ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Науково-теоретичні засади обґрунтування експортного потенціалу агропродовольчого комплексу регіону» розкрито сутність та визначено  зміст понять «потенціал», «експортний потенціал» та «експортний агропродовольчий потенціал регіону»; обґрунтовано вплив геополітичних та національних факторів на їх формування; визначено напрями  і особливості розвитку аграрного ринку регіону як основи його експортних можливостей та сформовано методичні підходи до оцінки експортної діяльності  регіональної агропродовольчої системи.

Важливість визначення змісту поняття «експортний агропродовольчий потенціал регіону» полягає в тому, що воно безпосередньо пов’язане та взаємозалежне зі спорідненими словосполученнями, а саме: з виробничим, еконо-мічним, продовольчим, аграрним потенціалом, є складовою частиною цих категорій та характеризує спеціалізацію і експортні можливості кожного окремого регіону.

У роботі експортний потенціал розглядається як частина економічного потенціалу, який формує необхідні умови для створення останнього, і визначає можливості чи ресурси, призначені для експорту. Експортний потенціал визначається обсягами товарів і послуг, які можуть бути вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною користю для країни чи регіону. Експортний потенціал можна розглядати на рівні країни, регіонів, галузей та окремих підприємств. Рівень розвитку експортного потенціалу країни залежить від наявних експортних потенціалів регіонів, які мають значні відмінності ресурсного забезпечення і спеціалізації виробництва, що пояснює значні диспропорції та специфіку формування їх виробничих можливостей. В контексті теми досліджень важливо визначити сутність та особливості формування агропродовольчого потенціалу, який, виходячи з самої назви, порівняно з аграрним є більш широким поняттям, оскільки передбачає крім аграрної ще й продовольчу складову. Агропродовольчим слід вважати потенціал, який формується зусиллями двох системоутворювальних комплексів: сільськогосподарським виробництвом та переробною промисловістю. При цьому формування експортних агропродовольчих можливостей регіону визначається його агропродовольчим потенціалом, тому основною передумовою їх зростання є збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки за умови задоволення різноманітних внутрішніх потреб.

Експортний агропродовольчий потенціал регіону визначається як можливість (здатність) реалізації конкурентоспроможної продукції на зовнішніх ринках з урахуванням специфічних регіональних особливостей економічного відтворення. Експортний агропродовольчий потенціал регіону не є чимось незмінним, одноразово визначеним.  Як і потенціал взагалі, експортний агропродовольчий  потенціал регіону динамічно змінюється. По мірі підвищення соціально-економічного статусу регіону в національному рейтингу, технічного і технологічного переоснащення та модернізації агропромислової галузі, підвищення купівельної спроможності й рівня життя населення експортні агропродовольчі можливості регіону будуть зростати.

       На обсяг і структуру експортного потенціалу країни та регіонів суттєво впливає сукупність факторів геополітичного та національного змісту, що слід вважати проя-вом глобалізації і регіоналізації суспільних процесів. Зокрема, глобалізаційні факто-ри включають:  міжнародну інтеграцію продовольчих ринків, міжнародний розподіл праці в агропродовольчому виробництві, цінову політику на світових ринках продо-вольства, загострення конкурентної боротьби між країнами, наявність ознак світової продовольчої кризи, ендогенні характеристики світового продовольчого ринку. Існують також фактори національного характеру, це: обсяг і стабільність вітчизня-ного виробництва, обсяг і питома вага в споживанні імпортних продуктів, надійність імпортних поставок, купівельна спроможність населення, гарантування продоволь-чої безпеки країни, формування внутрішнього продовольчого ринку за рахунок між- регіонального обміну продукцією, державне регулювання розвитку продовольчої сфери виробництва  як бюджетоутворювальної  складової національної економіки.

        Світові процеси розвитку, під вплив яких потрапляє держава загалом,  більшою мірою акумулюються і відобра­жаються на рівні конкретних регіонів. У рамках регіональної організації розвитку агропродовольчого сектора важливими слід вважати фактори розміщення і сприяння виробництва продовольства. Перші з них відображають природнокліматичний вплив; від інших – організаційно-економічних та соціальних – залежать виробничі, а відтак і експортні можливості регіону: структурна упорядкованість галузей і виробництв системи АПК; рівень економічного розвитку; інфраструктурне забезпечення здійснення експортних операцій; демографічна ситуація; платоспроможність населення, якою визначається місткість внутрішнього продовольчого ринку; товарний та натуральний сегмент загального продовольчого споживання; якість регіонального управління тощо.

Основою формування експортних можливостей регіону є виробничий потенціал і аграрний ринок, проте провідна роль у структурі продовольчого комплексу традиційно належить сільському господарству. Частка переробної сфери у вітчизняному виробництві залишається незначною, в той час як у високо розвинутих країнах світу вона становить за обсягом продукції близько 70 - 80%. Саме у харчовій і переробній промисловості спостерігається найбільша віддача сконцентрованого трудовиробничого потенціалу, що реалізується у нарощуванні експортного потенціалу. Розвиток харчової промисловості повинен усе більшою мі­рою орієнтуватися на підтримання балансу між потужностями сировин­ної бази і переробки сировини, з одного боку, та обсягами виробництва кінцевої продукції й можливостями її реалізації з максимальною віддачею, з іншого.

Потенціал агропродовольчої продукції в регіоні та можливості її експорту можна визначити, порівнюючи внутрішнє виробництво цих товарів, їх доступність та рівень споживання; міжрегіональні обмінні процеси та використання на різноманітні внутрішні потреби. Напрями використання агропродовольчого потенціалу регіону можна унаочнити у вигляді схеми (рис.1).