УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Формування ринкового механізму в Україні вимагає розв’язання на якісно новому рівні проблеми поділу праці, який здійснюється шляхом спеціалізації підприємств на виробництві окремих видів продукції. За роки незалежності України у галузевій структурі аграрного сектора економіки відбулися надзвичайно суттєві зміни, обумовлені, з одного боку, стихійним розвитком аграрного ринку в країні та недостатнім втручанням держави у його функціонування, з іншого, необхідністю самостійного виживання сільськогосподарських товаровиробників і пристосування до мінливих економічних умов сучасного ринкового середовища. Зміна галузевої структури призвела до цілого ряду негативних наслідків: зниження рівня забезпеченості населення тваринницькою продукцією, посилення негативного впливу сезонності сільськогосподарського виробництва на зайнятість в аграрній сфері, розширення залежності фінансового забезпечення галузі від обсягів банківського кредитування, погіршення відтворення родючості ґрунтів і ін.

Проблеми поглиблення спеціалізації та удосконалення галузевої структури сільськогосподарських підприємств висвітлені у наукових працях М.П. Александрова, Т.Л. Басюка, Х. Бергмана, Н.П. Васильєва, С.В. Васильчак, І.П. Воробйова, М.І. Кінтеля, С. Гнатюка, В.А. Гуцула, І.І. Жадана, І.І. Замєтіна, П.П. Перцева, П.К. Канінського, С.Г. Колеснєва, П.В. Ковеля, О.В. Крисального, К.П. Оболенського, О.М. Онищенка, Н.В. Статівки, І. Стрельнікова, В.Р. Швеця, І. Штерберга, А. Покровського. Аналіз публікацій показав, що за радянських часів спеціалізація сільськогосподарських виробників розглядалася насамперед з позицій її поглиблення та формування стратегічного напряму розвитку галузевої структури підприємств. В умовах централізованої планової економіки не було потреби здійснювати періодичні коригування галузевої структури сільськогосподарських підприємств.

З переходом до ринкової економіки головним чинником формування й удосконалення галузевої структури сільськогосподарських підприємств стала кон’юнктура окремих сегментів аграрного ринку. Переважна ж більшість наукових досліджень з питань удосконалення галузевої структури спрямована, як і раніше, на обґрунтування стратегічного напряму її удосконалення без урахування можливих змін кон’юнктури у коротко- та середньостроковому періодах. Але дрібний та середній бізнес, до якого належать більшість сільськогосподарських підприємств, здатний (і це його перевага) швидкого пристосовуватись до змін потреб ринку. Поєднання галузей у сільськогосподарських підприємствах потребує постійного удосконалення та коригування, які можуть розглядатися як управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств.

У прийнятих на десятих річних зборах Всеукраїнського конгресу економістів-аграрників у квітні 2008 р. в Рекомендаціях щодо забезпечення доходності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період серед основних напрямів зазначено «формування раціональної спеціалізації суб’єктів господарювання з урахуванням попиту на сільськогосподарську продукцію» та «визначення в них оптимального за критерієм прибутковості поєднання галузей». Все це свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок з науково-технічними програмами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до напряму науково-дослідних робіт кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за темою: «Розробка пропозицій щодо вдосконалення економічного механізму та підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу в реформованих сільськогосподарських підприємствах» (номер державної реєстрації 0107U010373, 2007-2010). У її межах автором здійснене наукове обґрунтування концепції управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження було науково-методичне обґрунтування процесу управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств. Для її досягнення в роботі були визначені та реалізовані такі наукові завдання:

- розкрити економічну сутність спеціалізації сільськогосподарського виробництва й її зв’язок з поняттями «виробничий напрям» і «галузева структура»;

- обґрунтувати концепцію управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств;

- дослідити можливі напрями впливу поглиблення спеціалізації сільськогосподарських підприємств і диверсифікації на рівень ризикованості сільськогосподарського виробництва;

- проаналізувати тенденції зміни галузевої структури сільськогосподарських підприємств Харківської області;

- визначити вплив змін галузевої структури сільськогосподарських підприємств області на сезонні коливання грошових надходжень, виробничих витрат, витрат і витрат праці на потребу підприємств у банківських кредитах;

- здійснити аналіз взаємозв’язку галузевої структури сільськогосподарських підприємств і продуктивності праці в них та обґрунтувати пропозиції з удосконаленню методики оптимізації галузевої структури за критерієм «максимум продуктивності праці»;

- дослідити можливість зменшення витрат на енергоносії при виробництві сільськогосподарської продукції за рахунок змін галузевої структури;

- розробити економіко-математичну модель для управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств;

- проаналізувати можливості впливу змін галузевої структури на рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва;

- дослідити можливість досягнення бездефіцитного балансу гумусу у використовуваних ґрунтах завдяки удосконаленню галузевої структури сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом дослідження є формування й удосконалення галузевої структури сільськогосподарських підприємств з урахуванням дії зовнішніх і внутрішніх факторів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і методичних аспектів управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження були діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів. У процесі дослідження використані такі методи та прийоми: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення сутності економічних категорій, формулювання висновків), монографічний (поглиблене дослідження змін галузевої структури у базових господарствах), економіко-математичного моделювання (розробка лінійної моделі з елементами нелінійного моделювання для управління формуванням галузевої структури), статистичних групувань та кореляційно-регресійного аналізу (для дослідження взаємозв’язку галузевої структури з іншими економічними показниками); вирівнювання динамічних рядів (дослідження тенденцій зміни економічних показників); порівняння та відносних величин (порівняння оптимальної та фактичної галузевої структури); експертних оцінок (помісячний розподіл грошових надходжень і виробничих витрат).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних підходів до управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств. Наукову новизну складають наступні положення.

