ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТА РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – Теоретичні основи державної підтримки та регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва» - розкрито теоретичні основи державної підтримки та механізму державного регулювання з урахуванням світового досвіду.

Аналіз досліджень багатьох вчених дає підстави зробити висновок, що механізми державного регулювання сільськогосподарського виробництва, внаслідок відповідних дій суб’єктів регулювання, за допомогою комплексних заходів, методів та інструментів (важелів) можуть забезпечувати ефективне функціонування та досягнення високої конкурентоспроможності цього виробництва.

На основі результатів багатьох наукових праць встановлено, що на певних економічних, соціальних етапах розвитку сільськогосподарського виробництва виникає необхідність державного втручання у ринкову економіку і за рахунок посилення або послаблення окремих інструментів держава впливає на зміну політики підтримки сільськогосподарського виробництва в бік розширення його обсягів виробництва, продуктивності та конкурентоспроможності продукції.

Головними чинниками, які зумовлюють необхідність посилення ролі державного регулювання аграрного виробництва, є наступні: 1) наявність монополій на ринках з боку окремих великих компаній, які створюють несприятливе середовище для розвитку підприємництва та формування конкурентного середовища; 2) відсутність достовірної офіційної оперативної інформації стосовно кон’юнктури зовнішнього та внутрішнього агропродовольчих ринків, що негативно позначається на рівні цін як для сільськогосподарських товаровиробників, так і споживачів; 3) негативні тенденції міжгалузевих і внутрігалузевих відносин, які зумовлюють порушення збалансованого розвитку агропромислового виробництва на регіональних рівнях та розвитку окремих галузей; 4) необхідність посилення захисту інтересів вітчизняних виробників, шляхом удосконалення експортно-імпортних операцій; 5) низька кваліфікація працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві; 6) гальмування розвитку соціальної сфери села, відсутність належних соціальних гарантій; 7) посилення екологічного навантаження на обмежені природні ресурси, зокрема на земельні та водні; 8) необхідність удосконалення державної підтримки та механізмів регулювання агропромислового виробництва, враховуючи вимоги СОТ та інші міжнародні зобов’язання.

У роботі доведено, що при виборі механізмів впливу на сільськогосподарське виробництво необхідно враховувати рівень організації і спеціалізації виробництва, форми господарювання його учасників, особливості природно-кліматичних умов ведення сільського господарства, конкретного регіону, рівень кваліфікації працездатного населення.

Подальшому розвитку агропромислового виробництва на рівні регіонів мають сприяти формування ефективних виробничих структур, забезпечення їх привабливості для структурно-інноваційного розвитку з урахуванням науковообґрунтованих продуктових балансів, кон’юнктури регіонального, національного і світового ринків. Вивчення досвіду багатьох країн підтверджує необхідність координації регіональної політики із загальнодержавними програмами, де визначені прерогативи та інструменти державного регулювання.

На рис. 1 показані організаційно-економічні функції регіону та інструменти державного регулювання, які можуть забезпечити його сталий розвиток.