ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДИНИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми дослідження, розкрито сутність і загальний стан її наукового розроблення, визначено об’єкт, предмет, завдання, методи, наукову новизну, практичне значення дослідження, подано інформацію про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади дослідження» розкрито сутність формування ціннісно-смислового ставлення до людини як предмета методичного дослідження, висвітлено роль і значення суспільствознавчих дисциплін у формуванні ціннісно-смислового ставлення до людини майбутніх працівників правоохоронних органів, обґрунтовано методичні умови формування в курсантів ціннісно-смислового ставлення до людини засобами суспільствознавчих дисциплін.

Теоретичний аналіз проблеми свідчить, що поняття «ціннісно-смислове ставлення до людини» трактують у науковій літературі у зв’язку з поняттями «ставлення», «цінність», «ціннісні орієнтації», «особистісні смисли», що мають двомірну будову, позначаючи одночасно і ставлення суб’єкта до об’єкта, і відносини між суб’єктами. Ставлення зазвичай розкриває суб’єктивний характер зв’язку особистості з об’єктивною реальністю, формується на основі її життєвого досвіду, характеризується вибірковістю, цілісністю, динамізмом і має велике значення в розвитку особистості. Саме система суб’єктивно-оцінних, індивідуально-вибіркових ставлень особистості до дійсності є структурною основою, стрижнем особистості, який визначає рівень і характер цілісного функціонування всіх складових людської психіки.

З одного боку, ставлення як системне утворення особистості детерміновано потребами, мотивами, спрямованістю особистості, з іншого – детермінує ступінь її діяльнісної активності. Науковці визначають такі основні види ставлень: ставлення до себе, до оточуючих людей, до колективу й суспільства, до професії, до справи тощо.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що ціннісно-смислове ставлення пов’язане з ціннісними орієнтаціями й особистісними смислами людини. Ціннісні орієнтації розуміють як певну сукупність ієрархічно пов’язаних між собою ставлень, що спрямовують життєдіяльність людини. Ціннісні орієнтації особистості є психологічним механізмом, за допомогою якого формуються особливості та характер ціннісно-смислового ставлення.

Поняття «особистісний смисл» розкриває суб’єктивне ставлення людини до чогось у смисловому аспекті, натомість «цінність» – в аспекті спрямованості особистості. Разом вони визначають суб’єктивну позицію особистості в навколишній дійсності. За допомогою ціннісних орієнтацій шляхом дій, обраних на основі особистісного смислу серед доступних альтернатив, здійснюється зв’язок між цінностями та поведінкою людини.

Таким чином, ціннісно-смислові ставлення розуміємо як сукупність усвідомлених ставлень особистості до світу, людей і себе, які задаються динамічними смисловими системами, утворюючи в своїй єдності й основній сутності притаманну людині моральну позицію. Ціннісно-смислові ставлення, реалізуючись у діях людини, відображають систему зв’язків особистості з об’єктивним світом, набувають стійкості, проявленості, значущості, стають характерними для особистості, визначають її вчинки й переживання та відіграють вирішальну роль в особистісному і професійному становленні. Вони мають вияв в усвідомленні й переживанні нею цінностей як потреби, що мотивує теперішню поведінку та програмує майбутнє особистості. Ціннісно-смислові ставлення мають динамічний характер і розвиваються, змінюються протягом життя людини під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників.

Аналіз напрацювань учених дозволив визначити ціннісно-смислове ставлення до людини як сукупність ціннісних орієнтацій та особистісних смислів, що полягають у ставленні особистості до себе й до іншої людини як до найвищої цінності та спрямовують її активність на встановлення й підтримку зв’язку з іншими людьми. Основою такого ставлення є стійкі психічні утворення і властивості особистості, що інтегрують систему її поглядів на себе й інших людей, емоційно позитивне ставлення до інших людей і характерну для нього поведінку, коли об’єктом стають як інші люди, так і сама особистість. Серед таких властивостей особистості – любов до людей, повага, милосердя, альтруїзм, доброта, терпимість, чуйність і низка інших.

Оскільки в основі ціннісно-смислового ставлення до людини лежить принцип гуманізму, який виявляється у визнанні людини найвищою цінністю, то її права, свободи й інтереси є пріоритетними. Це вимагає шанобливого ставлення до кожної людини, поваги до особистості, її гідності й честі, забезпечення свободи світогляду та віросповідання, турботи про фізичне, психічне, духовне й соціальне здоров’я інших тощо.

