МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, їх апробація, наведені дані щодо публікацій, структури, обсягу дисертації.

Розділ 1 «Криміналістична характеристика крадіжок автотранспортних засобів» складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню способів крадіжок автотранспортних засобів, обстановки, місця, часу, типових слідів їх учинення, предмета злочинного посягання та особи злочинця.

У підрозділі 1.1. «Способи крадіжок автотранспортних засобів у системі криміналістичної характеристики» досліджено місце способів крадіжок автотранспортних засобів в системі криміналістичної характеристики злочинів та їх види. Певну увагу акцентовано на проблемі співвідношення крадіжок автотранспортних засобів та їх незаконного заволодіння, які запропоновано розглядати як окреме та загальне. Дисертант підтримує думку вчених, які під способом крадіжок автотранспортних засобів розуміють обумовлену систему умисних дій злочинця щодо підготовки і вчинення таємного викрадення автотранспортного засобу, а також подальшого приховування таких дій. Запропоновано розглядати дві групи способів учинення крадіжок автотранспортних засобів – притаманних для вчинення крадіжок автотранспортних засобів, які залишаються без нагляду власника на відкритому просторі та ті, що пов’язані з проникненням у приміщення, де зберігається автотранспорт.

На підставі одержаних результатів обґрунтовується висновок про те, що крадіжкам автотранспортних засобів притаманна повноструктурність способів, де виокремлюються способи готування, вчинення та приховування. За результатами анкетування слідчих встановлено динаміку застосування способів приготування до вчинення крадіжок автотранспортних засобів – застосування способів підготовки до вчинення крадіжки автотранспортних засобів, як підшукування відповідного автотранспортного засобу (25,7 %), вивчення особи водія (8,6 %), вивчення конструктивних особливостей певного автотранспортного засобу та його елементів захисту (7,6 %), вивчення особливостей зберігання певного автотранспортного засобу (17,1 %), вивчення особливостей пересування певного автотранспортного засобу (16,2 %), підготування необхідних технічних засобів для відмикання автотранспортного засобу (15,3 %), підготування необхідних електронних, магнітно-імпульсних та інших засобів для безперешкодного відмикання автотранспортного засобу (5,7 %), підготування необхідних технічних засобів для транспортування такого засобу (3,8 %).

У підрозділі 1.2. «Обстановка, місце та час учинення злочину. Типові сліди» запропоновано додержуватися певної системи чинників, що характеризують обстановку вчинення злочину. Обґрунтовані умови, що сприяють учиненню крадіжок автотранспортних засобів, зокрема: 1) безконтрольність з боку власника щодо автотранспортного засобу (26,7 %); 2) використання ненадійної сигналізації (55,2 %); 3) неналежний рівень розшуку зниклих автомобілів (1,9 %); 4) безконтрольність над автомайстернями (16,2 %). Встановлено, що злочинці здійснюють крадіжки автотранспортних засобів у вечірній та ранковий час. Тому найбільш значущою диференціацією часу вчинення крадіжок автотранспортних засобів названо його поділ за моментом учинення злочину протягом доби.

Аргументується, що місце злочину виступає певним інтегруючим чинником щодо елементів криміналістичної характеристики крадіжок, оскільки від місця найчастіше залежить спосіб, що буде застосовано злочинцем, час, який він обере, знаряддя, що будуть застосовані. При цьому місце злочину розглядається в широкому аспекті, яке не лише відображає місце події злочину, а й місце, де злочинці готуються до злочину (включаючи місця зберігання знарядь та інструментів, а також місця їх пристосування, збирання, випробування тощо) та місце, де зберігаються знаряддя злочину після його вчинення чи приховується предмет крадіжки. Правильне встановлення місця злочину може надати важливу інформацію при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів, зокрема, щодо: (а) слідів протекторів транспортного засобу, (б) відокремлених деталей (частин деталей) транспорту, (в) речовин біологічного походження, (г) слідів паливно-мастильних матеріалів, (ґ) нашарування (відшарування) ґрунту, (д) відшарування лакофарбових покриттів, (е) скалок скла, (є) слідів на транспортних засобах, що знаходяться на місті події, (ж) слідів на інших об’єктах.

У більшості випадків крадіжки автотранспортних засобів пов’язані із виникненням ідеальних слідів (45,7 %), матеріально-фіксованих відображень (слідів протекторів шин, взуття, пошкоджених запірних пристроїв) (29,5 %), одорологічних слідів (4,8 %), мікрослідів (20 %).

