ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ВИСОКОТОВАРНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено основні завдання роботи, окреслені об’єкт і предмет дослідження, методика його виконання, відображено наукову новизну, практичну цінність роботи та результати апробації.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи формування оптимальної виробничої структури” – розглянуто сукупність теоретичних і методологічних положень визначення та формування виробничої структури у високотоварних сільськогосподарських підприємствах, ідентифіковано основні критерії міжгалузевих зв’язків та обґрунтовано необхідність їх оптимізації з метою підвищення ефективності виробництва та результативності господарської діяльності.

На основі теоретичного узагальнення досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо розкриття економічної сутності поняття “виробнича структура”, визначено, що вона є однією із найважливіших системоутворюючих складових, яка формується під впливом особливостей господарської діяльності товаровиробників, їх спеціалізації, ресурсного забезпечення та організації виробництва. Встановлено, що основною причиною трансформацій виробничої структури є зміни кон’юнктури ринку, рівень адаптації до яких є визначальною ознакою ефективної діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Доведено, що, здійснюючи трансформаційні зміни у сільськогосподарських підприємствах, необхідно враховувати ключові ознаки, які характеризують виробничу структуру, а саме: співвідношення, взаємозв’язки, цілісність, сталість, синергетичний ефект взаємодії елементів та оптимальність. Виробнича структура кожного підприємства є індивідуальною, в залежності від обсягів виробництва продукції та взаємозв’язків між господарськими підрозділами. Вона постійно змінюється, набуваючи нових ознак та характеристик, що значно проявляється в умовах ринкової економіки.

Дослідженнями виявлено, що виробнича структура формується під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, від особливостей та взаємодії яких, значною мірою, залежить розвиток високотоварних підприємств (рис. 1). До зовнішніх чинників, які формують макрорівень, слід віднести: економічні, соціальні, правові, науково-технічні, культурні та екологічні. Чинники мікрорівня визначають мету і стратегію розвитку підприємства й представлені чисельністю персоналу, потужністю виробництва, наявними ресурсами та технологічним обладнанням.