МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ РЕГІОНУ Автореферат

Актуальність теми. У складний для України період трансформації економіки набуває особливої важливості завдання становлення інноваційної економіки та забезпечення інноваційного розвитку, роль держави в виконанні якого є ключовою. Держава повинна забезпечувати перехід до інноваційної моделі розвитку на основі використання різноманітних засобів стимулювання інноваційних процесів на всіх рівнях управління. Одним із важливих факторів, що впливає на прискорення розвитку інноваційних процесів у країні, є бюджетна підтримка інноваційної діяльності на усіх рівнях. Обмеженість джерел фінансування інноваційних проектів власними коштами підприємств та коштами вітчизняних чи іноземних інвесторів може призвести до непропорційності розвитку одних галузей порівняно з іншими, менш прибутковими, але стратегічно важливими для держави галузями промисловості. Водночас активізація державного стимулювання інноваційної діяльності (ІД) прискорить розвиток пріоритетних для держави галузей промисловості, призведе до збільшення кількості інноваційно-активних підприємств, зростання прибутку від здійснення інноваційної діяльності, що, в свою чергу, вплине на підвищення якості життя та задоволення потреб населення. Особливого значення набувають питання активізації управління інноваційною діяльністю на рівні регіону. Регіон як територіальна одиниця характеризується певними управлінськими та фінансовими ресурсами, певним інноваційним потенціалом суб’єктів господарювання, розташованих на території регіону, і роль держави полягає в формуванні управлінських впливів на інноваційну діяльність підприємств, з урахуванням їх галузевої приналежності, для забезпечення активізації інноваційного розвитку регіонів України.

Питання управління інноваційною діяльністю на різних рівнях ієрархії є об’єктом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Значна частина досліджень стосується різних аспектів функціонування системи управління інноваційною діяльністю на рівні підприємства та підходів до її моделювання. Це роботи таких вчених, як Ілляшенко С. М., Мединський В. Г., Огольова Л. М., Пономаренко В. С., Павленко І. А., Чухрай Н. І., Гриньова В. М., Гриньов А. В., Лепейко Т. І., Новіков Д. О., Бестужев-Лада І. В., Сахал Д., Зянько В. В., Яковлєв А. І. та багато інших.

Дослідженню питань державного та регіонального управління інноваційною діяльністю присвячені наукові праці таких дослідників, як Бубенка П. Т., Валюх А. М., Гейця В. М., Семиноженка В. П., Кизима М. О., Долішнього М. І., Московкіна В. М., Лепи Р. М., Захарченка В. І., Амоші О. І., Стеченка Д. М., Карамишева Д. В., Лапко О. О., Осики О. П., Діордиці С. Г. та інших. На рівні регіонального управління інноваційною діяльністю дослідження в основному стосуються питань визначення інноваційної стратегії регіону або ж розвитку інноваційної інфраструктури регіонів, а також міжрегіональних порівнянь результатів інноваційної діяльності регіонів на основі використання інтегральних показників. Однак питання формування ефективного механізму управління інноваційною діяльністю на рівні регіону та модельної підтримки такого механізму залишаються поза увагою.

Існуючі підходи до управління інноваційною діяльністю на рівні регіонів є недосконалими, часто теоретичними та узагальненими, такими, що не враховують індивідуальні особливості регіонального інноваційного розвитку та недостатньо обґрунтовані. Проблеми управління інноваційною діяльністю регіону вимагають комплексного, системного розв’язання через складність перебігу інноваційних процесів, індивідуальні особливості кожного регіону та підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, функціонування в умовах невизначеності та вплив великої кількості дестабілізуючих факторів, необхідності врахування різноманітних умов та критеріїв ефективності управління.

Складність досліджуваних питань вимагає застосування нових, сучасних математичних методів та моделей, які дозволять оцінити індивідуальні особливості інноваційного розвитку регіонів України та побудувати механізм управління інноваційною діяльністю для кожного окремого регіону з урахуванням галузевої спрямованості підприємств, наявного інноваційного потенціалу, що дозволить підвищити ефективність інноваційної діяльності в регіонах, збільшити кількість інноваційно-активних підприємств, обсяги інноваційної продукції та прибутки від інноваційної діяльності.