На формування ціннісно-смислового ставлення особистості до людини впливають різноманітні зовнішні та внутрішні чинники. До зовнішніх чинників належать: система освіти, стан соціально-економічних і політичних відносин, засоби масової інформації, регіон проживання, рівень духовної культури, сім’я, оточення. Водночас кожна людина специфічним чином трансформує та реалізує ці чинники, робить їх унікальними, висуває свої вимоги, зрештою, створює власну систему цінностей. До внутрішніх (суб’єктивних) чинників, які також впливають на цей процес, належать особистісно-духовна зрілість, здатність до засвоєння цінностей, ступінь розвитку моральної свідомості та гармонійність системи ціннісних орієнтацій. Взаємодія цих та інших зовнішніх і внутрішніх чинників зумовлює зокрема й утворення індивідуальних особистісних ціннісно-смислових ставлень майбутнього працівника ОВС.

Проведений аналіз літератури з проблеми показує, що сутність процесу розвитку ціннісно-смислового ставлення до людини полягає в багаторазових поступових змінах на рівні свідомості та поведінки особистості, а саме: змінах емоційного ставлення до людини, усвідомлення власних учинків, їхніх причин і наслідків, формування нових поведінкових стереотипів, їхнє закріплення й узвичаєння. Механізмом розвитку ціннісно-смислового ставлення до людей є цілеспрямована активна діяльність людини з подолання протиріччя між усвідомленням цінності іншої людини та реальною поведінкою.

Ціннісно-смислове ставлення до людини майбутніх працівників ОВС можна розглядати як важливу складову їхньої теоретичної та практичної готовності до виконання службових обов’язків. Структуру ціннісно-смислового ставлення до людини майбутніх працівників ОВС створюють когнітивний, мотиваційно-ціннісний і діяльнісно-процесуальний компоненти.

Теоретичні дослідження дозволяють стверджувати, що зміст вищої освіти, у тому числі суспільствознавчої, – це науково обґрунтована система дидактичного та методичного оформлення навчального матеріалу, яка визначається освітньо-професійною програмою, структурно-логічною схемою кожної навчальної дисципліни, навчальними програмами й іншими нормативними документами та відображається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах. Такий зміст складається з нормативного й вибіркового компонентів: нормативний компонент визначено державним стандартом освіти, а вибірковий – вищим навчальним закладом.

Кожна з навчальних дисциплін має свою специфіку й особливості та слугує досягненню певних навчальних цілей і завдань, сприяє формуванню особистості майбутнього працівника ОВС, творчому осмисленню й переробці знань, самостійній творчій діяльності, у процесі якої формується досвід і реалізуються цінності особистості.

Змiст підготовки фахівців ОВС із суспільствознавчих дисциплін передбачає поглиблення та професiоналiзацiю знань з таких напрямів: фiлософський, полiтологiчний, соцiологiчний, iсторичний, правознавчий, екологiчний, культурологiчний, релiгiєзнавчий, етико-естетичний тощо. Головна функція суспільствознавчих дисциплін полягає в забезпеченні належної соціалізації молоді, формуванні в неї системи загальнолюдських, національних та особистісних цінностей і ціннісних орієнтацій, можливостей для свідомого вибору моделей поведінки, що відповідають потребам і викликам української демократичної держави, суспільства, яке швидко змінюється.

Аналіз програм та інших документів свідчить, що важливу роль у цьому процесі відіграють суспільствознавчі дисципліни трьох циклів:

- гуманітарної та соціально-економічної підготовки, що передбачають спрямоване вивчення закономірностей суспільного життя, цінностей, мотивів діяльності суб’єктів, утім автоматично не формують ціннісно-смислового ставлення до людини;

- наукової (фундаментальної) підготовки, що складають основу юридичної освіти в Україні;

- професійної та практичної підготовки, що доповнюють і конкретизують загальні юридичні дисципліни.

За своїм змістом усі суспільствознавчі дисципліни нерозривно пов’язані з питаннями прав і свобод людини, обов’язково розглядають взаємовідносини держави й особи, роль моральності та межі права, сутність права як багатогранного явища тощо. Вони мають потужні можливості у формуванні ціннісно-смислового ставлення до людини, однак потребують визначення нових вимог до підготовки працівників ОВС, а саме: формування в них ціннісного самовизначення, здатності реалізовувати демократичні й гуманістичні принципи в правоохоронній діяльності, підвищення рівня їхньої професійної культури тощо. Перелік знань, умінь, навичок, передбачених програмами суспільствознавчих навчальних дисциплін, охоплює такі компоненти ціннісно-смислового ставлення до людини майбутніх працівників ОВС: когнітивний (знання та розуміння основних понять, категорій, термінів, щодо прав і свобод людини і громадянина, їх реалізації, охорони й захисту); мотиваційно-ціннісний (усвідомлення майбутніми працівниками ОВС їхнього ставлення до людини як цінності, повага до прав і свобод людини) і діяльнісно-процесуальний (сформовані вміння та навички застосовувати знання про права та свободи людини, процедури щодо їх захисту, вибір форм і способів поведінки, оптимальних щодо забезпечення поваги людської гідності).

