ДИВЕРСИФІКАЦІЯ КЛАСТЕРНОЇ МОДЕЛІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ЄС Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано її мету та основні завдання роботи, об’єкт і предмет дослідження, виокремлено методи дослідження та методологічну основу роботи, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Методологія дослідження секторальної кластеризації в глобальній економіці» виявлено суть та особливості секторальної кластеризації світової економіки, еволюції інноваційних форм економічного зростання та запропонована ідентифікаційна оцінка ефективності функціонування харчових кластерів.

Визначено, що кластер, незважаючи на широке вживання терміна, ще й досі не має єдиної інтерпретації і визначається як «група компаній, що розташована поруч» (Л.Янг); «географічно обмежена концентрація взаємодоповнювальних підприємств» (С.Розенфельд, С.Соколенко); «конкурентні фірми і компанії зі спільною інфраструктурою» (М.Портер). Автором відмічено, що з позиції сьогодення кластер являє собою географічну концентрацію інтегрованих галузевих, взаємодіючих суб'єктів господарювання, які тісно співпрацюють з науковими, освітніми, банківськими установами, громадськими та приватними організаціями, органами місцевої влади, які конкурують, але, разом з тим, кооперуються один з одним з метою забезпечення високого рівня конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, прагнуть досягти загальної і індивідуальної економічної вигоди, мають спільну стратегію розвитку, при цьому враховують інтереси кожного з учасників процесу та роль соціальної інфраструктури і як результат сприяють економічному розвитку регіону. Всі взаємозв'язки кластера базуються на урахуванні позитивних синергетичних ефектів регіональної агломерації, тобто близькості споживача та виробника, мережевих ефектів та дифузії знань і навичок за рахунок міграції персоналу та виокремлення бізнесу. Також відсутніми є межі між секторами та видами діяльності.

Спираючись на принцип адаптивності, самоорганізації, динамічності та саморегуляції, автором запропонована періодизація еволюції інноваційних моделей економічного зростання, яка корелюється з розвитком харчової промисловості світу (табл.1).

Показано, що еволюція форм економічного зростання призвела в харчовій промисловості до суттєвого зростання її технологічності, розширення обсягів та асортименту продукції, що випускається, домінування глобальних ТНК на ринках продовольства. Відмічено, що індекс транснаціоналізації для харчової промисловості є одним з найвищих серед секторів (понад 60%).

Автором обґрунтовано критерії ефективності функціонування кластерів, що включають виробничу структуру кластера (обсяги випуску, форми спеціалізації, оцінка технологічних особливостей), ресурсну структуру кластера (сировинно-ресурсний потенціал, чисельність працюючих, вартість основних фондів), інноваційну структуру кластера (виготовлення нових продуктів, впровадження інноваційних процесів, оцінка інноваційних ринків), інвестиційну структуру кластера (ПІІ, інтелектуальні інвестиції, оцінка нематеріальних активів), економічні показники кластера (дохід від реалізації продукції, продуктивність праці, рентабельність)