УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ РИЗИКАМИ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, сформульовано мету, основні завдання, предмет та об’єкт дослідження, визначено методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, зазначено особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію результатів дослідження та їх впровадження.

У першому розділі «Теоретико-методичні підходи до управління ризиками у системі менеджменту аграрних підприємств» розкрито економічну сутність понять «невизначеність», «ризик» і «сукупний ризик», узагальнено теоретичні підходи до управління ризиками та його особливості у процесі переробки молока, розглянуто методичні підходи до оцінки ризику.

Узагальненням існуючих підходів до визначення категорії «економічний ризик» встановлено, що у більшості авторів він асоціюється лише із несприятливими наслідками господарювання у невизначених умовах. Найчастіше ризик розглядається як можлива невдача, матеріальні та інші втрати, які можуть виникнути в результаті реалізації певного управлінського рішення. Однак, такий підхід не охоплює усього змісту поняття «економічний ризик», оскільки недоодержання запланованого прибутку або одержання його у більших обсягах також можна віднести до ризику. Це пояснюється тим, що цей феномен характеризується складністю і багатогранністю, нерозробленістю заходів, які б стимулювали використання ризику у господарській та управлінській діяльності. Вважаємо, що під економічним ризиком слід розглядати ситуацію у діяльності підприємства, яка певною мірою впливає на обсяги доходів і характеризується невизначеністю інформації, котра використовується при прийнятті управлінського рішення.

Ризик необхідно розглядати і як явище, і як сутність. Як явище ризик – це зазвичай неочікувані втрати. На рівні сутності ризик – це економічні відносини господарюючих суб’єктів, які в умовах ринку завжди мають стохастичний, невпорядкований, імовірний характер, що дозволяє назвати їх ненадійними. Кожне підприємство перебуває в оточенні інших суб’єктів, вплив яких на діяльність підприємства складно або зовсім неможливо передбачити, що проявляється у ризикових ситуаціях у вигляді неконтрольованих втрат і доходів.

Встановлено, що виробничий ризик, пов'язаний із виробничою діяльністю підприємства, характеризується невизначеним результатом розвитку і можливістю відхилення параметрів виробництва від передбаченого рівня. Автором уточнено, що виробничий ризик молокопереробних підприємств є проявом системи економічних відносин підприємства, що діє в умовах невизначеності поставок молока-сировини та рівня попиту на молочну продукцію, наслідком чого є настання події, яка зумовлює негативний результат. Запропонований варіант визначення ризику дозволяє комплексно вирішувати питання адекватного використання молока-сировини, зниження собівартості молочної продукції, скорочення втрат робочого часу та впровадження інноваційних форм організації виробництва. Виробничий ризик у діяльності молокопереробних підприємств передбачає не лише втрати молочної продукції, але й втрати, зумовлені фінансовими, управлінськими, посередницькими операціями.

Доведено, що виробничий ризик молокопереробних підприємств має двоїсту природу, що зумовлено джерелами його походження. Тому його доцільно вивчати через призму взаємозв’язку зовнішнього джерела походження (дефіцит молока-сировини, зниження купівельної спроможності населення тощо) і внутрішніх факторів, пов’язаних із особливостями господарювання та управління при переробці молока (загроза втрат, які зумовлені фінансовими, посередницькими та іншими операціями).

При розробці підходів до управління ризиками доцільно використовувати наступні принципи: можливість передачі ризиків; усвідомлення прийняття ризиків; незалежність управління; порівнянність рівня прийнятих ризиків із дохідністю; економічність управління ризиками; урахування часового фактора.

Під управлінням ми розглядаємо діяльність, спрямовану на зниження або повне уникнення впливу несприятливих наслідків ризиків на результати виробничої діяльності. На практиці це передбачає пошук компромісу між вигодами від мінімізації ризику і необхідними для цього витратами, а також прийняття рішення про те, які дії для цього необхідно реалізувати (включаючи відмови від будь-яких дій). Із позиції своєчасного прийняття рішення щодо запобігання можливим втратам розрізняють наступні підходи до управління ризиками: активне управління, адаптивний підхід, консервативний підхід.

Нині необхідно переходити до нової моделі управління ризиками, особливістю якої є те, що вона має тотальний характер і координується у межах усіх напрямів діяльності підприємства. Підходи до управління ризиками доцільно змістити від фрагментарної, епізодичної, обмеженої моделі до інтегрованої, неперервної та розширеної. Ця система називається ризик-менеджмент, її вирізняє структурований і послідовний підхід до виявлення, аналізу та управління ризиками.

Сучасний ризик-менеджмент розглядають як інтегровану систему управління ризиками і відносинами, що передбачає наявність певних специфічних складових, ознак і функцій. Ризик-менеджмент складається із двох підсистем – підсистеми, якою управляють (об’єкта управління), і підсистеми, яка управляє (суб’єкта управління). Об’єктом управління у ризик-менеджменті є ризик, ризикові вкладення капіталу та економічні відносини між господарюючими суб’єктами. Процес впливу суб’єкта на об’єкт управління, тобто сам процес управління, може здійснюватися лише за наявності відповідної інформації, яка б дозволила приймати конкретні рішення в умовах ризику, і, як наслідок, – звести до мінімуму імовірність втрат і збільшити прибуток.

На основі оцінки ризиків необхідно розробити конкретні методи їх нейтралізації, які можна згрупувати за такими напрямами: уникнення ризику, зниження ризику, прийняття ризику на себе і передача ризику третім особам. Використання кожного із перелічених методів здійснюється на певному етапі управлінського циклу у тісному взаємозв’язку. Тому процес використання підходів ризик-менеджменту має неперервний характер, формуючи інтегровану систему прийняття рішень зі зворотним зв’язком. Така система забезпечує максимально ефективне досягнення цілей підприємства, оскільки одержана інформація на кожному етапі дозволяє коректувати не лише методи впливу на ризик, але й цілі управління ризиками.

Автором представлена класифікація виробничих ризиків молокопереробних підприємств, яка дозволяє визначити роль і місце кожного їх виду за основними стадіями виробництва – заготівельна, виробнича і товарна стадії.

До формалізованих розрахунково-аналітичних методів оцінки ризиків відносять: моделювання, прогнозування, оцінку стійкості результатів діяльності, факторний і кластерний аналіз; до неформалізованих методів – стрес-тестування, метод аналізу ієрархій і експертні оцінки. Їх використання доцільне для прогнозної оцінки ризикової ситуації та обґрунтування вибору методів управління ризиками. Узагальнено позитивні сторони та труднощі практичного використання перелічених методів в умовах сучасного розвитку молокопереробних підприємств. Результати аналізу становлять основу формування і розвитку методичного забезпечення розрахунково-аналітичної складової активного управління виробничими ризиками.

У другому розділі «Аналіз середовища функціонування молокопереробних підприємств Хмельницької області» проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку підприємств молочного скотарства, охарактеризовано складові середовища функціонування молокопереробних підприємств та проведено аналіз і класифікацію ризиків у діяльності молокопереробних підприємств.

Численні перетворення в аграрному секторі України негативно позначилися на розвитку молочного скотарства у країні загалом та у Хмельницькій області зокрема. Загальні обсяги виробництва молока сільськогосподарськими товаровиробниками різних форм господарювання у 2010 р. проти 1990 р. знизилися на 478,4 тис. тонн, або на 44% в основному за рахунок сільськогосподарських підприємств, де зменшення становило 583,4 тис. тонн, або на 85,1%