ПРОГНОЗУВАННЯ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ Автореферат

Актуальність теми. Формування сучасної економічної системи України потребує невідкладного збереження балансу трьох видів ресурсів: економічних, природних та людських, що утворюють соціо-еколого-економічну систему, при відсутності динамічного зростання, порушенні рівноваги та збалансованості функціонування якої починаються якісно нові процеси, що можуть призвести до повного її краху.

Досягнення країною основної мети – забезпечення стійкого розвитку потребує узгодження інтересів і можливостей розвитку її окремих регіонів. Для України регіональний підхід до забезпечення стійкого розвитку є особливо актуальним через нерівномірність та диспропорції у розвитку всієї сукупності суспільно-економічних і екологічних процесів, що є унікальними для кожного регіону, та неузгодженість шляхів вирішення існуючих проблем. Дана ситуація вимагає подальшого вивчення й аналізу особливостей розвитку регіону, що дає можливість об’єктивно оцінювати та передбачати майбутній стан, диференційовано управляти процесами і прогнозувати розвиток соціальної, економічної та екологічної сфери. Для вибору стратегії забезпечення стійкого розвитку регіону важливим механізмом повинно стати прогнозування перспектив його розвитку і передбачення майбутнього стану з огляду на наявні проблеми та ресурси для їх вирішення в регіоні.

Широке коло питань проблематики стійкого розвитку регіонів розробляли провідні вітчизняні та зарубіжні вчені: Н.Багров, О.Бодрак, С.Божко, О.Білоус, Є.Брикун, В.Буркинський, І.Вахович, В.Вітлінський, В.Возняк, Н.Газізулін, Т.Галушкіна, Дж.Гелбрейт, З.Герасимчук, М.Гусєв, Б.Данилишин, М.Долішній, С.Дорогунцов, Л.Жарова, Б.Карпінський, К.Лосєва, М.Межевич, Л.Мельник, В.Лисичкін, П.Олдак, А.Паламарчук, Н.Реймерс, Л.Руденко, Л.Севастьянов, В.Семенов, О.Шаблій, В.Шевчук, Л.Шостак та інші.

Проте наукові засади прогнозування як інструмента забезпечення стійкого розвитку регіону досліджені недостатньо. Залишаються відкритими питання вивчення шляхів забезпечення динамічного зростання і досягнення зрівноваженого, збалансованого розвитку регіонів та зменшення регіональних асиметрій у забезпеченні їх стійкості, обґрунтування критеріїв оцінки стійкості функціонування та вибору стратегічних напрямків стійкого розвитку регіонів України. Складність, недостатня вивченість та невирішеність на теоретичному, методологічному та прикладному рівнях питань прогнозування зрівноваженого, збалансованого соціо-еколого-економічного функціонування регіону, визначення критеріїв вибору стратегії забезпечення стійкості функціонування регіональної системи та переходу регіонів України до стійкого розвитку зумовили вибір теми дослідження, підтверджують його актуальність, визначають його мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційної роботи мають зв’язок із завданнями, визначеними „Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року” (Постанова Кабінету Міністрів України № 1001 від 21 липня 2006 року), „Концепцією державної регіональної політики” (Указ Президента України від 25 травня 2001 року N 341/2001), „Основними напрямами державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року), „Комплексною програмою реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку на 2003-2013 роки” (Постанова Кабінету Міністрів України № 634 від 26 квітня 2003 року).

Дисертаційна робота є складовою комплексних науково-дослідницьких держбюджетних тем: 1) Луцького національного технічного університету „Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0106U000610), у якій здобувач була автором запропонованих методик оцінки стійкого розвитку регіону, побудови багатофакторної моделі прогнозування стійкого розвитку регіону, встановлення критеріїв збалансованості функціонування регіональної системи; 2) Севастопольського національного технічного університету «Інфоекономіка» (номер державної реєстрації 0108U001373), у якій здобувач була автором розроблених критеріїв вибору економіко-математичних методів встановлення рівня стійкого розвитку регіону за дворівневою системою оцінювання та методики побудови імітаційної моделі функціонування регіональної системи з використанням інформаційних технологій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методологічних і практичних підходів до прогнозування стійкого розвитку регіонів України. У відповідності зі сформульованою метою дослідження були поставлені та розв’язані наступні завдання:

- визначити зміст стійкого розвитку регіону як об’єкта прогнозування;

- вивчити існуючу сукупність методів і моделей прогнозування соціо-еколого-економічного розвитку регіонів з метою селекції та їх використання при побудові прогнозної моделі стійкого розвитку регіонів України;

- узагальнити зарубіжний досвід стратегічного планування і прогнозування стійкого розвитку територіальних суспільних систем з метою застосування його при формуванні стратегії стійкого розвитку регіонів України;

- розробити методичні підходи до аналізу та оцінки стійкого розвитку регіону;

- здійснити аналіз та оцінку соціо-еколого-економічного розвитку регіонів України і визначити рівень стійкості функціонування регіональних систем;

- розробити модель прогнозування стійкого розвитку регіону та апробувати її на прикладі АР Крим;

- науково обґрунтувати методику вибору стратегії стійкого розвитку регіону.