Проте, з огляду на це завдання, у процесі навчання названих дисциплін майбутні працівники ОВС мають не лише здобути предметні знання, але й наповнити їх ціннісним змістом. Проведений нами аналіз навчальних програм суспільствознавчих дисциплін дозволив визначити основні вимоги до побудови та структурування навчального змісту кожної конкретної суспільствознавчої дисципліни, зорієнтованої на формування ціннісно-смислового ставлення до людини майбутніх працівників ОВС, та організації навчального процесу. У навчальному змісті має бути системно відображено ідею гуманної взаємодії «людина-людина» та розкрито питання щодо людини як найвищої соціальної цінності, прав і свобод людини і громадянина, ефективності механізмів їх захисту тощо. Викладання має будуватися так, щоб допомогти майбутнім працівникам ОВС самоідентифікуватися, знайти себе в системі національних і загальнолюдських цінностей. Зміст навчального матеріалу занять із суспільствознавства має бути відібраний таким чином, щоб впливати на емоційно-ціннісну сферу майбутніх працівників ОВС і в поєднанні з інтерактивними методами навчання забезпечувати комплексний вплив на розвиток компонентів ціннісно-смислового ставлення до людини майбутніх працівників ОВС. Крім того, реалізації поставленої мети мають сприяти міждисциплінарні зв’язки між суспільствознавчими дисциплінами навчального плану.

Проведені дослідження дозволили визначити методичні умови формування ціннісно-смислового ставлення до людини в процесі навчання суспільствознавчих дисциплін майбутніх працівників ОВС. Серед них такі:

- реалізація міждисциплінарного підходу до відбору змісту навчання суспільствознавчих дисциплін, зорієнтованого на формування ціннісно-смислового ставлення до людини;

- застосування методів і засобів навчання, що стимулюють емоційно-оцінні судження курсантів;

- перетворення курсантів на активний суб’єкт навчального процесу шляхом застосування інтерактивної технології навчання з відповідними формами й методами навчання і виховання.

Зазначені умови базуються на особистісно зорієнтованому підході в навчанні й вихованні, гуманістичній взаємодії курсантів з усіма учасниками навчально-виховного процесу, сприяють розвитку адекватної самооцінки особистого ставлення до людини, здатності до розв’язання протиріч у взаємодії з людьми, розвитку «Я-концепції» курсанта в напрямі ставлення до себе та іншої людини як до цінності.

У другому розділі «Методика формування ціннісно-смислового ставлення до людини майбутніх працівників правоохоронних органів» висвітлено результати аналізу сучасної практики формування в курсантів ціннісно-смислового ставлення до людини, охарактеризовано методику навчання суспільствознавчих дисциплін курсантів вищого навчального закладу МВС України, описано перебіг і результати експерименту.

Аналіз джерел із проблеми дозволив дійти висновку, що об’єктивні дані про стан сформованості ціннісно-смислового ставлення до людини в масовій практиці навчання курсантів можна отримати, якщо оцінювати його за допомогою відповідних критеріїв, які розумітимемо як певну сукупність показників, що свідчать про розвиненість кожного його компоненту.

Ураховуючи багатоаспектність складових ціннісно-смислового ставлення до людини фахівців правоохоронної діяльності, уважаємо, що рівень кожного з його компонентів визначають особливі критерії його сформованості. Критеріями сформованості когнітивного компонента виступають знання й уявлення курсантів, склад і рівень яких достатній для усвідомленого ставлення майбутніх працівників ОВС до власної поведінки на основі відповідних ціннісних орієнтацій та особистісних смислів, які визначають ціннісно-смислове ставлення до людини. Мотиваційно-ціннісний компонент характеризується проявами ставлення майбутніх працівників ОВС до людини як до найвищої цінності в системі людських відносин, розвиненим інтересом курсантів до проблем моралі й права, керуванням ними у практичній діяльності такими цінностями демократичного суспільства, як гідність і честь людини, індивідуальність, гуманізм, толерантність, терпимість тощо. Критеріями розвитку діяльнісно-процесуального компонента виступають володіння курсантами способами, методами, прийомами застосування засвоєних ціннісних знань у правоохоронній діяльності, їхні вміння спілкуватися й ефективно розв’язувати конфліктні ситуації, співчувати переживанням іншої людини, цивілізовано дискутувати, обговорювати суперечливі питання, робити моральний вибір у реальних умовах життя, застосовувати відповідні процедури та розв’язувати практичні ситуації на основі гуманного ставлення до людини.