У результаті аналізу до типових слідів запропоновано відносити: 1) сліди, що залишені на транспортному засобі (зовнішні пошкодження кузова, скалки скла, залишки речовин та ґрунту на колесах, пошкодження чохлів салону, відбитки пальців на рульовому колесі, мікрочастки та плями); 2) сліди, що залишені у приміщенні, де зберігався автотранспортний засіб (пошкодження стін, стелі, даху будівлі, частинки знарядь, що застосовувались під час проникнення до будівлі, уламки замка, відбитки протекторів шин автомобіля, відбитки пальців рук на частинах споруди тощо).

Підрозділ 1.3. «Предмет злочинного посягання» присвячено характеристиці та типізації ознак автотранспортних засобів, які найчастіше викрадають злочинці. На підставі аналізу чинного законодавства у сфері транспортних відносин, досліджено різні види автотранспортних засобів та запропоновано їх ознаки: 1) автотранспортний засіб являє собою самохідний механічний транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна; 2) такий засіб пристосовано для пересування по автошляхах і сконструйовано відповідно для виконання цього завдання; 3) експлуатація автотранспортних засобів відбувається на підставі затверджених правил та норм; 4) автотранспортний засіб підлягає обов’язковій державній реєстрації; 5) автотранспортний засіб потребує спеціального дозволу на його експлуатацію. Виходячи із загального поняття автотранспортного засобу та його ознак, запропоновано систему чинників, якими керуються злочинці при обрання предмету крадіжки, зокрема: а) мета здійснення крадіжки; б) рік випуску автотранспортного засобу; в) технічний стан автотранспортного засобу; г) марка (модель) автотранспортного засобу та її престижність (що відзначається попитом на відповідну марку у певних верств населення); ґ) складність процесів заволодіння, зберігання та реалізації відповідної моделі, марки машини; д) ринкова вартість автотранспортного засобу.

У зв’язку з цим, найчастіше злочинцями викрадаються автомобілі виробництва країн СНД (41 %), вітчизняного виробництва (36,2 %) та іноземного виробництва (22,8 %).

У роботі проведено аналіз щодо вчинення крадіжок легкового та вантажного автотранспорту на території України, на підставі чого зроблено висновок про більшу кількість крадіжок автотранспортних засобів на прикордонних територіях.

У підрозділі 1.4. «Особа злочинця» аналізуються ознаки, що характеризують особу викрадача автотранспортних засобів. Запропоновано такі ознаки поділяти на певні групи. До загальних типових ознак особи злочинця доцільно віднести: 1) демографічні ознаки; 2) культурно-освітні ознаки; 3) потреби, інтереси особи; 4) емоційно-вольові ознаки; 5) мотиви злочину; 6) схильність до вчинення злочинів (наявність попередніх судимостей); 7) навички злочинця; 8) сфера його зайнятості. Типові ознаки особи злочинця, який викрадає автотранспортний засіб можливо встановити у межах таких даних, як: (а) вік особи викрадача (40 % – крадіжок учиняється у віці від 18 до 29 років), (б) схильність до індивідуальної (72,9 %) чи групової (27,1 %) злочинної діяльності, (в) мотивація вчинення злочину (68 % – це професійна злочинна діяльність), (г) рід занять злочинців (54,2 % – безробітні), (ґ) схильність до шкідливих звичок (зловживання алкоголем (70 %), наркотичними засобами (2,9 %), не зловживають (27,1 %)), (д) освіта (40 % - неповна середня освіта), (е) вчинення схожих злочинів (42,1 %), (є) володіння злочинними навичками (78,1 %), (ж) стать особи викрадача (88 % – чоловіки), (з) місце проживання (96,7 % – громадяни України). На підставі загальних ознак особи злочинця наведено узагальнені дані щодо кожного вищевказаного чинника, що сприяло формулюванню типового портрета особи злочинця.

Розділ 2 «Організація та планування розслідування крадіжок автотранспортних засобів» містить чотири підрозділи, в яких розглядаються найбільш загальні організаційно-тактичні проблеми розслідування даної категорії злочинів.

У підрозділі 2.1. «Особливості організації розслідування крадіжок автотранспортних засобів» розкривається специфіка організації розслідування, а також визначаються чинники, що впливають на цей процес. Під час організації розслідування крадіжок автотранспортних засобів запропоновано враховувати: 1) необхідність здійснення взаємодії між різними правоохоронними органами, іншими структурами; 2) необхідність створення слідчо-оперативних груп; 3) важливість оперативного проведення огляду місця події; 4) безперебійність взаємообміну інформацією між правоохоронними органами щодо крадіжок автотранспортних засобів.

