ФОРМУВАННЯ СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНИХ ВІДНОСИН У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЕКОНОМІСТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи наукового дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію й упровадження отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи формування суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі фахової підготовки майбутніх економістів у вищих навчальних закладах» визначено суть поняття «суб’єкт-суб’єктні відносини», розкрито специфіку формування відносин такого типу в освітньому процесі вищого економічного навчального закладу, теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі фахової підготовки майбутніх економістів у вищих начальних закладах.

У процесі проведення дослідження було встановлено, що перші ідеї щодо визначення проблеми суб’єкта містилися ще у працях античних мислителів. Причому сам термін «суб’єкт» було введено старогрецьким філософом Аристотелем, який позначив ним існуючу матерію, ознаку деякої автономної субстанції. У наукових працях більш пізнього періоду під вищевказаним поняттям мались на увазі такі здатності людини, як розмірковувати, досліджувати (І. Кант, Г. Лейбниць, Г. Гегель), робити усвідомлений вибір (А. Камю, Ж. П. Сартр, М. Хайдегер), змінюватись, а як наслідок цих змін – викликати відповідні зміни в оточенні ( Ж. Піаже).

У сучасній науковій літературі категорія «суб’єкт» характеризується насамперед через прояв людиною певних якостей: активність, самостійність, здатність до розумової та предметно-практичної діяльності, причому головну роль у процесі формування та розвитку суб’єкта відіграє його здатність до творчого оновлення (Л. Вигодський, С. Рубінштейн), здатність людини свідомо керувати власною життєдіяльністю, перетворювати її у предмет практичного застосування, що дозволяє їй усвідомлено регулювати подальший саморозвиток на основі здійснення процесів саморегуляції й особистісного самооцінювання (О. Гуменюк, В. Татенко). Із категорією «суб’єкт» тісно пов’язана не менш важлива наукова дефініція «суб’єктність», яка може бути визначена як спроможність суб’єкта до самореалізації, самовдосконалення в просторі свого внутрішнього й зовнішнього світу (О. Волкова, І. Зимня). У контексті дослідження особливо цінною є думка науковців (О. Асмолов, І. Зимня, В. Знаков, С. Недбаєва, Є. Шиянов та інші) про те, що розвиток суб’єктності людини є наслідком постійного розв’язання однієї із найважливіших проблем існування: суперечності між особистісним і суспільним розвитком, а також результатом послідовного розвитку взаємовідносин з оточенням. Тому розвиток суб’єктності людини може відбуватися успішно тільки під час її взаємодії з іншими людьми, причому характер зазначеної взаємодії суттєво впливає на процес самореалізації особистості.

Крім цього, на основі аналізу наукових праць (К. Абульханова-Славська, А. Бойко, І. Ісаєв, В. Слободчиков, Н. Щуркова) установлено, що суб’єкт може бути визначеним через існування та розкриття тих відносин, до яких він є залученим, що зумовлює доцільність розвитку його суб’єктності через формування відповідного типу відносин з людьми, які входять у його близьке оточення. Оптимальним варіантом відносин є такий, де кожний їх учасник проявляє себе як самостійний автономний суб’єкт. Такі відносини отримали в науковій літературі назву суб’єкт-суб’єктні відносин. Отже, в контексті дослідження суб’єкт-суб’єктні відносини розглядаються як взаємодія людей, що забезпечує розвиток суб’єктності кожного її учасника на основі врахування його індивідуальних цілей, інтересів та потреб.

У світлі цього створення суб’єкт-суб’єктних відносин в освітньому процесі навчального закладу є необхідною передумовою для успішної самореалізації кожної особистості. Однак особливої значущості цей аспект набуває під час здійснення професійної підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ. Адже, як доведено науковцями (Б. Ананьєв, О. Гуменюк, Б. Зейгарник та інші), найбільш інтенсивний розвиток суб’єктності відбувається не на початку життя людини, а на більш пізніх етапах її особистісного становлення, особливо у старшому юнацькому віці, адже цей віковий етап є сенситивною фазою для розвитку основних соціогенних потенцій індивіда як особистості. У старшому юнацькому віці відбувається: 1) формування професійних, світоглядних і громадянських якостей людини; 2) активний розвиток професійних і творчих здібностей; 3) найбільш інтенсивне становлення інтелекту та стабілізації рис характеру; 4) перетворення мотивації та всієї системи рис характеру; 5) формування соціальних цінностей у зв’язку з професіоналізацією (Б. Ананьєв, Л. Подоляк, В. Юрченко). Проте ефективність розвитку цих потенцій людини значною мірою залежить від типу її відносин з іншими учасниками освітнього процесу у ВНЗ.

Як з’ясовано, найкращі передумови для професійного й особистісного розвитку студентів забезпечуються в ситуації формування суб’єкт-суб’єктних відносин між усіма учасниками освітнього процесу, при цьому важливо враховувати специфічні вимоги до підготовки фахівців для конкретної професійної галузі.

