ВИКОРИСТАННЯ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСТІЙКОСТІ В ОЦІНЮВАННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА Автореферат

Розділ 1. Конкурентостійкість підприємства як атрибут його конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність суб’єктів господарювання є однією з головних характеристик, що свідчить про наявність певних переваг перед конкурентами. Тому підприємства-конкуренти в сучасних умовах глобалізації, постійної загрози кризи або післякризового стану світової економіки намагаються досягти стабільності цієї характеристики. Від конкурентоспроможності підприємств певною мірою залежить конкурентоспроможність країни. Сьогодні, порівняно з 2007 роком, спостерігається зниження рівня конкурентоспроможності нашої держави. Про це свідчать дані дослідження Міжнародного інституту розвитку менеджменту. В рейтингу країн за міжнародною конкурентоспроможністю в 2010 році Україна посідала 57 місце серед 58 країн, а раніше перебувала на 46 позиції. Це змушує звернути пильну увагу на таку складову конкурентоспроможності країн, як конкурентоспроможність підприємств. Послаблення підприємств після фінансової кризи зумовлює необхідність зосередження зусиль держави та підприємств на підвищенні конкурентоспроможності підприємств, що потребує подальшого розвитку теорії конкуренції, центральним місцем якої є поняття конкурентоспроможності підприємства, котра розглядається як вирішальна порівняльна характеристика результатів діяльності підприємства. Сьогодні більшість управлінських рішень ухвалюється на основі визначених оцінок конкурентоспроможності підприємства, що висуває суворі вимоги до точності результатів її оцінювання.

Конкурентоспроможність будь-якого підприємства базується на використанні ним його конкурентних переваг або їхнього комплексу. Ототожнення конкурентних переваг з конкурентоспроможністю підприємства та суперечності у визначенні поняття "конкурентні переваги" зумовили необхідність уточнення цього поняття. Ефективне й повне використання чи краща підтримка конкурентної переваги може бути додатковою конкурентною перевагою підприємства. Це дозволяє розглядати конкурентну перевагу як наявний ресурс, важіль, обставину, процес, що відбувається на підприємстві, або певний стан окремого його елемента, які дозволяють підприємству бути кращим, ніж конкуренти на ринку.

У теорії конкуренції розрізняють поняття конкурентоспроможності підприємства та його конкурентної позиції, де останнє умовно вважається місцем, яке посідає підприємство на ринку порівняно з конкурентами. Виявлені відмінності конкурентоспроможності підприємства стосовно інших понять теорії конкуренції та сучасний вияв її економічної сутності дозволяють підтримати думку науковців, які конкурентоспроможність підприємства розглядають як порівняльну характеристику результатів діяльності підприємства, що визначає його іманентну здатність виробляти й реалізовувати продукцію швидко (своєчасно) за доступною ціною, якісно, у достатній кількості, при високому технологічному рівні обслуговування. Конкурентоспроможність підприємства остаточно втілюється через процес реалізації продукції.

Багатогранність конкурентоспроможності підприємства дозволила зробити припущення, що ця характеристика є атрибутивною. Дослідження атрибутивного характеру конкурентоспроможності підприємства виявило, що атрибутом конкурентоспроможності підприємства є її стійкість – конкурентостійкість підприємства. Динамічність і критичність характеру впливу конкурентостійкості підприємства на його конкурентоспроможність свідчать про критичність даного атрибуту. Критичність характеру впливу пояснюється тим, що досить незначна зміна конкурентостійкості підприємства може призвести до помітних змін його конкурентоспроможності. Це зумовлює необхідність використання оцінки конкурентостійкості в уточненні оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Складність поняття "конкурентостійкість підприємства" пов’язана зі складністю поняття "конкурентоспроможність підприємства". Через наявність різних тлумачень і підходів до визначення поняття "конкурентоспроможність підприємства" немає й одностайності думок щодо поняття "конкурентостійкість підприємства". Невідповідності та суперечності у визначенні поняття "конкурентостійкість підприємства" послугували передумовами його уточнення. Поняття "конкурентостійкість підприємства" розглядається як здатність підприємства зберігати впродовж певного проміжку часу свою конкурентоспроможність за допомогою використання, формування та підтримки конкурентних переваг і, за необхідності, використання запасу конкурентоспроможності підприємства. Конкурентостійкість підприємства розглянуто в стратегічному й оперативному аспектах, що дозволило виділити стратегічну та оперативну конкурентостійкість підприємства. В умовах щораз інших умов діяльності підприємства його конкурентостійкість має не лише теоретичне, а і практичне значення.

