ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЮ ІННОВАЦІЙНИХ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ Автореферат

У першому розділі «Теоретичні аспекти формування портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві» досліджено передумови та обґрунтовано необхідність формування оптимальної структури інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві, проведено семантичний аналіз системи категорій та понять пов’язаних з інноваційними бізнес-процесами на промисловому підприємстві, розглянуто теоретичні передумови формування портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві та запропоновано процесно-рефлексивний підхід до формування портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві.

У процесі проведення аналізу базових термінів інноваційного менеджменту та процесного управління розглянуті різні трактування ключових понять досить широкого кола дослідників. Більшість дефініцій базової термінології зазначених вище сфер діяльності не завжди чітко розкривають термінологічний контекст, а іноді відбивають суперечливість судження дослідників. Багато в чому це можна пояснити тим, що ці сфери як наукові напрямки сучасного загального менеджменту перебувають на стадії інтенсивного розвитку та формування як самостійних галузей управлінських знань. Систематизація та уточнення базової термінології інноваційного менеджменту та процесного управління сьогодні здійснюється паралельно з вивченням і аналізом результатів і проблем впровадження цих управлінських концепцій, це пояснює той факт, що базові поняття не завжди мають чітко виражену логічну організацію.

На основі уточнення поняття «інновація», як «процес і результат трансформації знань, втілений у нових або вдосконалених бізнес-процесах, з метою отримання мультисистемного ефекту», а також поняття «бізнес-процес», як «сукупність дій, що трансформують ресурси на «вході» в результати на «виході», з метою створення цінності для кінцевого споживача», в дисертаційній роботі сформульовано комплексне поняття «інноваційний бізнес-процес», як «сукупність дій, які трансформують ресурси в результати, наділених комбінацією нових властивостей. Це обумовлює отримання мультисистемного ефекту, з метою максимізації цінності для кінцевого споживача, суб'єкта господарювання і суспільства». Інноваційні бізнес-процеси формують основу ділової активності промислового підприємства, систематизують знання людей і методи реалізації діяльності. Квінтесенцією інноваційної діяльності підприємства є досконалі інноваційні бізнес-процеси.

В межах розробки теоретичних передумов формування портфелю інноваційних бізнес-процесів в роботі проведено доповнення класифікації інновацій, що враховує: комплексність набору класифікаційних ознак для аналізу та кодування; можливість кількісного (якісного) визначення критерію; наукову новизну і практичну цінність запропонованої класифікаційної ознаки.

Узагальнення в роботі існуючих класифікаційних ознак інновацій, на думку автора охоплює не всі аспекти інноваційної діяльності. На даний момент важливою характеристикою створюваної на промисловому підприємстві інноваційної цінності, є врахування показників конкурентоспроможності та якості інновації, що гармонійно інтегрує в собі такий аспект інновації, як ступінь реакції на зміни (мода, смаки, уподобання, цінності, НТП і т.д.). У зв'язку з цим в роботі пропонується доповнити існуючу класифікацію наступними видами інновацій: реактивні інновації, орієнтуються на технології минулого при створенні споживчої цінності, що веде до серйозного технологічного розриву і як наслідок високої собівартості і низької функціональності створюваного продукту; інактивні інновації орієнтуються на технології сьогодення при створенні споживчої цінності, що веде до задоволення поточних потреб і швидкого зниження їх конкурентоспроможності в наслідок виходу на ринок більш досконалих продуктів; проактивні інновації орієнтуються на технології майбутнього при створенні споживчої цінності, даний вид інновацій заснований на останніх досягненнях науки і техніки та без рефлексивної експертизи їх затребуваність у споживачів, є досить ризикованим, оскільки часто не знаходить ринків збуту; інтерактивні інновації орієнтуються на технології минулого, теперішнього і майбутнього при створенні споживчої цінності, що дозволяє здійснювати облік всього різноманіття чинників зовнішнього середовища та формувати портфель інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві на системно-рефлексивних засадах.

Класифікаційний критерій «стимул появи інновації», що приведений в роботах різних вчених та включає в себе наступні види інновацій: викликані розвитком науки і техніки; потребами виробництва; потребами ринку. Потребує подальшого розвитку за рахунок доповнення наступними видами, а саме: викликані в наслідок взаємодії зі споживачами та конкурентною боротьбою, що істотно розширює перелік джерел виникнення інновацій на сучасному промисловому підприємстві та відповідає положенням нелінійної парадигми інноваційного розвитку.

