ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ТЕХНІКІВ – ТЕХНОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, визначено його мету,  завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Формування фахової компетентності майбутніх техніків-технологів як педагогічна проблема” проаналізовані методологічні засади компетентнісного підходу в професійній підготовці майбутніх фахівців у коледжах, особливості професійної діяльності техніків-технологів харчового виробництва та структура їхньої фахової компетентності, можливості професійно орієнтованих дисциплін із позицій формування фахової компетентності.

Основною метою професійної освіти в Україні визнана підготовка компетентного фахівця, здібного до ефективної професійної роботи за фахом і конкурентного на ринку праці. Завдання сучасних вищих навчальних закладів – формування компе­тентної особистості, яка володіє не лише знаннями, високими моральними якостями і є професіоналом, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи знання і беручи на себе відповідальність за свою діяльність. Вважається, що формування в майбутнього фахівця важливих компетентностей надасть можливості краще орієнтуватись у сучасній швидкоплинній зміні потреб ринку праці.

Фахова компетентність особистості є складним системним утворенням, основними елементами якого є: підсистема професійних знань як логічна системна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості; підсистема професійних умінь як психічних утворень, що полягають у засвоєнні людиною способів і технік професійної діяльності; підсистема професійних навичок – дії, сформовані в процесі повторення певних операцій і доведені до автоматизму; підсистема професійних позицій як сукупності сформованих установок і орієнтацій, відношення та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності та перспектив, а також вимог, які визначають характер професійної діяльності та поведінки фахівця; підсистема індивідуально-психологічних особливостей фахівця – поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль професійної діяльності, поведінки і виявляються у професійних якостях особистості; підсистема акмеологічних інваріант – внутрішніх збудників, які обумовлюють потребу фахівця в постійному саморозвитку, творчості та самовдосконаленні.

В основі компетентнісного підходу лежать поняття компетенція та компетентність. Різноманіття підходів до визначення цих термінів створює певні проблеми для їх осмислення та розуміння змісту самого компетентнісного підходу. У науково-дослідному середовищі ці поняття або ототожнюються (Л.Н. Болотов, B.C. Ледньов, Н.Д. Нікандров, М.В. Рижаков), або диференціюються  (А.В. Хуторськой). Ми, як і багато педагогів в Україні, дотримуємось наступних визначень, даних А.В. Хуторським. Компетенція – це сукупність взаємозв'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності, досвіду), необхідних, щоб продуктивно діяти. Компетентність – володіння людиною відповідними компетенціями, що забезпечують здатність і готовність фахівця до діяльності, заснованої на знаннях і досвіді, які придбані завдяки навчанню.

Під компетентнісним підходом у вітчизняній педагогіці розуміють спрямованість навчально-виховного процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і спеціальних (предметних) компетенцій. Результатом такого процесу передбачається формування професійної (фахової) компетентності фахівця. Основною відмінною рисою компетентнісного  підходу в коледжах є його діяльнісний характер. Для побудови практико-орієнтованої освіти в коледжах необхідний новий, компетентнісно-діяльнісний підхід, що спрямований на набуття окрім знань, умінь і навичок, ще й досвіду практичної діяльності. В освітньому процесі коледжів за умови впровадження компетентнісного та діяльнісного підходів формуються теоретичні знання, первинний досвід професійної діяльності, які сприяють ефективнішому виконанню поставлених цілей і завдань на конкретних підприємствах. Крім того, в коледжах створюються умови для розширення можливостей професійного вибору видів зайнятості. Одночасно вирішуються й соціально значущі питання зростання професійних компетенцій, що полягають у професійному та життєвому самовизначенні молоді.

Для того, щоб визначити, які компетенції слід розвивати в майбутнього фахівця, і зрозуміти, які з них важливі для відповідної посади, необхідно: по-перше, розуміння стратегії виробництва; по-друге, знання специфіки даної галузі; по-третє, так званий довідник компетенцій, з якого можна вибрати ті компетенції, які мають пряме відношення до даної професійної діяльності. Із загальної характеристики професії техніка-технолога випливає, що він має знати: структуру, властивості та асортимент матеріалів, основне технологічне устаткування та принципи його роботи, нормативи витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, види браку і  методи його попередження, нормативні матеріали з оформлення технічної документації. Професійно важливі якості: аналітичні здібності, логічне мислення, самостійність, твердість характеру, організаторські та комунікативні здібності. Аналіз професійної діяльності техніків-технологів харчової промисловості показав, що для нього провідними видами діяльності є управління технологічними процесами виробництва харчових продуктів та фізико-хімічний аналіз їх якості. Крім того, техніки-технологи на сучасному харчовому виробництві беруть участь під керівництвом інженерних працівників у здійсненні інноваційної діяльності. Тому технік-технолог має володіти широким колом компетенцій.