Важливого значення для ефективної організації розслідування набуває діяльність слідчо-оперативних груп, які розглядаються як важлива форма взаємодії між різними правоохоронними органами, особливо, коли до складу такої групи входять представники органів Державтоінспекції, митної служби та ін. На підставі аналізу організації слідчо-оперативних груп при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів запропоновано основні напрямки поліпшення їх роботи у різних сферах: 1) розробити інструкції щодо порядку організації та функціонування слідчо-оперативних груп, а також їх створення на різних територіальних рівнях; 2) переглянути процедури відбору кадрів для роботи в таких групах; 3) вирішити проблеми матеріально-технічного забезпечення їх роботи; 4) дотримуватись чіткої субординаційної системи підпорядкування в процесі роботи слідчо-оперативних груп.

Підрозділ 2.2. «Проблеми взаємодії при розкритті та розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів» присвячено аналізу сутності та видів взаємодії між різними правоохоронними органами в процесі розслідування крадіжок автотранспортних засобів. Під час учинення крадіжок автотранспортних засобів суб’єктами, з якими взаємодіє слідчий є: 1) органи дізнання; 2) органи Державтоінспекції; 3) митні органи; 4) інформаційно-аналітичні та оперативно-технічні служби; 5) обізнані особи; 6) засоби масової інформації.

На підставі аналізу, запропоновано форми взаємодії поділяти на дві групи: 1) процесуальні; 2) непроцесуальні (організаційно-тактичні). Першими є такі форми взаємодії, проведення яких регламентовано процесуальним законодавством і які відбуваються протягом усього процесу розслідування злочину. Непроцесуальні форми не передбачають їх чіткого закріплення у законодавстві, проте їх проведення йому не суперечить та має виключно важливе значення для ефективності всіх процесуальних форм взаємодії.

У підрозділі 2.3. «Обставини, що підлягають з’ясуванню при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів» визначено види обставин, що необхідно з’ясувати для ефективного розслідування злочину. У випадках учинення крадіжок автотранспортних засобів важливими обставинами, що підлягають з’ясуванню є ті, що віднесені до: 1) загальних питань кваліфікації крадіжок автотранспортних засобів: а) встановлення таємного характеру вчиненого діяння; б) яким чином було викрадено автотранспортний засіб; в) встановлення предмета крадіжки та мети її вчинення (для продажу, на замовлення, для власних потреб тощо); г) характеристика умислу злочинців; 2) предмета крадіжок: а) що являє собою транспортний засіб; б) визначення вартості завданої шкоди; в) встановлення місць зберігання автотранспортних засобів; г) встановлення індивідуальних характеристик автотранспортного засобу; ґ) визначення місць сервісного обслуговування автотранспортного засобу та придбання запчастин; д) визначення особливостей автотранспортного засобу – подряпин, сколів, перелік речей в салоні та багажнику; е) встановлення рівня пального у баку; є) визначення кола осіб, що мають доступ до автотранспортного засобу; 3) суб’єкта злочину: а) кількість злочинців; б) злагодженість їх дій на місці злочину; в) наявність інформації про фізичні вади у злочинців; г) наявність заздалегідь підготовлених засобів, можливі місця їх придбання; ґ) наявність зв’язків із потерпілим; д) інформаційні дані щодо вчинення схожих злочинів; е) злочинні зв’язки під час учинення крадіжок автотранспортних засобів; є) участь неповнолітніх осіб у вчиненні крадіжок; ж) наявність судимостей у злочинців; з) вчинення злочину організованою групою або злочинною організацією; 4) потерпілого: а) встановлення кола осіб, з якими у потерпілого існували відносини; б) встановлення матеріального стану потерпілого; в) соціально-психологічний портрет потерпілого; г) доступ до автотранспортного засобу близьких родичів потерпілого; 5) свідків: а) хто спостерігав момент учинення крадіжки автотранспортного засобу; б) наявність поряд з місцем злочину будинків, споруд, де могли перебувати свідки; в) режим роботи підприємств та організацій, що знаходяться поруч з місцем злочину; 6) місця та часу вчинення крадіжок: а) скільки місць зберігання було у даного автотранспортного засобу; б) наявність накладок у часі; в) рівень освітлення місця злочину; г) пропускний режим до місця зберігання автотранспортного засобу, порядок його забезпечення; 7) способів учинення крадіжок: а) чи застосовувались новітні електронні технології; б) яким чином здійснюється реалізація викраденого автотранспортного засобу; в) механізм пошкодження автотранспортного засобу; 8) наявності кваліфікуючих та інших особливих обставин: а) чи було злочин учинено повторно; б) злочин учинено групою осіб (чи організованою групою); в) злочин учинено з проникненням у приватне приміщення.