Отже, необхідність комплексного розв’язання завдань управління інноваційною діяльністю з застосуванням широкого кола економіко-математичних методів, а також недостатність досліджень цієї проблеми в регіональному розрізі обумовили актуальність вибору теми дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за планами Харківського національного економічного університету відповідно до держбюджетної фундаментальної науково-дослідної теми: «Адаптивні моделі функціонування соціально-економічних систем» (номер державної реєстрації 0103U000462) та госпдоговірної теми «Система раннього інформування та управління кризовими ситуаціями (СІРІУС)» (номер державної реєстрації 0105U006401). При виконанні цих досліджень особисто дисертантом були розроблені моделі оцінки інноваційного потенціалу регіону та підхід до генерації сценаріїв розвитку ситуацій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка комплексу моделей управління інноваційною діяльністю регіону (ІДР) на основі існуючого потенціалу, цілей і результатів інноваційної діяльності, що дозволить прискорити розвиток економіки регіонів і країни та поліпшити якість життя населення.

Для досягнення поставленої мети були поставлені і вирішені наступні завдання:

провести аналіз розвитку інноваційної діяльності в Україні та проблем управління нею;

розробити механізм управління інноваційною діяльністю регіону;

побудувати моделі стимулювання інноваційної діяльності регіонів та підприємств;

удосконалити моделі оцінки інноваційного потенціалу регіону і підприємства, результатів їх інноваційної діяльності та побудувати моделі відповідності результатів та потенціалу інноваційної діяльності регіону;

удосконалити моделі оцінки ефективності інноваційних проектів;

побудувати моделі оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності регіону;

розробити модель інноваційної активності підприємств регіону;

розробити імітаційну модель реалізації сценаріїв стимулювання інноваційної діяльності в регіоні та визначити найкращі сценарії стимулювання.

Об'єктом дослідження виступає процес управління інноваційною діяльністю регіону.

Предмет дослідження – комплекс економіко-математичних методів і моделей управління інноваційною діяльністю регіону.

Методологія і методика дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є положення інноваційного менеджменту, теорії прийняття рішень, теорії активних систем, дослідження вітчизняних і закордонних учених у сфері інноваційної діяльності та економіко-математичних методів.

У процесі дослідження були використані наступні методи: теорія активних систем – для опису системи управління інноваційною діяльністю регіону; кластерний аналіз – для аналізу регіонів за рівнем розвитку потенціалу та результатів інноваційної діяльності; метод таксономії – для побудови інтегральних показників потенціалу та результатів інноваційної діяльності регіону та підприємства; кореляційно-регресійний аналіз – для побудови моделей залежності результатів інноваційної діяльності від потенціалу; теорія нечітких множин – для оцінки ризику інноваційного проекту; метод аналізу панельних даних – для побудови економетричних моделей оцінки економічної ефективності від здійснення інноваційної діяльності у регіоні; динамічна імовірнісна модель розвитку швидких соціально-економічних процесів – для побудови моделі інноваційної активності підприємств; метод системної динаміки – для побудови імітаційної моделі реалізації сценаріїв стимулювання інноваційної діяльності регіону; метод імітаційного моделювання сценаріїв – для аналізу можливих варіантів стимулювання інноваційної діяльності регіону і визначення кращих сценаріїв.

Інформаційною базою дослідження виступали дані річних та квартальних статистичних збірок про стан розвитку наукової та інноваційної діяльності регіонів України Державного комітету статистики, дані річної звітності підприємств про здійснення інноваційної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

удосконалено:

механізм управління інноваційною діяльністю регіону, що, на відміну від існуючих, заснований на комплексі економіко-математичних моделей оцінки, аналізу, планування та прогнозування та спрямований на визначення найкращих сценаріїв стимулювання інноваційної діяльності;

моделі оцінки інноваційного потенціалу та результатів інноваційної діяльності регіону та підприємства, засновані на використанні таксономічних показників та економетричних методів, що встановлюють відповідність між потенціалом та результатами інноваційної діяльності;

модель стимулювання інноваційної діяльності регіонів, що заснована на теорії активних систем, особливістю якої є врахування взаємодії регіональних і державних органів управління як єдиної системи, що дозволяє оцінити прибуток від здійснення інноваційної діяльності і визначити оптимальний розподіл коштів на стимулювання ІДР;

моделі оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності регіонів, побудовані за допомогою методу аналізу панельних даних, які враховують одночасно просторові та часові дані щодо інноваційної діяльності регіонів, надають можливість визначити індивідуальні особливості досліджуваного процесу в регіонах та дозволяють оцінити продуктивність використання трудових та фінансових ресурсів.