Більшість управлінських рішень ухвалюється з урахуванням конкурентоспроможності підприємства. Констатації наявності або відсутності цієї характеристики недостатньо. Необхідно точно оцінювати конкурентоспроможність підприємства. Визнання конкурентостійкості підприємства критичним атрибутом його конкурентоспроможності зумовлює необхідність використання оцінки конкурентостійкості в оцінюванні конкурентоспроможності підприємства. Отже, виникає потреба дослідити методи та створені з їхнім використанням моделі оцінювання конкурентоспроможності й конкурентостійкості підприємства.

Розділ 2. Дослідження аналітичної бази оцінювання конкурентоспроможності та конкурентостійкості підприємства. Конкурентоспроможність підприємства оцінюється за допомогою різних методів, серед яких – індексний, комплексний (інтегральний), порівняльний, графічний, матричний, експертний, рейтинговий, нечіткої логіки, нейронних мереж та ін. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства мають переважно аналітичний характер. Більшість з них передбачає врахування впливу певної сукупності чинників, для кожного методу формується свій набір чинників конкурентоспроможності підприємства, тобто методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства в основному використовуються для створення факторних моделей. У методах оцінювання конкурентоспроможності підприємства та моделях, створених з їхнім використанням, не враховано стійкість даної характеристики, тобто конкурентостійкість. Тому виникає потреба враховувати оцінки конкурентостійкості підприємства в оцінюванні конкурентоспроможності підприємства.

Методи оцінювання конкурентостійкості підприємства також передбачають урахування впливу чинників, причому ці чинники не відрізняються від чинників конкурентоспроможності підприємства. Наявне методичне забезпечення передбачає або оцінювання конкурентоспроможності підприємства за набором чинників, або оцінювання конкурентостійкості підприємства, що свідчить про відірваність оцінки конкурентостійкості підприємства від оцінки його конкурентоспроможності. У зв’язку з нерозробленістю методичних рекомендацій, що дозволяли б разом оцінювати як конкурентоспроможність, так і конкурентостійкість підприємства, виникає необхідність удосконалення оцінювання конкурентоспроможності підприємства з урахуванням його конкурентостійкості. Переважання факторного підходу до оцінювання конкурентоспроможності підприємства зумовлює доцільність його використання і в оцінюванні його конкурентостійкості, оскільки вона визнана атрибутом його конкурентоспроможності.

Атрибутивний характер конкурентоспроможності підприємства зумовив необхідність дослідження чинників її атрибуту – конкурентостійкості. Чинник конкурентостійкості підприємства розглядається як процес, явище або стан об’єктів усередині системи або за її межами, під впливом яких змінилася, змінюється або може змінитися конкурентостійкість підприємства. Чинники конкурентостійкості підприємства, описані в працях різних дослідників щодо різноманітних способів і підходів до оцінювання конкурентоспроможності та конкурентостійкості підприємства, частково або повністю ототожнюються з чинниками конкурентоспроможності підприємства. Незважаючи на визнання атрибутивного характеру конкурентостійкості підприємства стосовно його конкурентоспроможності, чинники, що на них впливають, мають різну природу, неоднаковий характер впливу і різняться за своєю суттю. Не виключено, що той самий чинник може впливати і на конкурентоспроможність підприємства, і на його конкурентостійкість, але інтенсивність, характер і напрям впливу можуть бути різними.

Чинники конкурентостійкості підприємства, що виявлені за результатами їхнього дослідження, розподілено за рівнями. В ієрархії чинників конкурентостійкості підприємства до першого рівня віднесено ретроспективну стабільність (F₁), швидкість змін у галузі (F₂), невідтворюваність конкурентних переваг (F₃) та інтенсивність конкуренції (F₄). Чинники першого рівня формуються (активізують або послаблюють вплив) за рахунок чинників нижчого рівня. На другому рівні перебувають такі чинники: етап життєвого циклу підприємства (F₅), галузі (F₆) та ринку (F₇), залежність галузі від науково-технічного прогресу (F₈) та капіталомісткість змін у галузі (F₉), коефіцієнт Тобіна (F₁₀) та наявність унікальних компетенцій (F₁₁), привабливість галузі (F₁₂), співвідношення сумарної потенційної пропозиції з реальним попитом (F₁₃) і вхідний бар’єр на ринок (F₁₄). На рис. 1 подано запропоновану ієрархію чинників конкурентостійкості підприємства. Ці чинники не залежать від виду економічної діяльності підприємства.