Підрозділ 2.4. «Формування версій при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів» присвячено дослідженню побудови криміналістичних версій при вчиненні крадіжок автотранспортних засобів та їх видам.

За результатами дослідження запропоновано типові версії щодо вчинення крадіжок автотранспортних засобів: 1) версії щодо сутності події – крадіжки автотранспортних засобів, тобто наявності фактичних даних, які підтверджують факт крадіжки або її спростовують; 2) версії, що стосуються причин учинення крадіжок і безпосередньо пов’язані із суб’єктом їхнього вчинення; 3) версії щодо особи, яка вчинила крадіжку; 4) версії щодо перебування предмета крадіжки; 5) версії щодо механізму вчинення крадіжки автотранспортного засобу; 6) версії щодо порядку легалізації злочинцями автотранспортного засобу.

При цьому у межах кожної групи версій запропоновані типові моделі поведінки. Типовими версіями щодо сутності події, характерними для початкового етапу розслідування крадіжок автотранспортних засобів, зазвичай є такі (а) крадіжка автотранспортного засобу дійсно мала місце (71,4 %), (б) учинено інший злочин (9,5 %), (в) до ОВС надійшла неправдива заява або повідомлення і злочину взагалі не було (4,8 %), (г) мало місце інсценування крадіжки автотранспортного засобу (14,3 %).

Розділ 3 «Початковий етап розслідування крадіжок автотранспортних засобів» складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню ознак крадіжок автотранспортних засобів, типізації слідчих ситуацій, а також слідчих дій та тактичних операцій, що застосовуються під час розслідування крадіжок автотранспортних засобів.

У підрозділі 3.1. «Виявлення ознак крадіжок автотранспортних засобів та їх роль у розслідуванні злочину» аналізується порядок виявлення ознак крадіжки автотранспортних засобів при розслідуванні злочину, а також установлюється перелік ознак, що мають бути виявлені, або установлення яких свідчить про вчинення крадіжки.

Встановлено, що виявлення ознак злочину – це діяльність уповноважених на те органів, що передує порушенню кримінальної справи. При розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів, запропоновано послідовність виявлення ознак. Насамперед, у межах відповідних підстав, для перевірки інформації щодо злочину, важливо упевнитись, що мова йде дійсно про крадіжку, а не про інший злочин. У випадку крадіжки автотранспортних засобів ознаками злочину буде наявність слідів «несанкціонованого» проникнення до приміщення, де зберігався автотранспортний засіб.

Ознаки крадіжки автотранспортного засобу можуть бути виявлені в процесі роботи відповідних правоохоронних органів, зокрема, зупинення викраденого автотранспортного засобу працівниками Державтоінспекції (підроблення документів, реєстраційних знаків, номерів вузлів агрегатів та ін.).

У підрозділі 3.2. «Проблеми типізації слідчих ситуацій при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів» розглянуто слідчі ситуації та можливість їх систематизації. Результати анкетування слідчих свідчать, що найчастіше виникають такі слідчі ситуації: злочинця затримано відразу після вчинення ним крадіжки автотранспортного засобу (17,1 %), є фактичні дані про крадіжку автотранспортного засобу, але особа викрадача не відома (25,7 %), є фактичні дані про подію злочину, але механізм учинення крадіжки та особа викрадача невідома (28,6 %), є фактичні дані про подію, особу викрадача, але встановити їх місцезнаходження не виявляється можливим (28,6 %).

