ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Короткий зміст

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження транс­націоналізації економічної діяльності в умовах глобалізації» проаналізовано теоретичні основи транснаціоналізації економічної діяльності; досліджено теоретичні засади глобалізації світового господарства; охарактеризовано міжнародне організаційно-економічне середовище розвитку процесів транснаціоналізації світового господарства.

Сучасна міжнародна економіка поєднує як традиційні, так і нові форми, механізми та інструменти міжнародних економічних відносин між державами, національними і інтернаціональними суб’єктами господарської діяльності та наддержавними структурами, серед яких виокремлюються процеси утворення транснаціональних компаній і груп. 

В результаті аналізу теоретичних основ транснаціоналізації економічної діяльності (Т.Манн, М.Бай, С.Хаймер, Е.Пенроуз, Р.Кейвс, Р.Алібер, Дж.Даннінг, В.Рокоча, Д.Лук’яненко, Ю.Макогон, С.Якубовський, Ю.Козак, М.Румянцев, Р.Коуз, О.Вільямсон, Р.Стобаух та ін.) встановлено, що дешева праця, яка часто виступає важливим чинником у прийнятті рішень щодо ПІІ, практично ніколи не виступає вирішальним чинником  інвестування (якою б низькою не була заробітна плата, якщо продуктивність буде ще нижчою, це зумовлюватиме невигідність вкладання коштів в економіку конкретної країни). Обґрунтовано, що досягнення мети посісти стратегічно важливі місця у глобально значущих ланках господарської діяльності транснаціональних корпорацій напряму залежить від розвитку спеціальних компетенцій в рамках національних економік, застосування яких зумовлюватиме результативне використання новітніх технологій, що супроводжують надходження ПІІ. Даний висновок підтверджується тим, що, як встановлено за результатами дослідження, глобальні стратегії ТНК зазвичай передбачають обмеження масштабів та глибини знань і вмінь, які передаються внаслідок здіснення певних інвестицій, або будь-якого іншого виду операцій, що передбачають трансфер технологій.  

На основі визначення мінливого характеру важливих чинників ПІІ в перехідних умовах (табл. 1), запропоновано схематичну класифікацію впливу прямих іноземних інвестицій на економіки країн перехідного типу (табл. 2), розроблено структурну схему інтернаціоналізації діяльності компанії (рис.1). Встановлено, що в окремих галузях необхідною умовою розвитку виступають не ПІІ, а створення стратегічних альянсів (виробництво програмного забезпечення та інформаційних технологій тощо): в даних галузях поштовх з боку ТНК започатковує динамічний процес, що впродовж тривалого терміну базується на саморозвитку, поки вітчизняні підприємства, приймаючи в ньому активну участь,  накопичуватимуть досвід і знання, отримані через відкрите міжнародне середовище.