ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі освітлено сутність проблеми та стан наукового вирішення поставленої задачі; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, окреслено практичну значимість одержаних результатів, наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи формування стратегічного менеджменту в сільському господарстві» розкрито сутність основних складових стратегічного менеджменту, таких як: стратегічний аналіз, стратегічне планування, а також визначено особливості їх застосування при проведенні стратегічного менеджменту на підприємствах сільського господарства. При цьому виокремлено роль стратегічного планування в системі стратегічного менеджменту підприємств сільського господарства, яка полягає у проведенні планування діяльності підприємств на перспективу з урахуванням впливу результатів стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємств сільського господарства.

Проведення ефективного стратегічного планування та аналізу вимагає дотримання основних принципів стратегічного менеджменту, за допомогою яких формується стратегічний менеджмент на підприємствах сільського господарства. На основі дослідження наявних підходів стратегічного менеджменту було запропоновано використання додаткових принципів стратегічного менеджменту, таких як принцип динамічності, який вказує на те, що процес пошуку стратегічних альтернатив є постійним процесом та не повинен зупинятися на обраному варіанті; принцип логічності; принцип економічності являє собою систему розгляду рішень в стратегічному менеджменті через призму ефективності прийняття рішення на основі визначення кінцевого ефекту від прийняття обраної стратегічної альтернативи.

Формування стратегічного менеджменту на підприємствах сільського господарства включає в себе не тільки налагодження інформаційного потоку, дотримання принципів стратегічного менеджменту, а й підвищення ефективності проведення дослідження стану факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, визначення характеру зв’язку та пристосованості підприємства до змін у навколишньому середовищі. Виходячи з цього було запропоновано та обґрунтовано підхід до розгляду підприємства як адаптивної системи, яка пристосовується до змін у навколишньому середовищі за рахунок взаємодії з факторами зовнішнього середовища п’ятьох основних елементів виробничої та комерційної діяльності сільськогосподарського підприємства, що складаються із сфери управління, економічної сфери, технологічної сфери, сфери соціальних та трудових відносин, а також фінансової сфери. Використання даного підходу надає можливість проводити планування стратегічної діяльності підприємств сільського господарства враховуючи здатність підприємств до самоорганізації та адаптації до змін у навколишньому середовищі.

Специфіка виробництва продукції сільського господарства зумовлює не тільки використання особливих підходів до формування стратегічного менеджменту на підприємствах сільського господарства, а й застосування специфічних методів аналізу стану внутрішнього середовища підприємства. До таких відносяться: методи статистичного аналізу (аналіз рядів динаміки, кореляційно-регресійний аналіз тощо), спеціальні методи дослідження стану факторів (1% приросту, темпи зростання рівня продуктивності, валові показники та інше), економіко-математичні методи, які включають в себе економетричні інструменти (графічний спосіб, трендові згладжування), а також побудову економічних моделей з використанням симплекс метода.

У другому розділі «Аналіз стану стратегічного менеджменту сільськогосподарських підприємств» досліджено стан сільського господарства Дніпропетровської області, визначено, що виробництво продукції сільського господарства проводиться в умовах невизначеності та постійного зростання цін на продукцію промислового виробництва, провокує підвищення рівня інфляції та, як наслідок, збільшення цін на запчастини і посівний матеріал для сільського господарства, що зменшує рівень здатності підприємств сільського господарства конкурувати. Також було виявлено, що підприємства сільського господарства недоотримали врожай з 410,4 тис.га засіяних сільськогосподарських угідь в період 2005 – 2009 років. Це свідчить про високий рівень ризику ведення підприємницької діяльності у сфері сільського господарства та необхідність використання ефективних підходів при формуванні стратегічного менеджменту на підприємствах сільського господарства.

Розглядаючи високий рівень ризику діяльності підприємств сільського господарства, який пов’язаний в першу чергу з погодними умовами потрібно відмітити, що важливу роль у сільському господарстві відіграє стан основних засобів. Аналізуючи рівень інтенсифікації виробництва та використання основних засобів підприємства сільського господарства було визначено, що підприємства сільського господарства Васильківського району дещо покращили показники використання основних виробничих фондів. При цьому відмічається накопичення застарілої техніки на виробництві та досить низькі темпи оновлення основних засобів (див. табл.1).