ДЕРЖАВНА СТРАТЕГІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЖИТЛОВО - КОМУНАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Короткий зміст

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується ступінь наукової розробки проблеми, обумовлюється зв’язок роботи з науковими програмами й темами, визначається мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методологічна основа. У вступі сформульовано також наукову новизну роботи, її наукове та практичне значення, викладено дані щодо апробації дисертаційного дослідження, впровадження його результатів та публікації в наукових фахових виданнях.

У першому розділі «Теоретичні основи модернізації житлово-комунального комплексу національного господарства України» розкривається сутність та визначення модернізації ЖКГ, аналізується вітчизняний та закордонний досвід державного регулювання житлово-комунального комплексу, формулюється інноваційно-інвестиційна модель розвитку ЖКГ.

Автор виходить с того, що модернізацію не можна розглядати як просту сукупність певних програм у різних сферах життя країни, хоча без таких програм технологічно важко реалізувати модернізаційний процес, тому розглядає модернізацію як певну ідеологію, навколо якої будуються конкретні реформи, що ведуть до масштабних якісних змін. Обґрунтовано, що модернізація – це програма комплексного розвитку житлово-комунального господарства на перспективу, яка повинна розроблятися державними органами з метою гарантованого покриття перспективної потреби в енергоносіях, воді для ефективного, якісного та надійного постачання комунальних ресурсів з мінімальними витратами за весь життєвий цикл систем життєзабезпечення, а також для підвищення інвестиційної привабливості житлово-комунального комплексу за рахунок надання можливості швидко підключати нові об’єкти до комунальних систем і отримувати комунальні послуги за обґрунтованими цінами.

Зазначається, що реформи в сфері житлово-комунального господарства України тривають понад 15 років, однак вони не є ефективними. Особливості двох основних етапів реформування ЖКГ України визначили невідповідність рівня і якості житлово-комунальних послуг потребам споживачів, що підсилило соціальну напругу в Україні. Встановлено, що сучасний стан організації ЖКГ в Україні характеризується збереженням елементів колишньої радянської моделі, заснованої на принципі гарантованого державного забезпечення житлом, і несистемним запровадженням ринкових механізмів регулювання відносин у житловій сфері, відсутністю внутрішньо узгодженої системи інфраструктурного забезпечення та ін. Наслідком цього є внутрішні суперечності в інституційній структурі житлово-комунального комплексу, що не дозволяють йому динамічно розвиватись. Вважаємо, що однією з найгостріших проблем розроблення стратегії виходу комунальних експлуатаційних підприємств із затяжної кризи у перехідній економіці є поетапне і системне поєднання заходів, спрямованих на досягнення виробничої і фінансової стабілізації з одночасним врахуванням соціального аспекту. Саме від цього залежить розв’язання завдань реформування економіки.

Зазначено, що масштаби розвитку інноваційної діяльності різко відстають від потреб технологічного оновлення виробництва, в якому рівень зносу основних фондів промисловості значно перевищив 50%, а повністю зношених основних фондів – 20%. Найважливішою причиною такого стану справ є виключно малий обсяг інвестицій, що виділяються на технологічні інновації у ЖКГ. Це обумовлює необхідність системного вивчення, узагальнення і критичного переосмислення сформованої практики управління якістю послуг ЖКГ на основі інновацій. Автором запропоновано на початковій стадії реалізації програми технологічного оновлення житлово-комунального господарства на основі імітаційної політики скористатися спрощеною формою імітаційної моделі технологічного розвитку, в основі якої знаходиться поєднання передових західних технологій і дешевих трудових ресурсів України за умови постійного нарощування обсягів житлово-комунальних послуг по таких технологіях в декількох ключових напрямах житлово-комунального обслуговування. При цьому поступове накопичення фінансових ресурсів, придбання досвіду і знань дозволяє ускладнювати структуру житлово-комунального комплексу.

В другому розділі «Комплексний економічний аналіз стану житлово-комунального комплексу національного господарства» дається характеристика сучасного стану ЖКГ України, проведено аналіз інвестиційних процесів у галузі та розглянуто моделювання розвитку ЖКГ.

Доведено, що модернізація ЖКГ в практичному плані передбачає елементи шокового характеру та здійснення низки реформ у доволі стислі строки, тому що рівень зносу комунальної інфраструктури вражає. На підставі комплексного економічного аналізу визначено, що стан галузі критичний. У житлово-комунальному господарстві нині функціонує близько 5 тис. підприємств і організацій, експлуатується 25% основних засобів, задіяних в економіці держави, зайнято 5% працездатного населення. Проте, на даний час у своїй більшості підприємства галузі працюють фактично за рахунок тих ресурсних можливостей, що були накопичені до початку 90-х років. На відміну від ефективного закордонного досвіду розвитку комунальних підприємств, в умовах української моделі створені житлово-комунальні підприємства залишаються збитковими (табл. 1).

За даними табл.1 чистий збиток підприємств галузі зростає від 210,5 млн.грн. у 2002 році до 3588,9 млн.грн. у 2010 році, тобто протягом дев’яти років збитковість зростає у 17 разів. Для проведення модернізації аварійних мереж потрібно вкласти понад 60 млрд.грн. Це свідчить про те, що стан житлово-комунального господарства України на сьогодні є критичним та потребує реформування управління галуззю. Щоб зупинити цей процес руйнування, в ЖКГ необхідно терміново залучати інвестиції.