ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН НА РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – “Теоретико-методичні основи дослідження інституціональних змін на ринку праці” – досліджено й узагальнено основні теоретичні положення щодо трансформації ринку праці в умовах ринкової економіки; опрацьовано наукові точки зору на економічну сутність ринку праці та інституціональні зміни, які відбуваються на ньому; розкрито роль держави в регулюванні інституціональних трансформацій на ринку праці.

За результатами досліджень наукових поглядів на процес формування та функціонування ринку праці визначено, що в сучасних умовах виникла необхідність розглянути по-новому ринок праці як динамічне, багатогранне й суперечливе явище, на якому спостерігається процес інституціональних змін. Тому останнім часом посилено увагу до відносно нового напряму економічного вчення – інституціоналізму, об’єктом якого є дослідження інститутів, що дає можливість більш повно й об’єктивно враховувати взаємозв’язок економічних, політичних, соціальних, правових та інших складових системних перетворень.

Процес інституціоналізації ринку праці в умовах ринкової економіки проходить складно та супроводжується руйнуванням старих неефективних інститутів або наданням їм нових функцій і пристосуванням до нових умов, а також відбувається створення нових ринкових інститутів.

За роки незалежності України на ринку праці під впливом основних інституціональних чинників (організаційно-правових, політичних, економічних, соціальних, демографічних, морально-психологічних тощо) поступово сформувалася система нових інститутів: Державна служба зайнятості, її регіональні і місцеві органи; Міністерство праці та соціальної політики і його структури; система соціального партнерства та спілки роботодавців; професійні спілки; система вищої і середньої освіти; кадрові служби підприємств; фонд страхування на випадок безробіття; міграційні служби; інформаційно-комунікаційні технології; суспільні та державні фонди для стимулювання економічної активності; традиції й моральні норми тощо; суттєво змінено законодавство про зайнятість, соціальне страхування, трудове право.

У процесі дослідження в роботі зазначено, що на сучасному етапі розвитку економіки на вітчизняному ринку праці відбуваються широкомасштабні інституціональні перетворення, а саме: розвиток нестандартних, нових форм зайня­тості та моделей організації робочого часу; підвищення мобільності та гнучкості сегментів ринку праці; посилення під впливом нової ієрархії факторів виробництва диференціації сегментів ринку пра­ці; спрямування акцентів на якість трудового потенці­алу, а саме на якість освіти, формування й розвиток нових компетенцій, навчання впродовж життя; зрушення у професійній структурі персоналу; зміна загальної структури зайнятості; зміни у змісті праці, а саме підвищення ролі творчої, інноваційної праці; розвиток нових типів і видів діяльності, що зумовлюють підвищений попит на креативних та мобільних працівників тощо.

У дисертації акцентовано увагу на тому, що в сучасних умовах розвитку економіки основним ініціатором інституціональних змін повинна виступати саме держава. Ринок сам по собі не в змозі вирішити такі проблеми, як високий рівень безробіття, зайнятості, інфляції тощо. На сьогодні ще не знайдено ефективного механізму, який забезпечував би довготривалу рівновагу між попитом та пропозицією праці в економічних ринкових системах. Розвиток ринку праці в нашій країні, коли економіка тільки на стадії формування ринкових відносин, де не розроблений механізм громадського та інституціонального регулювання, а елементи ринкової інфраструктури діють ще недостатньо досконало, необхідно застосовувати державне регулювання ринку праці. Свої дії держава повинна спрямовувати на формування нових правил поведінки (“правил гри”) суб’єктів ринку праці з подальшим упровадженням їх у господарське життя.