Об’єкт дослідження – процес стійкого розвитку регіону.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні та прикладні підходи до прогнозування стійкого розвитку регіону.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, регіональної економіки, висвітлені в працях вітчизняних та зарубіжних вчених.

Для розв’язання поставлених задач у процесі дослідження були використані такі методи: логічного аналізу – для узагальнення теоретичних засад формування та реалізації політики стійкого розвитку (розділ 1, п.1.1 - 1.3); візуально-графічний метод – для представлення результатів емпіричних досліджень у наочній формі (розділ 2 – 3); синтезу, аналізу та порівняння – для встановлення структури та набору первинних показників для аналізу та прогнозування стійкості розвитку регіону (розділ 2, п.2.1 та розділ 3, п.3.1); порівняння, групування – для опрацювання статистичних даних (розділ 2, п.2.2 -2.3 та розділ 3, п.3.2 – 3.3); економіко-статистичні – для встановлення диспропорцій у розвитку регіонів (розділ 2, п.2.1); стратегічний аналіз – для ідентифікації та позиціонування регіонів за рівнем збалансованості функціонування соціо-еколого-економічної системи та рівнем її стійкого розвитку (розділ 2, п.2.1 – 2.3); структурно-функціональний – при формуванні матриці вибору стратегії забезпечення стійкого розвитку регіону (розділ 3, п.3.3). Для прогнозування стійкого розвитку регіону був застосований регресійний аналіз, використовуючи метод екстраполяції трендів, що дозволить визначити тенденцію зміни показників розвитку в часі і описати фактичну усереднену тенденцію зміни аналітичних показників заданих часових рядів (розділ 3,п. 3.1 – 3.2).

Інформаційна база дослідження включає Конституцію України, Закони України, нормативні правові акти з питань переходу країни в цілому та регіонів як її складових на модель стійкого розвитку, Проект Концепції сталого розвитку України, Проект Концепції регіональної державної політики, аналітичні матеріали Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, матеріали Головного управління статистики, матеріали науково практичних конференцій і періодичних видань та матеріали власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному обґрунтуванні теоретико-методологічних основ прогнозування стійкого розвитку регіонів, що дозволить встановити сценарії функціонування регіональних систем, реалізація яких забезпечить динамічне зростання, стійку рівновагу та збалансованість соціальної, екологічної, економічної сфери регіону. Одержані в процесі дослідження результати характеризуються науковою новизною:

вперше:

- запропоновано підхід до прогнозування стійкого розвитку регіонів, який передбачає побудову імітаційної моделі за етапами: концептуальне моделювання, математичне моделювання, комп’ютерне моделювання, аналіз результатів, що дозволить через розрахунок комплексного інтегрального показника, в якому зведені часткові індекси рівня розвитку соціальної, економічної, екологічної сфери регіону та врахований рівень збалансованості функціонування соціо-еколого-економічної регіональної системи, ідентифікувати перспективний стан регіону для подальшого вибору заходів регіональної політики стійкого розвитку;

удосконалено:

- методичні підходи до оцінки стійкого розвитку регіону, що дозволять інтерпретувати значення розрахункових показників рівня соціального, екологічного, економічного розвитку регіону на предмет відповідності станам регіонального розвитку: зростання, сталості, спадання, ризику та загрози (що виражають етапи життєвого циклу соціо-еколого-економічної активності регіону) через зіставлення з нормативними та пороговими показниками, які встановлюють запас стійкості та межі переходу регіональної системи з одного стану в інший, що забезпечить виявлення соціо-еколого-економічних проблем та регіональні асиметрії в рівнях стійкого розвитку регіонів з метою їх усунення або попередження;

- систему коригуючих коефіцієнтів збалансованості функціонування регіональної системи при визначені рівня її стійкого розвитку, яка, на відміну від існуючих, враховує величину домінуючої сфери розбалансування, що дозволяє виявити та попередити дестабілізуючі фактори стійкого розвитку регіону;

- понятійний апарат, зокрема трактування поняття «sustainable development» як «стійкий розвиток», що представляє собою багатовимірний процес змін, який відображає здатність системи стабільно забезпечувати динамічне зростання, зберігаючи рівновагу та збалансованість рівноцінних за своєю значимістю взаємозв’язаних соціальної, економічної та екологічної сфер, протидіючи негативному впливу зовнішніх та внутрішніх факторів; визначення поняття “прогнозування стійкого розвитку регіонів”, під яким автор розуміє процес передбачення можливого стану динамічного зростання рівня соціо-еколого-економічного розвитку регіону при збережені рівноваги та збалансованості рівноцінних соціальної, екологічної, економічної сфер та передбачення тенденцій функціонування регіону з метою встановлення альтернативних сценаріїв його стійкого розвитку;

