ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СКОРОЧЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ В АТМОСФЕРУ Автореферат

Актуальність теми. На початку двадцять першого століття людство опинилося перед загрозою глобальної еколого-економічної кризи, викликаною зміною клімату. Вперше кризою охоплена вся планета, що зумовлено не тільки природними процесами, але й постійним зростанням антропогенних викидів парникових газів в атмосферу. Це створює “парниковий ефект”, який змінює навколишнє середовище в сотні й тисячі разів швидше, ніж під впливом природної еволюції. Глобальна “деградація” довкілля призводить до поширення масштабів економічних збитків, які обчислюються сотнями мільярдів доларів США щорічно (в Україні протягом 1997-2005 р. вони становили близько 5 млрд. грн.). Ось чому ця проблема стає найважливішою складовою сучасних наукових досліджень зі стабілізації концентрації парникових газів в атмосферному повітрі для запобігання небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему.

Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю в Україні економічних механізмів, які б зацікавили суб'єктів господарювання в скороченні викидів парникових газів в атмосферне повітря в умовах концентрації енергоємного виробництва і становлення ринкової економіки. Після набуття чинності Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) в лютому 2005 р. для України відкрилися альтернативні джерела фінансування проектів зі скорочення викидів парникових газів на основі механізмів міжнародного співробітництва з одержанням істотних переваг соціально-економічного й екологічного характеру. Особливо це стосується сфер, де через обмеження ринкового характеру, зумовлених недостатньою фінансовою віддачею й високими ризиками, спостерігається дефіцит фінансових ресурсів для капітальних вкладень.

Проблематика кліматичних змін у контексті завдань забезпечення стійкого розвитку є важливим об'єктом наукових досліджень вітчизняних наукових шкіл: Київська, Львівська, Одеська, Сумська та ін. Разом з тим, наявність безумовно значущих досліджень, які було проведено, не відкидає потребу в подальшому висвітленні низки важливих питань з організаційно-економічного забезпечення скорочення викидів парникових газів в атмосферу суб'єктами господарювання в Україні, що визначили вибір теми дисертації, її актуальність, мету і задачі дослідження.

Взаємозв’язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертаційна робота відповідає “Національному плану дій по реалізації положень Кіотського протоколу до Ранкової Конвенції ООН про зміну клімату”, схваленого розпорядженням КМУ № 346-р від 18.08.05р.; підготовлена відповідно до виконання тематики науково-дослідних робіт Донецького національного технічного університету за темами: Н-6-2001 “Розробка методів підвищення рентабельності роботи вугільних шахт Донбасу на основі використання принципово нових підходів у плануванні розвитку гірничих робіт та використанні інвестицій” (2001-2006 рр.), в рамках якої автор брав участь у проведенні аналітичних розрахунків та формуванні рекомендацій з оцінки параметрів операційної діяльності вугільних підприємств; держрозрахунковій науково-дослідній теми, що виконувалася на замовлення Міністерства освіти і науки України (номер держреєстрації 0102U001152) “Розробка наукових основ моделювання вугільної промисловості як безлічі економіко-технологічних об'єктів (шахт) з метою оптимального розподілу інвестицій” (2000-2004 рр.), в рамках якої автором запропоновано методичний підхід до еколого-економічної оцінки ефективності інвестиційних проектів з урахуванням вуглецевого фактора.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних, методичних основ і розробка наукових положень та практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного забезпечення регулювання антропогенних викидів парникових газів в атмосферу шляхом удосконалення механізму спільного впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких задач:

– обґрунтувати можливості залучення в Україну міжнародних інвестицій природоохоронного призначення за допомогою вуглецевого “кредитування” та необхідність розробки організаційно-економічного механізму спільного впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів на національному рівні;

– сформувати підхід до організації процесу взаємодії учасників механізму спільного впровадження в Україні зі структуруванням й описом практичних процедур і модальності;