В роботі визначені принципи формування портфелю інноваційних бізнес-процесів, що ґрунтуються на принципах менеджменту процесів та інновацій, як сукупності науково обґрунтованих і перевірених практикою закономірностей. Аналіз науково-практичних доробок в цій сфері, дозволив автору провести доповнення існуючого переліку, за рахунок наступних принципів формування портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві: принцип селективного формування портфелю, суть принципу полягає в підтримці бізнес-процесів за форсайтинговими пріоритетами; принцип цільової орієнтації інноваційних бізнес-процесів на забезпечення кінцевих цілей, що передбачає встановлення взаємозв'язків між потребами у створенні інновацій і можливостями їх здійснення; принцип повноти циклу формування портфелю інноваційних бізнес-процесів, що передбачає замкнуту впорядкованість складових частин циклу, від виявлення потреб до початку функціонування інноваційного бізнес-процесу; принцип етапності інноваційних бізнес-процесів, передбачає опис повного циклу кожного етапу формування портфелю бізнес-процесів; принцип багатоваріантності при розробці управлінських рішень, щодо формування портфелю інноваційних бізнес-процесів, що здійснюється під постійним впливом невизначених факторів зовнішнього середовища, це вимагає переходу до багатоваріантної підготовки альтернативних рішень; принцип системності, суть якого полягає в оцінці і підготовці сукупності заходів (управлінських, організаційно-економічних, ресурсних, виробничих, технологічних), необхідних для впровадження та реалізації інноваційного бізнес-процесу на промисловому підприємстві; принцип наявності споживача інноваційного бізнес-процесу, що передбачає здійснюється на основі комплексного маркетингового аналізу ринкових потреб; принцип вимірюваності бізнес-процесів, що передбачає приведення до порівнянного виду альтернативних інноваційних бізнес-процесів.

В дисертаційній роботі розроблено підхід до формування портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві. На думку автора, процесний підхід це необхідна, але недостатня умова ефективного формування портфелю інноваційних бізнес-процесів, так як він не враховує активність основних суб’єктів створення цінності на промисловому підприємстві та за його межами. Враховуючи те, що властивість рефлексії суб’єктів не знайшли свого відображення в процесному підході, тому досягти максимальної антиципативності використовуючи лише процесний підхід до управління інноваційними бізнес-процесами, занадто складно. Тому основною проблемою, що визначає перспективи подальшого розвитку процесного управління, є проблема врахування активності суб'єктів. У зв’язку з цим, автор висуває гіпотезу, відносно того, що в інформаційному суспільстві досягнення максимуму якості інноваційного бізнес-процесу, а саме антіципативності (формування цінностей) неможливо без урахування положень рефлексивного підходу до управління.

Запропонований процесно-рефлексивний підхід до формування портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві усуває розбіжність між двома підходами в процесі створення інноваційних цінностей на промисловому підприємстві. У відповідності до цього підприємство має бути цілісним соціальним суб'єктом, що усвідомлює свій вплив на соціальне середовище, виділяє себе як суб'єкта соціального управління та розвитку соціального середовища та розуміє свою відповідальність перед ним. Основою цілісності підприємства повинна стати рефлексія – як саморефлексія, так і рефлексія по відношенню до інших соціальних суб'єктів. Вона повинна здійснюватися через рефлексивні елементи, включені до складу підприємства і його оточення. Підприємство має бути полісуб'єктною системою, що через своє функціонування реалізує себе як цілісний рефлексивний суб'єкт. Саме рефлексивність підприємства дозволить забезпечити його системну збірку на основі механізму ідентифікації інноваційних бізнес-процесів промислового підприємства по відношенню до макросуб'єктів соціального середовища.

У другому розділі «Аналіз процесів інноваційного розвитку на промислових підприємствах України» проведено аналіз інноваційної складової економічного розвитку України, оцінку інноваційних процесів на прикладі підприємств машинобудівної галузі, узагальнено основні положення державної політики та нормативно-правової бази, що орієнтовані на регламентацію інноваційної діяльності.

Загалом у 2010 р. створенням і використанням інноваційних бізнес-процесів (ІБП), а також використанням раціоналізаторських пропозицій займалося 1694 підприємства і організації України, більшість яких – промислові підприємства. Створенням передових виробничих технологій займалися 154 підприємства, майже третина яких зосереджена у м. Києві, 14,3% – у Дніпропетровській, 9,7% – Харківській, 6,5% – Донецькій, 5,2% – Луганській, 4,5% – Львівській областях; у розрізі видів діяльності майже 40% – це організації, що займалися дослідженнями і розробками, 28,6% – підприємства переробної промисловості, 18,2% – установи освіти. Загальна кількість створених ІБП склала 376, у т.ч. 87,8% – нові для України, 12,2% – принципово нові. Майже чверть з них створено за державним контрактом, дві третини яких – в організаціях, що займалися дослідженнями і розробками.

У 2010 р. на ІБП було отримано 617 охоронних документів, у т.ч. 166 патентів на винахід, 407 – на корисну модель, 44 – на промисловий зразок; із загальної їх кількості 233 – мають патентну чистоту в інших країнах.

