РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН Автореферат

У першому розділі «Науково-методологічні основи дослідження трудового потенціалу в умовах модернізації соціально-трудових відносин» розкрито сутнісно-змістову характеристику категорій «трудовий потенціал», «соціально-трудові відносини», «розвиток трудового потенціалу», «модернізація соціально-трудових відносин»; вивчено вплив демографічних, економічних, соціальних, організаційно-правових, психологічних, екологічних чинників на розвиток трудового потенціалу; запропоновано власний методичний підхід до оцінювання трудового потенціалу в умовах модернізації соціально-трудових відносин.

Трудовий потенціал розглядається як основа формування людського капіталу і джерело робочої сили. Будучи домінантною формою матеріалізації особистісного чинника, трудовий потенціал відображає ту частину людських ресурсів, які є носіями здатності до трудової діяльності в сукупності кількісних і якісних характеристик, які можуть бути як реалізовані, так і нереалізовані, зважаючи на економічні умови, в яких відбувається їхній розвиток. Такий підхід до розуміння поняття «трудовий потенціал» дає змогу структурувати останній, виділивши три його види: по-перше, трудовий потенціал людини, яка має задовільний фізичний і психічний стан здоров’я, здобуває відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень і бажає реалізувати власні потенційні можливості у процесі праці; по-друге, наявний трудовий потенціал працівника, який вже реалізує власні потреби у праці, створюючи певні матеріальні та духовні блага; по-третє, трудовий потенціал, який розкривається на основі розширення можливостей працівника до творчої, інноваційної активності у трудовій діяльності і зростання рівня його конкурентоспроможності.

Поняття «соціально-трудові відносини» трактується як сукупність методів і важелів взаємовпливу в процесі трудової діяльності між роботодавцем і найманим працівником для реалізації потреби у праці, забезпечення належних умов праці, її оплати та охорони, соціального захисту з метою досягнення економічного зростання, високого рівня та якості життя. На відміну від загальновідомих трактувань соціально-трудових відносин, пріоритетними складовими запропонованого визначення є забезпечення реалізації потреби у праці, оптимальних умов праці, соціальної захищеності людини, яка працює, підвищення життєвого рівня населення та узгодження інтересів соціальних партнерів для досягнення економічного зростання, соціальної стабільності та злагоди.

До компонент трудового потенціалу, що впливають на його розвиток в умовах модернізації соціально-трудових відносин, належать такі: демографічна, економічна, освітньо-професійна, соціальна, організаційно-правова, психологічна, екологічна (рис. 1). Зазначені компоненти взаємопов’язані між собою та набувають нового значення і змісту, оскільки вони спрямовані на соціалізацію відносин у сфері праці, зростання ефективності виробництва й досягнення на цій основі високого рівня та якості життя населення. Прогресивні зрушення у кожній з них впливають не лише на всі сторони трудового життя людини, а й на функціонування соціально-трудових відносин загалом.