ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню актуального завдання підвищення ефективності державного регулювання підготовки фахівців у системі вищої освіти України та прогнозуванню тенденцій розвитку організацій вищої освіти, що сприятиме забезпеченню конкурентоспроможності та якості освітніх послуг.

У першому розділі «Теоретичні засади державного регулювання підготовки фахівців у системі управління вищою освітою в сучасних умовах» розглянуто теоретичні положення, спрямовані на розвиток державного регулювання системи підготовки фахівців із вищою освітою.

У процесі дослідження тенденцій державного регулювання підготовки фахівців із вищою освітою визначено, що економічне зростання в Україні можливе, в першу чергу, за умови наявності висококваліфікованих кадрів, які володіють останніми досягненнями науково-технічного прогресу і практичними навичками з їх використання, а також здатні розвивати і поширювати знання. Навчання має забезпечувати поєднання фундаментальності науково-теоретичного матеріалу з практичною спрямованістю у вирішенні конкретних завдань управлінської діяльності, які мають бути пов’язані зі стратегією розвитку економіки, суспільства, того чи іншого суб’єкта економічної діяльності (промислового підприємства, комерційного банку, підприємства малого та середнього бізнесу, органів державної влади й управління), а також бути чутливими до вимог сучасного ринку праці. Такий підхід має знайти відображення в індивідуалізації процесу навчання, тобто надання можливості тому, хто навчається, самостійно обирати рівень вивчення дисциплін, передбачених освітньо-професійною програмою, залежно від власних цілей. Створення умов для індивідуального розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя має забезпечуватися прискореним, випереджальним інноваційним розвитком освіти.

Варіативність освітнього простору, що має передумовою різноманітність освітніх закладів різної форми власності, які б відповідали освітнім запитам особистості, обумовила їх сучасний стан (табл. 1). Вищі навчальні заклади забезпечують навчання понад 2,1 млн. студентів, із них понад 1 млн. навчаються за кошти державного бюджету, а чисельність студентів  у 10 тис. населення змінилась із 310 чол. у 1991/92 н.р. до 545 чол. у 2010/11 н.р. Порівняно з 1980/81 н.р. кількість вищих навчальних закладів зросла більш ніж удвічі (зі 147 до 349, з яких 242 − державної та комунальної форм власності), а чисельність студентів у них – із 880,4 тис. до 2,1 млн. при зменшенні чисельності населення до 45,8 млн. чол. Для порівняння: у Великобританії з населенням майже 61 млн. чол. таких навчальних закладів 96, в Італії на 60 млн. населення припадає 65 університетів, у Франції на 63 млн. – 78, в Іспанії на 45 млн. – 47.