ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, відображено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію та можливості практичного застосування.

У першому розділі – “Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств” – визначено сутність та економічний зміст зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах глобалізації, розглянуто організаційно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, обґрунтовано методику дослідження, аналізу та визначення економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Інтенсифікація процесів глобалізації вимагає перегляду підходів до формування та реалізації експортного потенціалу вітчизняних підприємств-виробників сільськогосподарської продукції. В сучасних умовах функціонування вітчизняного аграрного виробництва та внутрішнього ринку держави сільськогосподарські підприємства є відстороненими від безпосередньої участі у здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Втім, саме вони в ході здійснення своєї основної діяльності формують експортний потенціал аграрного сектору вітчизняної економіки. При цьому деформації товарної структури вітчизняного сільськогосподарського виробництва зумовили досить вузьку спеціалізацію експорту продукції суб’єктів даного сектору економіки, основу якого складає зерно, а також надконцентрацію обсягів зовнішньоекономічних операцій у невеликому прошарку трейдерів-експортерів, кількість яких є на порядки меншою за кількість підприємств-виробників експортноорієнтованої продукції. Останнє загострило також і регіональні аспекти формування експортного потенціалу суб’єктів вітчизняного сектору вітчизняної економіки. Таке становище не є задовільним з огляду на перспективи розвитку вітчизняних сільськогосподарських підприємств та набуття відтворювальними процесами в сільськогосподарському виробництві розширеного характеру.

Вивчення та систематизація поглядів провідних вчених на перспективи участі сільськогосподарських підприємств у розподілі результатів експорту продукції вітчизняного виробництва дозволили стверджувати, що останнє є суттєвим резервом підвищення економічної ефективності їх діяльності. Досягнення цього можливе як за рахунок самостійного провадження комерційних операцій з продажу продукції власного виробництва нерезидентам, так і за рахунок інтеграції з підприємствами, які спеціалізуються на здійсненні зовнішньоекономічних операцій з сільськогосподарською продукцією вітчизняного виробництва за умови узгодження їх економічних інтересів.

Дослідження показали, що на розвиток форм та видів зовнішньоекономічної діяльності в сільському господарстві впливають ряд чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, в умовах якого функціонує підприємство (рис. 1).

Зовнішньоекономічна діяльність сільськогосподарських підприємств є явищем складним і багатогранним. За своєю економічною природою зовнішньоекономічна діяльність є процесом становлення і функціонування господарських зв’язків підприємств агропромислового комплексу, пов’язана з їх виходом на зовнішні ринки та участю в міжнародних економічних відносинах. В свою чергу, раціональне організаційно-правове забезпечення та регулювання зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств є однією з найважливіших цілей державної політики.

Результати вивчення вітчизняного нормативно-правового забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності, дозволяють стверджувати, що воно не є орієнтованим на залучення безпосередніх товаровиробників сільськогосподарської продукції до самостійного здійснення експортних операцій. Втім, не виключає можливості такої участі, а за умови створення необхідних комерційних переваг сільськогосподарських підприємств та їх об’єднань.