Вивчення стану сформованості ціннісно-смислового ставлення до людини майбутніх працівників ОВС показало, що знання в цій сфері недостатньо систематичні й усвідомлені, уміння не сформовані на рівні навичок, у курсантів недостатньо виражені мотиви і потреби, що відповідають ціннісно-смисловому ставленню до людини.

Результати констатувального експерименту, який проводився з урахуванням розроблених критеріїв і показників сформованості ціннісно-смислового ставлення до людини, засвідчили наявність чотирьох рівнів сформованості ціннісно-смислового ставлення майбутніх працівників ОВС: високого, достатнього, середнього та низького, що якісно відрізняються один від одного.

З’ясовано, що в більшості курсантів рівень сформованості ціннісно-смислового ставлення до людини в процесі навчання суспільствознавчих дисциплін є низьким і середнім. Тільки незначна кількість курсантів у відносних частотах 0,07 має високий рівень сформованості ціннісно-смислового ставлення до людини та відрізняється стійким досвідом гуманної поведінки, прагненням до регуляції й організації гуманістично спрямованої діяльності.

У процесі констатувальних досліджень визначено, що ці результати пов’язані з тим, що в масовій практиці навчання недостатньо реалізується потенціал суспільствознавчих дисциплін у формуванні ціннісно-смислового ставлення до людини. Більшість викладачів убачає своє завдання лише в забезпеченні засвоєння курсантами необхідних знань, умінь і навичок, а формування особистості вважає прерогативою сім’ї, церкви, громадських організацій і відповідних посадових осіб у ВНЗ (кураторів академічних груп, заступників деканів з виховної роботи, курсантського активу тощо). Виявлено й недоліки в організації позааудиторної діяльності, що не враховує контекст, завдання, специфіку й очікуваний результат процесу формування ціннісно-смислового ставлення до людини як одного із завдань професійної підготовки курсантів.

Таким чином, констатувальний етап педагогічного експерименту підтвердив припущення, що традиційна методика викладання суспільствознавчих дисциплін, переважно спрямована на формування правових і професійних знань курсантів і суттєво не впливає на розвиток у них компонентів ціннісно-смислового ставлення до людини.

Експериментальна методика формування ціннісно-смислового ставлення до людини в процесі навчання суспільствознавчих дисциплін у ВНЗ МВС України розроблялася з урахуванням вимог Державного стандарту освіти, освітньо-професійної програми (ОПП) і вимог навчальних програм. Пропонована методика передбачала шляхи реалізації визначених вище методичних умов формування ціннісно-смислового ставлення до людини, відібраний і структурований відповідно до названих вище підходів зміст навчання суспільствознавчих дисциплін, адекватні йому форми, методи, прийоми організації навчання й вимірювання результатів навчального процесу. Експериментальна методика передбачала внесення змін до всіх основних форм навчального процесу та видів навчальних занять, використання поряд з традиційними і нетрадиційних методів і форм навчання.

Формувальний етап експерименту був проведений протягом 2010–2011 років на базі Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка та Навчально-наукового інституту громадської безпеки та психологічної служби Національної академії внутрішніх справ (м. Київ). В експерименті взяли участь 352 курсанти з 14 груп. У кожному навчальному закладі було визначено експериментальні та контрольні групи. Курсанти контрольних груп вивчали суспільствознавчі дисципліни в традиційному форматі, а курсанти експериментальних груп – за пропонованою автором методикою.

Статистичні обрахунки результатів експериментальної діяльності мали на меті:

- установити збіг (і підтвердити його статистично) початкового стану експериментальних і контрольних груп;

- установити відмінність (і підтвердити її статистично) кінцевого стану експериментальних і контрольних груп після вивчення в експериментальних групах трьох суспільствознавчих дисциплін;

- установити відмінності (і підтвердити їх статистично) у початковому й кінцевому станах (динаміці) експериментальних груп після вивчення відповідно трьох суспільствознавчих дисциплін;

- установити збіг чи несуттєві відмінності (і підтвердити їх статистично) у початковому й кінцевому станах (динаміці) контрольних груп.

На початку формувального етапу експерименту було визначено статистичний збіг у вимірах початкового стану експериментальних і контрольних груп. Після проведення експериментального навчання було визначено кінцевий стан сформованості компонентів ціннісно-смислового ставлення до людини в курсантів, які не навчалися за пропонованою методикою, та в тих, хто навчався в експериментальних групах. З метою повного статистичного обґрунтування вірогідності результатів, було порівняно стан ціннісно-смислового ставлення до людини курсантів у контрольних та експериментальних групах на початку та після закінчення формувального етапу експерименту.