Слід відзначити, що чільне місце на сучасному ринку праці займають фахівці економічного профілю, адже від рівня їхньої професійної готовності значною мірою залежить стан економічного розвитку країни, ефективність прийняття управлінських рішень на всіх рівнях державної влади, а як наслідок – добробут кожного громадянина України. Як відзначають фахівці в галузі вищої економічної освіти (Т. Колбіна, І. Прокопенко, В. Стрельніков та інші), майбутні економісти у процесі фахової підготовки мають оволодіти знаннями й уміннями в галузі проведення економічного аналізу, менеджменту, маркетингового контролю, аудиту, прийняття рішень в умовах ризику й невизначеності, а також в інших сферах економічної діяльності. Однак не менш важливою вимогою до їхньої професійної підготовки є забезпечення спроможності студентів до розбудови суб’єкт-суб’єктної взаємодії з іншими учасниками діяльності (навчальна, професійна тощо), формування в них прагнення до постійного професійного самовдосконалення й особистісної самореалізації тощо.

На підставі вищевикладеного зроблено висновок про необхідність формування суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі фахової підготовки майбутніх економістів у вищих навчальних закладів, що передбачає створення відповідних педагогічних умов, що забезпечують ефективність цього процесу.

Першою педагогічною умовою формування суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі фахової підготовки майбутніх економістів у вищих начальних закладах є стимулювання навчально-пізнавальної активності студентів за допомогою використання професійно спрямованих навчальних завдань, що передбачає формування комунікативних умінь майбутніх економістів через залучення їх до активного навчального діалогу з іншими учасниками освітнього процесу. Теоретичним підґрунтям для визначення цієї умови стали теоретичні положення таких науковців, як Б. Ананьєв, А. Вербицький, Т. Колбіна, В. Лозова, С. Рубінштейн, В. Стрельніков, Т. Шамова, Г. Щукіна та інші про способи активізації навчально-пізнавальної діяльності особистості, про важливість забезпечення професійної спрямованості фахівця, про роль квазіпрофесійних видів навчальної роботи у процесі фахової підготовки майбутніх професіоналів, про високе соціальне призначення професії економіста, вимоги до рівня його професійної компетентності та шляхи оволодіння нею тощо.

Зокрема, визначено, що у процесі реалізації фахової підготовки майбутніх економістів у вищому навчальному закладі важливо забезпечити оволодіння ними передусім такими комунікативними вміннями:

· організовувати взаємодію з іншими її учасниками на основі прояву поваги до думок і почуттів іншої людини, стримувати негативні реакції на думки опонентів;

· сприймати й адекватно інтерпретувати сигнали від партнерів по комунікації, глибоко проникати в особистісну суть кожного з них, за зовнішніми ознаками виявляти характер переживань і психологічний стан людини, демонструвати їй розуміння, співпереживання та співчуття;

· адекватно використовувати вербальні й невербальні засоби спілкування;

· чітко висловлювати свою позицію з тієї чи іншої проблеми та знаходити переконливі аргументи на її користь;

· досягати консенсусів і компромісів під час відпрацювання загального рішення тощо;

· мобілізовувати партнерів по спілкуванню на активну колективну діяльність, спонукати до пошуку й реалізації оптимальних способів досягнення поставленої мети, здійснювати при необхідності вольовий вплив на них без приниження їхньої гідності тощо.

Другою педагогічною умовою формування суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі фахової підготовки майбутніх економістів у вищих начальних закладах є забезпечення оволодіння ними знаннями, рефлексивними вміннями, особистісними якостями, необхідними для розвитку спроможності майбутніх економістів до професійно-особистісного самовдосконалення й самореалізації.

Як з’ясовано, цей процес пов’язаний із оволодінням студентами економічних спеціальностей насамперед знань про:

· суть понять «суб’єкт», «cуб’єктність», «суб’єкт-суб’єктні відносини», роль цих відносин у професійно-особистісному становленні майбутнього економіста;

· шляхи формування суб’єкт-суб’єктних відносин у колективній діяльності, правила та норми ділового спілкування;

· організацію майбутнім економістом професійно-особистісного самовдосконалення, саморозвитку суб’єктності тощо.

У процесі проведення дослідження встановлено, що розвиток суб’єктності майбутнього економіста передбачає оволодіння студентами такими рефлексивними вміннями:

· уміння здійснювати самовивчення, самоаналіз, самоконтроль, самооцінювання своїх думок, емоційного стану, поведінки з позиції суб’єктності;

· уміння на основі даних самоаналізу й самооцінювання вносити своєчасні та адекватні зміни у процес професійно-особистісного становлення;

· уміння адекватно оцінювати наявну ситуацію взаємодії й самовизначатись у ній, гнучко реагувати на будь-які зміни у ній тощо.

Крім цього, розвиток суб’єктності майбутнього економіста вимагає формування у студентів таких професійно-особистісних якостей, як:

· самостійність (здатність до незалежних суджень, дій, спроможність виконувати діяльність без сторонніх впливів і чужої допомоги);

· цілеспрямованість (усвідомлена активність, спрямованість на певний результат, здатність організувати власні дії для досягнення поставленої мети);

· ініціативність (заповзятливість, здатність до активних дій);

· самокритичність (здатність об’єктивно оцінювати свої дії та вчинки, визначити власні помилки й по можливості їх виправляти);

· наполегливість (здатність досягати поставлену мету, долаючи на цьому шляху зовнішні та внутрішні труднощі);

· відповідальність (здатність відповідати за свої дії та вчинки, а також за їх наслідки).

Схема забезпечення педагогічних умов формування суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі фахової підготовки майбутніх економістів представлено на рис. 1.

У другому розділі «Експериментальна перевірка педагогічних умов формування суб’єкт-суб’єктних відносин у процесі фахової підготовки майбутніх економістів у вищих навчальних закладах» розглянуто основні питання організації та проведення педагогічного експерименту, проаналізовано його результати.