– розробити методичне забезпечення попереднього скринінгу проектної пропозиції щодо скорочення викидів парникових газів в атмосферу заявником, як інструменту прийняття ефективних рішень з активізації механізму спільного впровадження;

– провести аналіз методичних підходів до еколого-економічної оцінки ефективності інвестиційних проектів та обґрунтувати критерії оцінки проектів спільного впровадження;

– розробити рекомендації з оцінки базових проектно-орієнтованих рівнів викидів парникових газів при видобутку вугілля, утилізації шахтного метану і використанні його як енергоресурсу;

– економічно обґрунтувати ефективність механізму спільного впро-вадження на прикладі утилізації шахтного метану.

Об'єктом дослідження є процес організаційно-економічного забезпечення скорочення викидів парникових газів в атмосферу.

Предметом дослідження є економічні відношення, що виникають між суб'єктами господарювання, державою і зацікавленими сторонами в процесі організаційно-економічного забезпечення скорочення викидів парникових газів в атмосферу.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення теорії економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, економічної і національної безпеки, сучасної теорії менеджменту та закони функціонування ринкової економіки, методи наукової апробації, а також наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних та зарубіжних учених-економістів. Широко застосовувались законодавчі та нормативні акти в сфері атмосфероохоронного регулювання. Обґрунтованість дослідження і вірогідність отриманих результатів забезпечено використанням таких наукових методів: при дослідженні процесів становлення інститутів міжнародної природоохоронної діяльності – метод історизму; для вивчення стану навколишнього середовища в Україні – метод системного аналізу; для вивчення динаміки показників викидів метану у вугільній промисловості – методи економіко-статистичного аналізу; для визначення сутності, завдань та принципів Кіотського протоколу – аксіоматичний метод; для розрахунку сполучених вигод від реалізації проекту – метод математичного аналізу (метод множників Лагранжа).

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету міністрів України, звіти Державного комітету статистики й інших відомств, матеріали Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), проект “Технічна допомога Україні та Білорусі відносно їх зобов'язань щодо глобальної зміни клімату”, інші програми, реалізовані в Україні, а також результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в розвитку і поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних і методичних положень щодо забезпечення регулювання викидів парникових газів в атмосферу та вдосконаленні механізму спільного впровадження на національному рівні, як складової організаційно-економічного забезпечення скорочення викидів парникових газів в атмосферу. Основні результати дисертаційної роботи, які відзначаються науковою новизною, полягають у такому:

Вперше:

– розроблено методичну базу попереднього скринінгу проектної пропозиції щодо скорочення викидів парникових газів в атмосферу, яка поєднує міжнародні і національні критерії відбору проектів спільного впровадження та дозволяє забезпечувати прийняття управлінських рішень з активізації механізму спільного впровадження суб'єктами господарювання;

– запропоновано методичний підхід до еколого-економічної оцінки ефективності проектів спільного впровадження, який на відміну від існуючих враховує вуглецевий фактор, трансакційні витрати і сполучені вигоди, та дозволяє отримати науково обґрунтовану основу впровадження проектів зі скорочення викидів парникових газів в атмосферу.

Удосконалено:

– методологію застосування принципу додатковості проектів спільного впровадження, що передбачає у випадку їх рентабельності, використання бар'єрного підходу до схвалення проектів;

– підхід до організації процесу взаємодії учасників механізму спільного впровадження, сутність якого полягає в систематизації процедур розробки та супроводу проектів спільного впровадження з урахуванням тендерного підходу до закупівлі вуглецевих квот.

Дістало подальший розвиток:

– методика оцінки викидів парникових газів при видобутку вугілля, утилізації шахтного метану і використанні його як енергоресурсу шляхом додаткового урахування базових проектно-орієнтованих рівнів викидів метану;

– класифікаційні ознаки трансакційних витрат для проектів спільного впровадження, а саме місії і моменту виникнення цих витрат при вуглецевому “кредитуванні”.