ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ІНТЕГРАЦІЙНИХ АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА Автореферат

У першому розділі – „Теоретико–методологічна платформа дослідження фінансових ресурсів інтеграційних аграрних формувань” – уточнено та поглиблено сутнісну характеристику категорії „фінансові ресурси” й висвітлено генезис поглядів на їх економічну природу, розкрито змістове наповнення поняття „інтеграція” та визначено й систематизовано складові, якісні ознаки та джерела формування фінансових ресурсів інтеграційних аграрних формувань.

Надзвичайна складність, динамізм і неоднозначність трактування сутності фінансових ресурсів як економічної категорії зумовили необхідність систематизувати підходи щодо їх визначення та запропонувати їх авторську економічну інтерпретацію. Уточнено й поглиблено економічну інтерпретацію сутності категорії „фінансові ресурси інтеграційних аграрних формувань”, яку слід трактувати, як грошові та інші ліквідні оборотні засоби, що нагромаджені й авансовані з власних, позикових та залучених джерел у господарську діяльність формування задля задоволення економічних потреб та інтересів власників, учасників формування чи інших зацікавлених осіб.

Визначено функції фінансових ресурсів інтеграційних аграрних формувань, зокрема доведено доцільність виділення таких функцій: створення фінансового базису для стартової діяльності формування; забезпечення простого або розширеного відтворення та безперервності виробничого процесу; підтримка фінансової стійкості й збалансованості.

Удосконалено класифікацію фінансових ресурсів, за наступними групувальними ознаками: рівнем коливання параметрів їх накопичення, технології планування, формами визискування й формування, ризику використання, тиском впливу, ритмічністю участі у економічній діяльності, способом акумуляції та нагромадження, цільовим зорієнтуванням, циклічністю руху. Умотивовані групувальні ознаки дозволяють ідентифікувати фінансові ресурси, що сприяє результативності процесу їх накопичення та нагромадження в інтеграційних аграрних формуваннях, здійсненню контролю за дієвістю їх визискуванням, формуванню достатніх резервів фінансових ресурсів, демаскуванню гармонійних контурів їх примноження та здійсненню їх ритмічного збалансованого колообігу.

З’ясовано, що інтеграція – це коаліційне об’єднання діяльності, деяких функцій економічних суб’єктів при збереженні ними юридичної та частково економічної самостійності. Відмічено, що таке об’єднання має приводити до підвищення господарської та інвестиційної активності учасників альянсів. Водночас, має спостерігатися і економія витрат, оскільки ефект інтеграції сконцентровано в її синергії. Інтегруючись, будь-який економічний суб’єкт прагне до набуття переваг: довгострокових і середньострокових; економічних; політичних тощо. Це відображає суперечливість даного явища і необхідність дослідження різних форм його прояву.

Визначено наукові засади та принципи інтеграції в аграрній сфері (системність, комплексність, справедливість, передбачуваність, транспарентність, ефективність, пріоритетність, масштабність, зональна специфіка, соціальна та інвайронментальна спрямованість, інноваційність та збалансованість), що сприяють всебічному її розвитку та трансформуючому впливу на фінансові, соціальні, коеволюційні, мультиплікаційні, екологічні, конвергентні процеси в аграрній сфері.

Виявлено якісні та кількісні сторони фінансових ресурсів. Якісними характеристиками фінансових ресурсів слід вважати сукупність елементів яким притаманні якісні обмежуючи контури, в межах яких ця багатоярусна конструкція сприяє повному демаскуванню економічних явищ й процесів та примножує можливості результативного корегування ними. Такою якісною характеристикою доцільно вважати контур ліквідності наявних оборотних активів. Кількісним атрибутом фінансових ресурсів доцільно окреслити співвідношення вартостей активів за принципами формування їх витоків і цільовим зорієнтуванням. Для обрахунку кількісних характеристик необхідно визначити кількісні параметри фінансових ресурсів у грошовому виразі, що поступають чи залучаються від певних економічних суб’єктів та спрямовуються до інших при здійсненні економічного циклу.

