ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ МІЖНАРОДНОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет і основні завдання дисертації, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 «Формування і розвиток міжнародного корпоративного менеджменту» розкриває та узагальнює основні економічні, інституціонально-правові та історичні фактори, передумови створення та еволюції корпорацій, визначає особливості фінансового механізму їхнього функціонування, аналізує розвиток основних моделей системи корпоративного управління.

У дисертації проведено дослідження економіко-організаційних основ корпоратизації державних підприємств в країнах з перехідною економікою, з урахуванням таких визначальних рис корпорації, які пояснюють її економічну сутність та життєздатність і відрізняють від інших інститутів підприємницької діяльності: корпорація є самостійною юридичною особою, яка створена на невизначений строк існування групою інвесторів шляхом об’єднання капіталів для здійснення відтворювального процесу; власність (активи) корпорації належать їй самій як юридичній особі, учасники корпорації є власниками капіталу як вартості акції (паю); майнова відповідальність власників корпорації обмежена розміром їхнього вкладу; управління корпорацією відокремлене від власності; можливість передачі та продажу іншим особам акцій або паю, які належать інвесторам. Доведено, що створені акціоновані підприємства не відповідали на той час економічній сутності корпорації, оскільки відбулося не об’єднання капіталів та їх інвестування в підприємство, а зміна форми власності та її поділ на частки (розміром вартості акції), а також деякий час не виконувався принцип розділу власності та управління. Саме створення та використання в бізнес-групах офшорних компаній на початку для виконання торговельних та фінансових функцій корпорацій, які включали концентрацію прибутку за кордоном шляхом трансфертного ціноутворення, а потім і для інших цілей, таких як консолідація активів, управління ними, залучення інвестицій, отримання дивідендів тощо, дозволило корпораціям набути притаманні їм риси.

Наголошується, що саме корпорації, швидко розвиваючись унаслідок наявності синергетичного ефекту, не притаманного іншим агентам ринкових відносин, активно й постійно трансформуючись, забезпечують динаміку технологічного та промислового розвитку. На підставі аналізу визначено сучасні тенденції розвитку корпорацій. Такими, насамперед, є: укрупнення корпорацій, підвищення їхньої ролі в світовій економіці; ускладнення структури власності корпорацій унаслідок інтеграції промислового та фінансового капіталу, диверсифікації напрямів і сфери діяльності; інтернаціоналізація шляхом створення транснаціональних корпорацій та глобалізація через механізми транскордонних злиттів і поглинань; підвищення ролі людського капіталу та прискорення внутрішнього організаційного розвитку; посилення взаємозв’язку між напрямами і темпами зростання бізнесу та якістю корпоративного менеджменту.

Автором дано визначення поняття корпоративного управління як системи організаційно-управлінських відносин, яка включає: організацію взаємодії між акціонерами, менеджерами компанії та іншими зацікавленими особами; організацію функціонування органів управління компанією; організацію корпоративного контролю з метою ефективного функціонування компанії та реалізації прав акціонерів. Структуру взаємозв’язків системи корпоративного управління відображено на рис. 1.

Обґрунтовано, що система корпоративного управління характеризуються, насамперед, типом власності у певному національному середовищі та специфікою законодавства, які встановлюють загальні підходи до форм власності та повноважень стосовно прийняття корпоративних рішень і реалізації прав власності.

Досліджено сутність основних моделей корпоративного управління та процес формування вітчизняної моделі корпоративного управління, яке, відбувалося під впливом трьох класичних моделей корпоративного управління без фактичного переважання жодної з них. Так, на зразок англо-американської моделі в Україні з'явилась власність робітни­ків і широке коло акціонерів-аутсайдерів, почала формува­тися система фінансового ринку та фінансових посередників; на зразок німецької моделі відбувалося формування дворівне­вої структури управління акціонерним товариством і зростання ролі банків у стру­ктурі корпоративних відносин; на зразок японської моделі держава стала великим акціонером. Відзначено, що як наслідок ринкових трансформацій особливістю української моделі корпоративного управління став не тільки інсайдерській контроль домінуючого власника, а й короткий в часі горизонт прийняття рішень щодо використання активів. При цьому не було реалізовано два принципові завдання приватизації: забезпечити захищеність права власності та можливість передачі прав власності тим ринковим суб’єктам, які оцінюють її краще (механізми ринку корпоративного контролю).