транспорту і транспортної інфраструктури і вироблено на тривалий термін стратегію науково-технічного прогресу транспортної галузі.

Питанням поліпшення роботи та забезпечення ефективності функціонування підприємств, в тому числі автотранспортних, приділяли увагу в своїх працях О.В.Ареф’єва, А.В. Базилюк, М.Н. Бідняк, В.М. Загорулько, Л.Г. Зайончик, В.Г.Коба,  Л.С. Козак, Н.М. Левчук,  О.М. Ложачевська, Ю.Є. Пащенко, Є.М. Сич, В.Г. Шинкаренко, В.І. Щелкунов    та багато інших вчених. Наявні дослідження в основному стосуються окремих  аспектів його ефективного функціонування, обмежена кількість робіт, які мають системний комплексний характер. 

Доцільність диверсифікації обумовлена можливістю здійснення адекватної реакції на постійну зміну компонентів зовнішнього середовища шляхом розширення сфери діяльності, номенклатури продукції, що випускається, та наданих послуг. Актуальність диверсифікації діяльності автотранспортних підприємств обумовлена вичерпанням внутрішніх резервів зниження витрат виробництва, падінням попиту на послуги й ускладненням маркетингових методів стимулювання їх надання. Розвиток диверсифікації створить передумови більш повного використання не- зайнятих у традиційному виробництві ресурсів.

Методологічне та прикладне значення вказаної проблеми зумовило вибір теми дисертації, її цільову спрямованість та методи дослідження.  

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів цільової комплексної програми „Транспорт”, яка прийнята розпорядженням Кабінету міністрів України від 27.07.1993р. №551-р, Державної програми розвитку транспортної галузі „Про затвердження Концепції реформування транспортного сектора економіки”, що затверджена Постановою Кабінету міністрів України №1684 від 9.10.2000р., а також відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри менеджменту та підприємництва Національного транспортного університету (тема «Оцінка фінансової стійкості підприємств автомобільного транспорту в ринкових умовах» номер державної реєстрації 0102U006741; тема «Теоретичні основи забезпечення ефективного функціонування транспортних підприємств» номер державної реєстрації 0107U012114. У межах даної теми автором досліджено проблеми вибору стратегій диверсифікації діяльності складного техніко-економічного комплексу, зокрема, автотранспортного підприємства.

          Мета та завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у розробці фундаментальних засад та методичних підходів щодо формування стратегій диверсифікації діяльності підприємств автомобільного транспорту для забезпечення їх економічної ефективності при багатовекторних напрямках розвитку. Для досягнення цієї мети автором послідовно були поставлені та вирішені наступні завдання:

-        проаналізовано сучасний стан теорії стратегічного розвитку виробничих систем;

-        визначено зміст процесу управління підприємством на основі методів стратегічного менеджменту;

-        проаналізовано стан проблеми управління розвитком  підприємств автомобільного транспорту в сучасних умовах;

-        розроблено методику проведення дослідження стратегій диверсифікаційного розвитку автотранспортного підприємства;

-        визначено основні фактори, що  впливають на вибір стратегії диверсифікації діяльності автотранспортного підприємства;

-        обґрунтовано критерій ефективності стратегій диверсифікації діяльності автотранспортного підприємства;

-        розроблено стратегії диверсифікації діяльності автотранспортного підприємства в ринкових умовах;

-        розроблено економіко-математичну модель процесу подальшого розвитку автотранспортного підприємства;

-        запропоновано рекомендації щодо впровадження результатів моделювання процесу диверсифікації діяльності підприємств автомобільного транспорту.

Об’єктом дослідження є  процес функціонування та розвитку автотранспортного підприємства в сучасних ринкових умовах.

Предметом дослідження є методи і моделі формування стратегій диверсифікації діяльності автотранспортного підприємства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні наукові праці і методичні розробки українських та іноземних вчених в сфері теорії управління, диверсифікації діяльності підприємств і, зокрема, підприємств автомобільного транспорту. В ході дослідження застосовувалися такі методи наукового дослідження як порівняння (дослідження різних шляхів диверсифікації діяльності), аналіз і синтез, узагальнення, систематизація, системний підхід  (визначення теоретико - методологічних основ обгрунтування стратегій диверсифікації діяльності  АТП), імітаційне моделювання (побудова моделі вибору оптимальної стратегії диверсифікації діяльності підприємств автомобільного транспорту).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні та науковому обґрунтуванні основних напрямків диверсифікації діяльності автотранспортного підприємства, поглибленні існуючих і розробки нових методичних положень щодо ефективного функціонування автотранспортного підприємства і формування оптимальної стратегії автотранспортного підприємства, зокрема:

вперше:

- сформовано методичні засади щодо формування можливих стратегій диверсифікації  виробничих систем автомобільного транспорту. Реалізація цих методичних засад передбачає встановлення стратегії, яка найбільш відповідає умовам ефективного функціонування автотранспортного підприємства з урахуванням організаційних, економічних, конкурентних, фінансових факторів впливу. Також розглядається можливість оптимізації функціонування автотранспортного підприємства як складної системи на основі застосування диверсифікаційних процесів в контексті організаційних змін;

-  розроблено методичні підходи розвитку автотранспортного  підприємства на основі диверсифікації діяльності, які є логіко-математичним описом об\'єкту дослідження та  були використані для експериментування з метою проектування, аналізу і оцінки функціонування та розвитку об\'єкту. Застосування цих підходів дає можливість провести імітацію реалізації різних стратегій диверсифікації діяльності, а також визначити стратегічні напрямки удосконалення роботи автотранспортного підприємства різних форм власності, складу та реалізації виробничої функції в навколишньому середовищі. В якості прикладу для експериментальної перевірки було запропоновано три диверсифікаційні стратегії розвитку, а саме, розширення та оновлення, модернізація, реконструкція, впровадження яких найбільш відповідає реальному стану автотранспортних підприємств.

          набуло  подальшого  розвитку:

- методи формування стратегій диверсифікації діяльності підприємств автомобільного транспорту в частині систематизації переліку техніко-економічних показників, на основі яких вибудовується певна стратегія. Так запропоновано: для стратегії розширення та оновлення використати показник визначення попиту на відновлені елементи і тип рухомого складу; для стратегії модернізації – перелік видів робіт;

- методи визначення пріоритетної стратегії на основі її оцінки, яка базується на комплексному багатомірному підході визначення стратегії діяльності підприємства і враховує можливості досягнення всіх альтернативних стратегій та ступінь їхньої близькості до показників стратегії-еталона. Запропоновані методичні підходи дозволяють оцінити не тільки очікувану ефективність визначеної стратегії, але й вибрати найбільш результативну стратегію з декількох альтернативних.

          удосконалено:

- методичні засади вибору стратегічного напрямку розвитку автотранспортного підприємства на основі удосконалення оцінки впливу техніко-економічних показників функціонування підприємства за рахунок введення нового порядку оцінки окремих підсистем (організаційної, матеріально-технічної, інформаційної, фінансової), що дає змогу більш якісно визначити стратегічну ділянку, яка найбільше впливає на подальший розвиток автотранспортного підприємства.

          Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що запропоновані методичні підходи процесу формування стратегій диверсифікації діяльності автотранспортного підприємства дозволяють в ринкових умовах приймати оперативні і стратегічні рішення щодо роботи і подальшого розвитку автотранспортного підприємства. Результати досліджень  впроваджено на автотранспортному підприємстві №15961  м. Конотоп Сумської області та ЗАТ «Київська виробнича компанія «Рапід».

          Результати дисертаційної роботи також використовуються у навчальному процесі для студентів спеціальностей «Економіка підприємства» та «Менеджмент організацій» при викладанні дисциплін «Стратегічний менеджмент», «Методи прийняття управлінських рішень».

          Особистий внесок здобувача. За темою дисертації опубліковано десять друкованих праць [1 – 10], з яких 5 написано автором одноосібно. Особистий внесок здобувача в працю [1] полягає у науковому обґрунтуванні принципів розвитку систем, в роботу [2] – у визначенні факторів впливу на вибір стратегії підприємства, в працю [3] – в розробленні економічної моделі реструктуризації підприємств, в роботу [7] – у визначенні факторов розвитку виробничих систем, в працю [8] – в розробленні стратегічних альтернатив розвитку виробничих систем.

  Апробація результатів. Основні положення дисертаційних досліджень доповідалися й одержали позитивну оцінку на: наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів НТУ м. Київ, 2001-2004 р.р.; ХІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі», м. Київ, Європейський університет, 2005р.; науково-методичній конференції професорсько-викладацького складу і студентів Конотопського інституту СумДУ м.Конотоп, 2007 р.

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 10 наукових роботах, з них: 6 статей (три з яких одноосібно) у виданнях, що входять до переліку фахових видань, затвердженому ВАК України; 4 публікації у збірниках тез наукових конференцій.

 Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний текст дисертації складає 130 сторінок, робота містить 7 таблиць та 20 рисунків, з яких 4 займають усю сторінку. Список використаних джерел із 114 найменувань викладено на 9 сторінках, 3 додатки розміщено на 34 сторінках.