СТРАТЕГІЧНЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Короткий зміст

Основний зміст дисертаційної роботи

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження розглянуто такі основні положення.

Розділ 1. Стратегічне позиціонування у стратегічному управлінні підприємством. Виникнення та розвиток стратегічного управління підприємством у другій половині ХХ століття зумовлено, зокрема, й обмеженнями поточного управління (браком уваги до завдань і проблем довгострокового характеру, комплексного погляду на діяльність підприємства, недостатністю показників для опису діяльності підприємства в довгостроковому періоді, неспроможністю розв’язувати проблеми, що потребують значних коштів і тривалого часу).

Сутність стратегічного управління пояснено крізь призму визначальних ознак: змісту, цільової орієнтації, інтерпретації зовнішнього середовища, форми, об’єкта управління, різних поглядів і думок науковців. За результатами елементно-структурного аналізу стратегічного управління виділено його детермінанти: відокремлений характер діяльності, постановку цілей і завдань, підтримку відносин між підприємством та його зовнішнім середовищем, досягнення цілей діяльності підприємства та принципово нових результатів у довгостроковому періоді, стратегічний вибір, набір рішень і заходів, формування потенціалу підприємства, філософію динаміки системи.

Аналіз класичних положень стратегічного менеджменту (наукових розвідок І. Ансофа, А. Томпсона та Дж. Стрікленда, К. Боумена, П. Друкера, Дж. Хіггінса, А. Чандлера, А. Шєндела та Р Хаттєна, Д. Пірса та Р. Робінсона, М. Портера,
К. Крістєнсєна та ін.) та їхній розвиток у межах сучасних концепцій управління –постійного навчання (П. Сенге), інтелектуального лідерства (К. Нордстрем і
Й. Ріддерстрале), постійно вдосконалюваної стратегії (К. ван Хайден), створення нових можливостей (Г. Вольберда) та ін. ‑ свідчить, що стратегічне управління продовжує розвиватися й удосконалюватися.

У класичній схемі стратегічного управління "постановка цілей – розроблення стратегії – реалізація стратегії" залишився поза увагою такий важливий елемент, як стратегічне позиціонування, яке, з одного боку, передує розробленню стратегії підприємства, а з іншого – є її наслідком у циклі стратегічного управління.

Стосовно позиціонування проаналізовано чотири підходи до його розуміння: маркетинговий, зональний, підходи в межах стратегічного управління затратами та стратегічного управління підприємством. За результатами елементно-структурного аналізу поняття "позиціонування" виділено його змістові домінанти: визначення ринкової ніші та позиції, досягнення або коригування позиції, урахування впливу чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, процесну природу, пов’язаність з конкурентними перевагами та конкурентоспроможністю.

Стратегічне позиціонування, здійснюване в межах стратегічного управління підприємством, визнано всеосяжним. Його пропонується розуміти як процес визначення, створення або коригування позиції підприємства в його відносинах з конкурентами, споживачами та постачальниками з урахуванням впливу чинників внутрішнього та зовнішнього середовища.