Більше половини створених ІБП призначено для впровадження на промислових підприємствах, в основному – в переробній промисловості; понад чверть – в організаціях, що займалися дослідженнями і розробками; 4,3% – на підприємствах транспорту і зв’язку, більшість з яких – на залізничному транспорті; 2,4% – у сфері освіти. У 2010 р. 1590 підприємств використовували у виробництві інноваційні бізнес-процеси, з них 24,3% – підприємства Харківської, 8,7% – Донецької, 6,8% Луганської, 6,2% – Закарпатської, 5,5% – Житомирської, по 5,3% Дніпропетровської та Одеської областей; в розрізі видів економічної діяльності 66,0% – підприємства промисловості, 19,4% – організації, що займалися операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 8,2% – підприємства транспорту і зв'язку, 4,0% – установи освіти.

Середній вік інноваційних бізнес-процесів, що використовувалися підприємствами та організаціями України у 2010 р. складав 5,4 року. Питома вага ІБП, впроваджених у виробництво протягом 2010 р. склали 16,3%, тоді як термін впровадження третини з них склав 6 років і більше. Найстаріші бізнес-процеси (БП) використовувалися на підприємствах хімічного виробництва (7,7), де понад третину складали БП віком більше 10 років; з надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльності у сфері культури та спорту (7,6), де майже 90% БП віком 6 років і більше; в організаціях, що виконують дослідження і розробки (6,2 і 42%), у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (6,1 і 42,6%), виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води (6,0 і 43,9%). Достатньо нові бізнес-процеси застосовувалися на підприємствах торгівлі, з ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (4,2), де 53,5% бізнес-процесів віком до 3 років, та у сфері освіти (4,1 і 68,4%). У 2010 р. 196 організацій використали 11678 раціоналізаторських пропозицій. Чисельність авторів цих пропозицій склала 11484 чоловік.

Враховуючи зазначені фактологічні дані, необхідно виділити напрямки технологічної модернізації машинобудування та покращення відтворювальних процесів промислових підприємств, а саме:

сприяння розвитку ключових високотехнологічних виробництв у тих підгалузях машинобудівного комплексу, де вона має домінуючу роль: (ракетно-космічна техніка, цивільне авіабудування та енергетичне машинобудування);

використання інтрапренерства (стимулювання підприємницької діяльності, що здійснюється у межах промислового підприємства);

пріоритетний розвиток технологій, що знижують експлуатаційні витрати та ІКТ-технології для машинобудування;

налагодження бізнес-взаємодії між наукою і виробництвом, за для підвищення конкурентного потенціалу розвитку підприємств машинобудування;

використання корпоративного венчурингу (партнерства між крупними та малими підприємствами);

розробка заходів щодо відновлення ліквідності підприємств машино-будування за допомогою кредитних механізмів та бюджетних асигнувань;

розробка механізмів імпортозаміщення та відповідне зниження чутливості української економіки до цінових тенденцій зовнішніх ринків;

створення системи ефективного вибору ринкових ніш для підприємств машинобудівної галузі (продуктових та географічних);

проведення гнучкої політики міжнародного співробітництва, що поєднує реалізацію спільних проектів, участь в технологічних ланцюгах.

Розвиток України як інноваційної держави потребує впровадження економічних механізмів і важелів стимулювання вітчизняної інноваційної діяльності, закладених в нормативно-правові акти що регламентують інноваційну діяльність, в яких повинні бути зафіксовані фундаментальні принципи організації інноваційної та науково-технологічної сфер, визначені основні елементи їх інфраструктури і функції. Кожен схвалюваний нормативно-правовий акт повинен бути погоджений із положеннями законодавства в цій сфері. Необхідне приділення особливої уваги фінансовим інструментам упровадження інноваційних продуктів, що передбачає необхідність прийняття низки положень, які б установлювали та регулювали правила венчурного інвестування в інноватику, пільги по банківським кредитам, закони про державні науково-технологічні фонди, бізнес-інкубатори тощо. В межах даної сфери необхідно віддзеркалити положення відносно послідовної лібералізації політики в сфері використання результатів інтелектуальної діяльності, яка фінансується з бюджету, відмова держави від монополії в цій сфері, концентрування зусиль на прискореній передачі отриманих результатів до промисловості. Правові норми в цій сфері повинні містити положення щодо створення адекватного середовища для продуктивної діяльності структур підтримки інноваційної діяльності (технопарків, інноваційних центрів, дослідницьких університетів), як ефективних та перевірених загальносвітовою практикою елементів інноваційної інфраструктури, яка забезпечує інноваційну сферу всіма видами послуг, а також інтегрує елементи інноваційного процесу та сприяє трансферу знань. В цих положеннях необхідно визначити державну методику визначення національних науково-технічних пріоритетів, які можуть бути детерміновані за рахунок проведення форсайтних досліджень. Оскільки феномен інновацій безпосередньо залежить від людського фактору, то у правових актах необхідно окремим розділом висвітлити соціогуманітарні та етнокультурні аспекти інноваційної діяльності. Зокрема забезпечення належної підготовки та підвищенні кваліфікації спеціалістів, які в змозі активно просувати інновації в ринковому середовищі. В цілому необхідно перейти на інноваційне навчання, направлене на розвиток загальної інноваційної культури, що базується на категоріях гармонізованого світу, тобто сучасний спеціаліст повинен мислити в трьохвимірному просторі створення цінності на основі гармонізації показників економічного, соціального та екологічного розвитку.

