ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, основні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення досягнутих результатів, їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні засади обліку дебіторської заборгованості в системі управління торговельних підприємств» розглянуто сутність поняття «дебіторська заборгованість» та удосконалено її класифікацію для цілей бухгалтерського обліку і управління, досліджено особливості виникнення та погашення дебіторської заборгованості у вітчизняній та міжнародній практиці.

У дослідженні здійснено аналіз тлумачень дефініції «дебіторська заборгованість» та з’ясовано наявність різноманітних наукових поглядів, як серед вітчизняних, так і зарубіжних дослідників, у зв’язку з чим в дисертації уточнено зміст облікової категорії «дебіторська заборгованість», яка, є вимогою (правом) на отримання фінансових та майнових ресурсів від юридичних та фізичних осіб, що заборгували підприємству в результаті минулих подій та які підлягають поверненню в майбутньому.

Проведено порівняльний аналіз найбільш складних і суперечливих питань бухгалтерського обліку − визнання, оцінки, та припинення визнання дебіторської заборгованості згідно з П(С)БО, МСБО та ПКУ.

Викладено класифікацію видів оцінки при реалізації дебіторської заборгованості (рис. 1) та виділено колекторську оцінку та оцінку при сек’юритизації, використання яких покращить облікове відображення та систему оцінювання дебіторської заборгованості.

В зарубіжних країнах визнається необхідність створення резерву сумнівних боргів в обліку. Національною методологією обліку передбачається визначення резерву сумнівних боргів із застосуванням абсолютної суми сумнівної заборгованості або коефіцієнта сумнівності. У дисертації запропоновано при використанні способу розрахунку коефіцієнта сумнівних боргів «виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході» використовувати не чистий дохід, а дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням наданих знижок та повернення проданих товарів.