ФОРМУВАННЯ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В РОСЛИННИЦТВІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні та методичні аспекти формування та ефективного використання технічного потенціалу сільськогосподарських підприємств» визначено сутність і поняття технічного потенціалу, розглянуто структуру і роль технічного потенціалу у формуванні виробничого потенціалу підприємства, а також методичні основи оцінки економічної ефективності використання технічного потенціалу, висвітлено нормативно-правові аспекти формування матеріально-технічної бази сільського господарства.

Узагальнення понять «техніка» і «потенціал» за нормативною літературою та огляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених дозволяє стверджувати, що категорія «технічний потенціал» є сукупністю технічних ресурсів і технологічних можливостей. Відзначимо, що жодна техніка не впливатиме істотно на технологічний рівень виробництва за відсутності професійних кадрів, тому поняття «технічний потенціал» мусить відображати й кадровий аспект, що визначається сукупністю виробничих навичок, знань, здібностей, якими володіють люди, що працюють з технікою.

Сутність будь-якого об’єкта найповніше розкривається через його структуру. Структура технічного потенціалу може бути представлена єдністю трьох його складових: технологічної, технічної, кадрової, які передбачають і обумовлюють одна одну, а отже, співіснують взаємно.

В умовах трансформації економіки України динамізм і збалансованість економічного зростання залежать від процесу накопичення капіталу, який забезпечує як оновлення, так і розширене відтворення технічної бази, і який потребує створення сприятливого інституційного середовища. Проте прийняття в Україні понад 100 законодавчих, нормативно-правових урядових актів і різноманітних відомчих документів, які нібито мусять сприяти розвиткові прогресивних форм ведення сільського господарства та створенню належних умов фінансування та кредитування виробників сільськогосподарського виробництва, не забезпечують сьогодні формування сприятливого інституціонального середовища, передусім через внутрішню неузгодженість зазначених актів.

Ринкова економіка диктує товаровиробникові специфічні умови, за яких виробничі стосунки будуються на принципах закону вартості, попиту і пропозиції, конкуренції. Тому основна мета будь-якої виробничої діяльності полягає в отриманні максимально можливого обсягу продукції за наявних у розпорядженні підприємства ресурсів, і пов’язано це із здобуттям достатнього рівня ефективності і необхідної маси прибутку. Досягнення цієї мети за умов найменших витратах суспільної праці і часу є родовою ознакою ефективності.

Процес виміру очікуваного або досягнутого рівня ефективності діяльності підприємства методично пов’язаний з визначенням відповідної системи показників, до яких, разом із загальновідомими, ми пропонуємо включити показник економічної ефективності використання технічного потенціалу. Під економічною ефективністю використання технічного потенціалу здобувач розуміє отримання найбільшого ефекту на одиницю ресурсів, що функціонують у відтворювальному процесі.

У другому розділі «Стан та ефективність використання технічного потенціалу сільськогосподарських підприємств в рослинництві» проаналізовано динаміку технічних ресурсів, здійснено оцінку забезпеченості технічними засобами рослинництва та визначено потребу в них сільськогосподарських товаровиробників Харківської області, оцінено рівень впливу технічної озброєності та інноваційних технологій на ефективність сільськогосподарського виробництва.

У результаті дослідження встановлено, що хронічна збитковість значної частки сільськогосподарських підприємств, нестабільне ринкове середовище породжує виснаження їхніх матеріально-технічних ресурсів і позбавляє можливостей розширеного відтворення. Впродовж 2007-2009 рр. в Україні спостерігалася тенденція до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств, чистий збиток яких у 2009 р. становив 6490,1 млн грн.

Зниження обсягів виробництва сільгосппродукції, низька рентабельність аграрного сектора – все це впливає на послаблення оснащеності виробництва новою технікою і технологіями, тобто призводить до технічної деградації галузі. За 2000-2010 рр. кількість тракторів та зернозбиральних комбайнів у сільськогосподарських підприємствах країни зменшилась на 53 та 50 % відповідно, а у порівнянні з 1991 р. – на 70 і 69 % відповідно. Для сільського господарства Харківської області характерні ті ж негативні процеси, що й для сільського господарства України у цілому: зниження рівня забезпеченості технікою (упродовж 2000-2010 рр. наявна кількість тракторів зменшилася на 41 %, зернозбиральних комбайнів – на 38 %) та збільшення наростаючими темпами строків її експлуатації з виходом все більшої кількості техніки за межі нормативних строків використання. Внаслідок зростання протиріччя між потребою у техніці і наявною кількістю всіх видів машин значно збільшилося навантаження на існуючий технічний парк. Таке перенавантаження призводить до загального зменшення рівня технічного забезпечення виробничих процесів сільськогосподарського виробництва.

Сільськогосподарська техніка бере участь у процесі виробництва не лише в натурально-речовій формі, але й у вартісній. Головними вартісними показниками ефективності використання технічних засобів є норма прибутку, фондовіддача і фондомісткість продукції. Аналіз проведених досліджень дозволяє відмітити, що упродовж 2000-2010 рр. у сільськогосподарських підприємствах Харківської області спостерігалося зниження фондовіддачі, що свідчить про неефективність використання технічних засобів. З урахуванням того, що фондомісткість є зворотним показником фондовіддачі, зростання останнього показника свідчить про збільшення вартості основних засобів, які витрачені на виробництво одиниці валової продукції.

Дослідження доводять, що в сільськогосподарському виробництві відбувається як абсолютне, так і відносне (з розрахунку на одиницю площі) скорочення трудових ресурсів, а втрата одного працівника спричиняє за собою збільшення навантаження на персонал, що залишився, що, у свою чергу, позначається на ефективності процесу виробництва Так, за період 2000-2010 рр. забезпеченість трудовими ресурсами в сільськогосподарських підприємствах області зменшилася на 67,9 %, у тому числі в рослинництві – на 63,1 %, механізаторів – на 57,5 %. Залишають галузь найбільш кваліфіковані і досвідчені представники престижних професій: шофери, механізатори широкого профілю, енергетики тощо.