У третьому розділі «Методичне забезпечення процесу формування портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві» запропоновано методичний підхід до формування портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві, модель оптимізації вибору раціонального інноваційно-інвестиційного портфелю на промисловому підприємстві, науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення процесу бізнес-взаємодії основних суб’єктів інноваційного розвитку (споживач, менеджер, інженер, дослідник), а також науково-практичні рекомендації щодо оцінки ефективності портфелю інноваційних бізнес-процесів на промисловому підприємстві.

В межах методичного підходу до формування портфелю інноваційних бізнес-процесів, запропоновано проводити діагностику потенціалу підприємства до впровадження інноваційних бізнес-процесів.

Аналіз науково-практичної літератури дозволив визначити перелік кількісних показників, на основі яких синтезується інтегральний показник потенціалу промислового підприємства, щодо впровадження інноваційних бізнес-процесів, це такі групові показники, як: фінансово-економічні; виробничі; ресурсні; технологічні; управлінські. Також до даного переліку відносяться параметри, що характеризують етап життєвого циклу функціонуючих основних бізнес-процесів підприємства (зростання, зрілість, спад), що на думку автора суттєво впливає на здатність підприємства підтримувати актуальну структуру ділових процесів діяльності та визначає рівень інтегральної компетенції підприємства, щодо управління змінами, інноваціями та розвитком підприємства, що значною мірою формує його потенціал до впровадження портфелю інноваційних бізнес-процесів.

Для визначення потенціалу підприємства щодо впровадження інноваційних бізнес-процесів необхідно оцінити поточний стан переліку вищезазначених показників, узагальнену модель визначення потенціалу підприємства щодо впровадження інноваційних бізнес-процесів можна представити наступним чином (рис. 1).

Інтегральний показник, в роботі визначається за допомогою методу адитивної згортки, що найбільш коректно дозволяє оцінити обраний перелік факторів потенціалу підприємства, щодо впровадження інноваційних бізнес-процесів. Інтегральна оцінка визначається як середньозважена складова за формулою (1):

(1)

де – загальна кількість показників.

Для визначення, потенціалу підприємства до реалізації інноваційних бізнес-процесів необхідно порівняти отриманий інтегральний показник зі шкалою встановлених значень. Оцінку стадій життєвого циклу основних бізнес-процесів досліджуваного підприємства, пропонується визначати на підставі зміни доходу.

Виявлено, що потенціал підприємства щодо впровадження інноваційних бізнес-процесів обумовлено декількома параметрами, з одного боку оцінка основних функціональних зон, які беруть участь у процесі створення споживної цінності, з іншого конкретними стадіями життєвого циклу існуючих бізнес-процесів промислового підприємства, що в свою чергу, дозволяє розподілити всі проекти створення бізнес-процесів за ступенем важливості для конкретного підприємства і визначити майбутню програму його діяльності:

1. Високий потенціал підприємства до впровадження інноваційних бізнес-процесів. При діагностиці такого виду підприємства, слід вибирати інноваційні бізнес-процеси (орієнтованих на створення радикальних та вдосконалюючих інновацій, що базуються на антиципації споживчих потреб), які принесуть максимальний прибуток за досить короткий період часу, або ті бізнес-процеси, які дозволять максимально охопити ринок з мінімальним рівнем рентабельності.

2. Середній потенціал підприємства до впровадження інноваційних бізнес-процесів. Основні напрями діяльності: удосконалення, модифікація, поліпшення якості товару, поглиблене сегментування ринку. У цьому випадку доцільно реалізовувати бізнес-процеси з максимальним рівнем рентабельності та мінімальним ризиком в довгостроковій перспективі (ІБП орієнтовані на пасивну адаптацію до існуючих потреб), або підтримувати бізнес-процеси з високим рівнем доходу і максимальним охопленням ринку.

3. Низький потенціал підприємства до впровадження інноваційних бізнес-процесів. Основні напрями діяльності: реінжиніринг, ліквідація. В даному випадку до реалізації беруться бізнес-процеси з мінімальним доходом і мінімальним ризиком (псевдоінновації, що орієнтовані на незначні зміни продукту, в яких переважає маркетингова домінанта), але з максимальним охопленням ринку.