Розроблено методологічні основи формування якісно нової теоретико-методологічної платформи забезпечення фінансовими ресурсами інтеграційних аграрних формувань, що відображають провідні траєкторії формування, генерування, нагромадження, трансформації, передачі та використання фінансових ресурсів інтеграційних аграрних формувань і ґрунтуються на інтегративних якостях та ієрархічних засадах окремих її складових із демаскуванням взаємозв’язків та існуючих суперечностей між ними.

У другому розділі –„Становлення та економічні основи функціонування інтеграційних аграрних формувань” – простежено еволюцію інтеграційних процесів в аграрній сфері, демасковано ризики функціонування та виявлено закономірності й панівні тенденції сучасного розвитку інтеграційних аграрних формувань.

Визначено етапи розвитку інтеграційних процесів в аграрній сфері України та зв’язок цих процесів з економічними, фінансовими, політичними, соціальними аспектами функціонування суспільства. З’ясовано, що еволюція інтеграційних процесів в аграрній сфері супроводжувалася апробацією різноманітних моделей організаційно–правових форм підприємств та об’єднань, заміною традиційних економічних механізмів, новими, краще адаптованими до мінливих економічних реалій.

Виявлено закономірності та панівні тенденції сучасного розвитку інтеграційних аграрних формувань, зокрема відстежено, що найбільшого поширення набула вертикальна інтеграція, яка має певні переваги та загрози для розвитку конкурентного середовища в аграрній сфері України, проте, під впливом посилення інтеграційних процесів, яким притаманні специфічні особливості, відбуваються економічне зростання та фінансова стабілізація в аграрній сфері.

В Україні не ведеться офіційна статистика інтеграційних аграрних формувань, тому визначити їх площу та економічні показники можна тільки наближено, експертним методом. На початок 2012 р., понад 36 % ріллі знаходиться під їх контролем. Серед них виділяються: „Ukrlandfarming plc”, орендує близько 430 тис. га землі; ТОВ „Українські аграрні інвестиції” – 330 тис. га; ПАТ „Миронівський хлібопродукт” – 280 тис. га; „HarvЕast” (ПАТ „ММК ім. Ілліча”) – 238 тис. га; ТОВ „Астарта–Київ” – 230 тис. га; ПАТ „Агротон” – 150 тис. га. Серед 20 найбільших із них площа земельних угідь варіює в межах 250–350 тис.га, а їх середній розмір становить близько 85 тис.га. Основні переваги, що сприяють створенню та функціонуванню інтеграційних аграрних формувань: зручне економіко-географічне розташування та сприятливі для сільського господарства природні умови; власна сировинна база переробної промисловості; відсутність жорсткої конкуренції в галузі; наближеність до потенційних ринків збуту; дешева робоча сила.

Серед інтеграційних аграрних формувань вирізняються лідери з виробництва певного виду продукції. Так, лідером з виробництва продукції птахівництва можна назвати „Миронівський хлібопродукт” („Наша ряба”) та „Агромарс” („Гаврилівські курчата”, „Курганський бройлер”), з виробництва молока – „Українські аграрні інвестиції” та „Агротон”, з виробництва цукру – „Астарта”, „Дакор” та „Укррос”, з виробництва олії – „Кернел” („Стожар” та „Чумак”) та „Приват–агро” („Щедро”), мають потужні елеватори – „НІБУЛОН”, „Укрзернопром”, „Агро–трейд”, „Кернел–Групп”. Разом з тим всі інтеграційні аграрні формування виробляють значну частину зернових для експорту.

Доведена важливість життєздатності та конкурентоспроможності інтеграційних аграрних формувань для аграрної сфери, що підтверджується процесами об’єднання підприємств, які без необхідного фінансового забезпечення могли бути визнані банкрутами; можливостями забезпечити необхідне фінансування та інвестиції, використання сучасної техніки, прогресивних технологій, передових форм організації і стимулювання виробництва, що є вимогою сьогодення; економічними і фінансовими результатами діяльності в умовах світових кризових викликів, невизначеностей та фінансових негараздів.

Високий рівень ризику в діяльності інтеграційних аграрних формувань України вимагає кваліфікованого управління ним. Розроблено науково-методичні підходи щодо ідентифікації та диференціації ризиків функціонування інтеграційних аграрних формувань за їх належністю до різних природно-кліматичних зон. З точки зору формування та використання фінансових ресурсів інтеграційних аграрних формувань, важливою є класифікація ризиків за можливістю управляти ними.