Формування та удосконалення системи соціального захисту населення сільських територій

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі дисертаційної роботи – “Теоретичні основи формування системи соціального захисту населення” – опрацьовано теоретичні засади соціального захисту, проаналізовано розвиток соціально-економічних гарантій, визначено фінансові аспекти забезпечення соціального захисту населення в умовах суспільної трансформації.

Соціальний захист сільського населення обумовлює низку чинників: руйнування традиційних систем зайнятості на селі, зростання рівня безробіття сільського населення, поглиблення демографічної кризи, розгортання дестабілізаційних процесів, застійний характер бідності населення сільської місцевості тощо. Тому сутність соціального захисту має включати систему правових, соціально-економічних і політичних гарантій, що створюють умови для забезпечення засобів існування: працездатним громадянам – за рахунок трудового внеску, економічної самостійності підприємництва; соціально уразливим прошаркам – за рахунок держави, але не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму.

Аналіз теорії соціального захисту дозволяє виділити чотири загальнообов’язкові державні фонди: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Розміри суспільних пільг і виплат обумовлені фінансовими ресурсами бюджету і не завжди мають гарантоване наповнення.

Соціально-економічні гарантії, з фінансової точки зору, представляються як система відносин людини та держави у розподілі наявних ресурсів. Основою соціальних гарантій є мінімальна заробітна плата, яка забезпечується державою. Кожна держава переслідує відповідну мету щодо соціального захисту і відтак встановлює певний перелік соціальних гарантій.

Одним із джерел фінансування соціальних потреб є кошти громадян. Їх спрямування може бути різним, але на даний час вони перш за все, спрямовуються на освіту, зміцнення здоров’я та інше. Доля такого фінансування залежить від доходу окремого працівника чи домогосподарства. Адже економічно активний працівник своїми доходами фінансово забезпечує і непрацездатних членів сім’ї.

Необхідно узгодити інтереси роботодавця та найманих працівників шляхом економічно обґрунтованих показників – співвідношення доходу і фонду оплати праці. Для цього необхідно визначити частку доходу, що спрямовується на оплату праці, і вважати її за норматив. Даний норматив потрібно фіксувати в колективному договорі. Завдяки цьому можна досягти взаємної вигоди і гармонізації соціально-економічних інтересів держави, бізнесу та найманих працівників, що подано у вигляді моделі