На підставі проведеного аналізу запропоновано такі види типових слідчих ситуацій: 1. Злочинців затримано на місці крадіжки. Слідчому відома інформація про: автотранспортний засіб (автомобіль, мотоцикл тощо), місце, час, спосіб учинення. 2. Органами внутрішніх справ виявлено автотранспортний засіб з явними ознаками крадіжки, відомі місце зберігання викраденого, невідомі учасники крадіжки, місце, час, спосіб учинення крадіжки. 3. Органами внутрішніх справ виявлено автотранспортний засіб, яким керувала особа, не маючи відповідних документів на нього, або виявлено ознаки приховування крадіжки (підроблення документів, перебивання номерних знаків тощо). При огляді автотранспортного засобу особа не змогла пояснити причини відсутності у неї необхідних документів, чи її пояснення виявилися неправдивими. Відомі предмет крадіжки, спосіб учинення; невідомі інші учасники крадіжки, місце, час учинення злочину. 4. Встановлено місце вчинення крадіжки, потерпілого від крадіжки. Відомі час, місце, спосіб учинення крадіжки, предмет крадіжки. Предмет крадіжки не виявлено; невідома особа, що вчинила злочин. 5. Виявлено місце вчинення крадіжки (місце пристосування знарядь та приладів), способи вчинення крадіжки. Невідомі час, місце вчинення крадіжки, а також зберігання викраденого. Предмет крадіжки не виявлено. 6. Виявлені частини автотранспортного засобу, який було викрадено, встановлено особу, яка реалізовувала їх. При цьому відомі мотиви злочину, невідомі викрадачі автотранспортного засобу, спосіб, місце, час учинення злочину.

У підрозділі 3.3. «Слідчі дії при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів» наведено систему слідчих дій, які проводяться при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів. В основу класифікації слідчих дій при вчиненні крадіжок автотранспортних засобів було покладено ознаку їх першочерговості для процесу розслідування, що дозволило навести поетапний перелік слідчих дій, які зазвичай проводяться при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів.

На підставі анкетування слідчих установлено, що найбільш ефективними під час розслідування крадіжок автотранспортних засобів вважаються такі слідчі дії: слідчий огляд (місця події, салону автотранспортного засобу, засобів та знарядь вчинення злочину, матеріально-фіксованих слідів) (42 %), допит (потерпілого, свідків, підозрюваних) (30,4 %), призначення судових експертиз (трасологічної експертизи (слідів знарядь та інструментів, слідів автотранспортного засобу тощо), експертизи замикальних пристроїв, комп’ютерно-технічної, рельєфних знаків, судово-біологічної, лакофарбових матеріалів та покриттів, нафтопродуктів, технічна експертиза документів) (12,3 %), пред’явлення для впізнання (упізнання потерпілим свого автотранспортного засобу) (7,6 %), освідування (2,9 %), отримання зразків для порівняльного дослідження (2,9 %), перевірка показань на місці (слідчий експеримент) (1,9 %).

У підрозділі 3.4. «Проблема формування та застосування типових тактичних операцій при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів» здійснено аналіз щодо проведення комплексів слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційно-технічних заходів, об’єднаних у систему взаємопов’язаних складників, спрямованих на вирішення певного завдання розслідування злочину. З’ясовано, що в основі відповідних тактичних операцій при розслідуванні крадіжок автотранспортних засобів лежать завдання розслідування.

Тактичними завданнями при вчиненні крадіжок автотранспортних засобів є: (а) встановлення причин (мотивів) крадіжки автотранспортного засобу, (б) встановлення ознак підготовки до крадіжки, (в) встановлення особливостей предмета крадіжки, (г) встановлення свідків та гарантій їх безпеки, (ґ) встановлення способів учинення крадіжки та знарядь, що застосовувались, (д) виявлення шляхів набуття засобів, за допомогою яких учинено крадіжки, (е) встановлення шляхів пересування злочинцями автотранспортного засобу, (є) встановлення способів приховування автотранспортного засобу, (ж) встановлення напрямків збуту викраденого, (з) виявлення злочинних зв’язків при збуті викраденого автотранспортного засобу, (і) встановлення зв’язку крадіжки з іншими крадіжками або злочинами.

Під час розслідування крадіжок автотранспортних засобів застосовуються такі тактичні операції: щодо встановлення причин (мотивів) крадіжки автотранспортного засобу: а) «Організований характер крадіжки», б) «Зв'язок крадіжки з іншими злочинами», в) «Вид крадіжки (з проникненням до приміщення чи без)», г) «Крадіжка на замовлення», ґ) «Крадіжка для власних потреб», д) «Крадіжка для вчинення іншого злочину»; щодо встановлення механізму підготовки до крадіжки: а) «Умови крадіжки», б) «Пошук місця приготування до крадіжки»; щодо встановлення способу крадіжки: а) «Механізм учинення крадіжки», б) «Механізм приховування крадіжки», в) «Механізм реалізації викраденого»; щодо встановлення предмета крадіжки: а) «Пошук автотранспортного засобу», б) «Пошук місць відстою автотранспортних засобів», в) «Пошук частин викраденого автотранспортного засобу»; щодо встановлення особи злочинця: а) «Особа викрадача», б) «Пошук злочинця», в) «Замовник крадіжки», г) «Склад організованої групи».