дістали подальшого розвитку:

модель інноваційної активності підприємств, особливістю якої є розгляд процесу поширення інновацій як швидкого соціально-економічного процесу, що враховує імовірнісний характер взаємодії підприємств з різною активністю та оцінює результати державного стимулювання, які полягають у збільшенні кількості інноваційно-активних підприємств;

модель оцінки ефективності інноваційних проектів, що побудована на основі об′єднання теорії нечітких множин та методів розв’язання багатокритеріальних задач, та дозволяє врахувати ризики: перевитрат коштів, недотримання доходів та перевитрат часу, притаманні певному етапу життєвого циклу інновацій;

модель реалізації сценаріїв стимулювання ІДР, що побудована з використанням методу системної динаміки, поєднує в єдиний комплекс розроблені моделі стимулювання, економічної ефективності ІДР й інноваційної активності підприємств, та дозволяє обґрунтовано здійснити вибір кращих сценаріїв з урахуванням основних цілей інноваційної діяльності держави: збільшення прибутку, зростання кількості інноваційно-активних підприємств та приріст інтегральної оцінки інноваційних результатів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні розробки, викладені в дисертації, доведені до рівня практичних пропозицій і сценаріїв використання. Використання запропонованих розробок дозволило здійснити аналіз розвитку інноваційних процесів в Україні; виявити особливості протікання інноваційних процесів у регіонах; оцінити економічну ефективність інноваційної діяльності за регіонами та, як наслідок, побудувати ефективні сценарії стимулювання інноваційної діяльності за регіонами.

Практична цінність результатів полягає в тому, що їх використання дозволить значно підвищити рівень обґрунтованості управлінських рішень щодо формування адекватних цілей інноваційного розвитку на рівні підприємства, регіону та держави в конкурентному ринковому середовищі, підвищити якість управління інноваційною діяльністю регіону на підставі отримання комплексної, об’єктивної інформації про наявний інноваційний потенціал та відповідність йому результатів інноваційної діяльності. Одержані у дисертації результати можуть використовуватися на рівні держави для визначення інноваційного потенціалу регіонів та рівня його використання, розробки стратегії стимулювання інноваційної діяльності, що забезпечить досягнення цілей інноваційного розвитку; на рівні регіональних органів влади для визначення пріоритетних напрямків фінансування інноваційних проектів та оцінки необхідних ресурсів інноваційної діяльності регіону; на рівні окремих підприємств – для глибшої оцінки та ґрунтовного вибору інноваційних проектів, які можуть бути реалізовані.

Матеріали дисертації знайшли практичне використання в роботі наступних організацій і підприємств: Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (довідка про практичне використання результатів № 1041 від 8.05.2008 р.), ВАТ «Турбоатом» (довідка про практичне використання результатів № 1-40/24-29 від 23.01.2008 p.), ДП «Артемівський спиртовий завод» (довідка про практичне використання результатів № 1068/2 від 20.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особистою роботою автора. Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві: в роботі [1] запропоновано механізм управління інноваційною діяльністю регіону; в роботі [2] запропоновано підхід до формування сценаріїв розвитку ситуацій; в роботі [4] особисто автором запропоновано комплекс задач управління інноваційною діяльністю регіону; в роботі [5] запропоновано моделі оцінки результатів інноваційної діяльності регіонів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки, викладені в дисертації, доповідалися на 7 науково-практичних конференціях, зокрема на: ІІ Міжнародній науковій конференції «Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення» (м. Тернопіль, 2004 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених, викладачів та практичних працівників «Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій» (м. Вінниця, 2004 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Эволюция научных знаний и современные проблемы экономической теории» (м. Харків, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Макроекономічна політика в Україні: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2007 р.), 11-му Міжнародному молодіжному форумі «Радиоэлектроника и молодежь в 21 веке» (м. Харків, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансові ринки та інститути» (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні результати і висновки дисертації знайшли відображення у 18 наукових працях, серед яких 3 підрозділи у 2 колективних монографіях, 9 статей опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 7 тез наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 15,13 ум.-друк. арк., особисто автору належить 9,63 ум.-друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Робота викладена на 268 сторінках машинописного тексту, містить 37 таблиць (з них 15 займають 15 повних сторінок), 31 рисунок (з них 2 займають 2 повні сторінки), 12 додатків на 63 сторінках, список використаних джерел складається з 246 найменувань на 25 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації становить 163 сторінки.