ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА СТРУКТУРНІ СКЛАДОВІ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Методологічні засади організаційного забезпечення процесів міжнародної економічної інтеграції України» визначено необхідність державного управління процесами інтеграції України, яке має бути спрямоване на переборення обмежень ринкового механізму, врахування індивідуальних і специфічних умов національної економіки, посилення залучення вітчизняної економіки до світогосподарських процесів задля отримання додаткових ефектів при відстоюванні власних національних інтересів.

На основі критичного осмислення сутності категорії «інтеграція» доведено, що економічна інтеграція базується на усвідомленні та вирішенні базового протиріччя: прагнення країни та її суб’єктів отримати ефект від інтеграції та зберегти автономію керованості національної системи. У роботі проведено порівняльну характеристику різних типів систем – автономних та інтегрованих – з метою визначення кола пріоритетів інтеграційних процесів та усвідомлення цілі державного управління інтеграційними процесами – збільшення ефективності функціонування національної економічної системи.

У роботі проведено аналіз наявної внутрішньої організаційної структури інтеграційних процесів, проведено діагностику невідповідності сучасним принципам інтеграційних вимог. Обґрунтовано доцільність удосконалення організаційних засад системи державного регулювання інтеграційними процесами через посилення функції організації на більш низьких рівнях. Автором запропоновано створення та включення спеціальних структурних підрозділів, підпорядкованих спеціалізованим органам виконавчої влади, задля вивчення, аналізу, моніторингу, узгодження проблем та інтересів окремих суб’єктів господарювання. Такі підрозділи покликані визначати проблематику й перспективи на мікроекономічному рівні та сприяти реалізації загальноєвропейських інтеграційних принципів «знизу-вгору».

Особливу увагу приділено дослідженню основних теоретичних концепцій економічної інтеграції з метою визначення оптимальної організаційної моделі втручання держави в регулювання економічної інтеграції України. Проведене дослідження дозволило виділити певні подібності та відмінності за суб’єктами, процесами, рівнями, типами інтеграції та ролі держави, в теоретичних концепціях основних шкіл (ринкової, неолібералізму, структурної, дирижистської та функціоналізму). Що дозволило визначити власний підхід до розуміння сутності категорії «економічна інтеграція» – це взаємодія економічних систем держав-учасниць з метою усунення дискримінацій між господарськими одиницями та створення якісно нової міжнародної економічної структури більш високого порядку за допомогою злиття економічних систем суб'єктів що інтегруються, де основним учасником є місто як окрема соціально-економічна система.

Проведено дослідження основних методологічних передумов забезпечення інтеграційних процесів і доведено, що найбільшої уваги в теорії та практиці державного управління приділяється двом рівням взаємодії економічних систем – національному та регіональному. У той же час визначено, що підвищується та розширюється роль суб'єктів інтеграційних і глобалізаційних процесів, з'являються нові учасники, які привносять нове бачення економічного співробітництва і корективи в механізми взаємодії, що доводить необхідність виділення міського рівня інтеграції та удосконалення державного управління інтеграційними процесами на рівні міст.

Місто в даний час - це не просто територія густого скупчення населення або адміністративно-територіальна одиниця, а самостійний економічний суб'єкт, у якому зосереджені всі основні економічні елементи держави
(рис. 1). Основне завдання, на даному етапі полягає у наступному: використовуючи всі зазначені фактори та враховуючи спеціалізацію кожного міста як соціально-економічної системи, а також його унікальність, цілеспрямовано направляти адміністративні, фінансові, інвестиційні та інформаційні зусилля з метою максимального розвитку економічного потенціалу міста. Спеціалізований перерозподіл економічних та інформаційних ресурсів покликаний замінити суперництво міст принципами кооперації, а дублювання унікальних сфер діяльності - співробітництвом, що, тим самим, дозволить більш ефективно використовувати конкурентні та інтеграційні можливості міста як самостійного економічного суб'єкта.

Доведено, що удосконалення державного регулювання механізму міжнародної інтеграції України має відбуватись на основі усвідомлення, що саме місто є основним носієм економічної активності країни, отже воно повинно розглядатися в якості основної інтеграційної одиниці.