Уперше:

- обґрунтовано концепцію управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств, яка передбачає здійснення постійного моніторингу ринкових і виробничих факторів, які впливають на неї та внесення відповідних змін у склад і співвідношення галузей;

- доведено, що поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва до певного рівня та за певних умов може супроводжуватися зниженням ризикованості галузі.

Удосконалено:

- методичні підходи до оптимізації галузевої структури сільськогосподарських підприємств з урахуванням технологій виробництва сільськогосподарської продукції, максимально наближених до оптимального рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який передбачає такий рівень концентрації капіталу в розрахунку на одиницю земельної площі або на голову тварин, що забезпечую отримання максимального прибутку сільськогосподарським товаровиробником;

- методику визначення виробничого напряму сільськогосподарських підприємств. Запропоновано використовувати ранжируваний ряд галузей за розміром сформованих прибутків (збитків);

- методику вимірювання продуктивності праці, показники якої використовуються як критерій оптимізації галузевої структури та на відміну від існуючих показників передбачають використання рівновигідних цін.

Набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до побудови економіко-математичних моделей оптимізації галузевої структури, які, на відміну від існуючих моделей, як окремі елементи обов’язково включають в себе економічні параметри, залежні від від зміни галузевої структури виробництва: продуктивність праці, баланс гумусу, витрати на енергоносії, матеріаломісткість продукції і ін.;

- методичні рекомендації щодо покращання відтворення родючості ґрунтів, використовуваних сільськогосподарськими підприємствами, завдяки удосконаленню галузевої структури підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані у дисертаційному дослідженні концепція управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств і методичний інструментарій практичної реалізації цієї концепції дозволяють вчасно коригувати галузеву структуру сільськогосподарських підприємств з метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та забезпечення його сталого розвитку.

Методичні рекомендації щодо управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств прийняті для використання у ТОВ АФ «Зоря» Чугуївського району Харківської області (довідка № 215 від 26.09.2008 р.), головним управлінням економіки Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 01-3/2693 від 15.10.2008 р.), Управлінням агропромислового розвитку Дергачівської районної державної адміністрації (довідка № 424 від 17.09.2008 р.).

Теоретичні та методичні розробки, узагальнені у дисертаційному дослідженні, використовуються у навчальному процесі у Харківському національному аграрному університеті (довідка № 1294 від 24.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні положення та висновки розроблені здобувачем особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише положення, висвітлені й обґрунтовані особисто здобувачем. У науковій праці №1 автору належить обґрунтування впливу змін галузевої структури на посилення нерівномірності надходження грошових коштів і зростання потреби у залученні кредитних ресурсів; у науковій роботі №6 – розмежування приросту продуктивності праці при оптимізації галузевої структури за рахунок змін структури витрат праці та приросту продуктивності праці на виробництві окремих видів продукції унаслідок поглиблення спеціалізації; у науковій роботі №9 – обґрунтування оптимального рівня інтенсивності виробництва, при якому досягається максимальний рівень прибутковості і який залежить від паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію.

Основні проблеми управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств досліджено особисто здобувачем. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів, магістрів і студентів, присвяченій 190-річчю Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва (5-6 жовтня 2006 р., м. Харків); міжнародній науково-практичній конференції «Концептуальные направления стратегического развития новой аграрной политики Украины» (12 травня 2006 р., м. Луганськ); п’ятій державній науковій конференції «Аграрна наука – виробництву: проблеми економічного розвитку АПК» (23-25 листопада 2006 р., м. Біла Церква); міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства (1-2 березня 2007 р., м. Харків); міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы развития транзитивной экономики: инновационность, устойчивость, глобализация» (22-23 травня 2007, м. Мінськ, Білорусь); третьому міжнародному Форумі молодих учених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи» (15-16 травня 2008 р., м. Харків); міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Економічні, екологічні та соціальні проблеми сталого розвитку аграрного сектора економіки» (1-3 жовтня 2008 р., м. Харків); на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Харківського національного аграрного університету в 2005-2008 рр.

Публікації. За основними положеннями дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць загальним обсягом 3,8 друк. арк., безпосередньо автору належить 3,2 друк. арк. У фахових виданнях надруковано 10 наукових праць обсягом 2,9 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел з 230 найменувань. Загальний обсяг роботи - 219 сторінок комп’ютерного тексту, у тому числі основний текст – 175 сторінок. Робота містить 9 рисунків, 52 таблиці, 14 додатків.