дістало подальший розвиток:

- диференційний підхід до формування стратегічних напрямків забезпечення стійкого розвитку регіону за допомогою матриці відповідності стратегії стійкого розвитку станам регіонального розвитку за критеріями: етап життєвого циклу соціо-еколого-економічної активності регіону та величина домінуючої сфери розбалансування, які дозволяють визначити тип основної (стратегія наступу, інноваційна стратегія акцентування, інноваційно-відновлювальна, інвестиційно-інноваційна стратегія екзогенних ін’єкцій, опору) та допоміжної (збалансованого розвитку, пріоритетності соціального розвитку, нарощення економічного потенціалу, екологічно-безпечного розвитку, соціо-економічного збалансування, соціо-екологічного збалансування, еколого-економічного збалансування, соціо-еколого-економічного збалансування) стратегії;

- класифікація видів прогнозів стійкого розвитку регіонів за ознаками: об’єкт, суб’єкт, предмет прогнозування, масштабність об’єкта, термін, напрямок, періодичність, прогнозні характеристики, характер розвитку об’єкта, спосіб обґрунтування показників, ступінь складності, ступінь детермінованості, інформаційна основа методу прогнозування, характер відображення результатів прогнозу, тип сценарію розвитку, що допоможе визначити таку систему часткових прогнозів, яка дозволить врахувати особливості розвитку кожного регіону та забезпечить інтегральний та комплексний характер прогнозів стійкого розвитку регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці науково-прикладних положень, які дають можливість сформувати ефективні механізми збалансування розвитку соціальної, економічної та екологічної сфер регіону на основі прогностичних моделей стійкого розвитку; основні положення дисертаційного дослідження доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій стосовно: діагностики соціо-еколого-економічного розвитку регіону; оцінки збалансованості та виявлення напрямків розбалансування функціонування регіональної системи, оцінки стійкого розвитку регіону, сценарного прогнозування рівня стійкого розвитку регіону, типології стратегій забезпечення стійкого розвитку регіону.

Основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані органами державного і місцевого управління для розробки конкретних регіональних та галузевих програм стійкого розвитку, а також в процесі підготовки матеріалів для підручників, навчальних посібників, при складанні спеціальних курсів у Вузах країни.

Результати аналізу стійкого розвитку регіонів, оцінки рівня розвитку соціальної, екологічної та економічної сфер, підходи до прогнозування стійкого розвитку регіонів із застосуванням математичного інструментарію побудови багатофакторної моделі, оцінки рівня природно-ресурсного потенціалу регіону та антропогенного навантаження на екосистему використано у роботі Головного управління економіки м. Севастополя міськдержадміністрації (довідка про впровадження № 932 від 23.10.08р.) та Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (довідка про впровадження № 2425/01-12 від 30.10.08 р.).

Теоретичні та методичні розробки дисертації запроваджені у навчальний процес Луцького національного технічного університету (довідки про впровадження № 2100-15-25 від 28.03.08р. та № 2101-15-25 від 28.03.08р.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка про впровадження № 2/2801^а від 04.09.08р.), Севастопольського національного технічного університету (довідка про впровадження № 400-08.17/1038 від 23.04.08р.) при викладанні дисциплін «Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка», «Економетрія», «Системи і методи прогнозування», «Статистика соціально-економічного розвитку регіону», «Управління регіональним розвитком», «Економічна теорія».

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до теоретичних основ і практичних методів прогнозування стійкого розвитку регіонів. Наукові положення, висновки та рекомендації, винесені на захист, розроблені та одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які запропоновані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, висновки та пропозиції дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізм, інструментарій» (м. Чернівці, лютий 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми освіти в суспільстві ноосферної епохи (освіта сталого розвитку)» (м. Київ, квітень 2007 р.), XVI міжнародній науково-практичній конференції «Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону» (м. Чернівці, травень 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансово-економічні проблеми розвитку України в умовах ринку» (м. Рівне, грудень 2007 р.), V міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України» (м. Дніпропетровськ, травень 2008 р.), V міжнародній науково-практичної конференції «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Черкаси, квітень 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, травень 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи та пріоритети розвитку економіки України та її регіонів» (м. Луцьк, жовтень 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 15 наукових працях (з них 8 – у фахових виданнях (в т.ч. 1 – у науковому журналі, 7 – у збірниках наукових праць), 7— у матеріалах і тезах конференцій) загальним обсягом 7,5 д.а., з яких 7,3 д.а. належить особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, викладених на 204 сторінках друкованого тексту, у тому числі 6 таблиць і 8 рисунків, наведені на 7 сторінках. Список використаних джерел складається з 246 найменувань і представлений на 21 сторінках, а також 49 додатків на 200 сторінках.