ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ СЕРТИФІКАЦІЇ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В першому розділі „Теоретичні основи екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням” розкрито сутність екологічної сертифікації та імплементацію її розвитку в умовах екологізації світової економіки, обґрунтовано передумови формування та запропоновано понятійний апарат екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням, досліджено еволюцію стандартизації показників забезпечення якості НПС.

Дослідження еколого-економічних передумов дозволило охарактеризувати еволюцію системи управління екологізацією економіки шляхом: обґрунтування передумов  і напрямів соціо-еколого-економічних трансформацій розвитку цивілізації, удосконалення методів управління екологізацією економіки на принципах превентивності, що призвели до необхідності формування концептуальних положень системи екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій та у сфері природокористування. На даний час екологічна сертифікація у системі управління природокористуванням є неминучим наслідком відбору засобів, методів, механізмів управління природокористуванням, забезпечує перешкоджанню явища глобалізації, оскільки налаштовує на розвиток національних економік, гарантує високу якість продукції та НПС.

Доведено, що об'єктивні закони розвитку економіки ведуть до розвитку системи стандартизації і сертифікації, які є запорукою необхідної якості продукції і послуг, ефективності технологій, що може бути досягнуто на даному історичному етапі. Екологічна сертифікація як інструмент управління природокористуванням надає суспільству можливість управляти соціо-еколого-економічним розвитком країни та її регіонів. Екологічна сертифікація вирішує питання оцінювання якості життєзабезпечення, які пропонуються для формування інформативної бази даних про розвиток регіонів, якість природних ресурсів, територіальний аспект у складі природного капіталу, розробки програм соціально-економічного розвитку. З цією метою розкриті перспективні  напрями еволюції розвитку стандартизації, які стосуються економічних передумов становлення екологічної сертифікації від глобального до рівня підприємства та алгоритм розроблення і обґрунтування нормативів екологічної сертифікації у сфері природокористування. Розкриті зміни еволюції екологізації економіки, що спрямовують інве­стиційну політику на нові галузі знань, якою і є екологічна сертифікація, адже вона системно вирішує питання щодо конкурентоспроможності продукції і послуг, систем управління на підприємствах, сталого функціонування природно-господарських систем та сфери природокористування.

Науково обґрунтована структурно-логічна побудова поняття „екологічна сертифікація” в системі управління природокористуванням, під якою розуміється системна діяльність третьої сторони з метою встановлення відповідності природно-господарських об’єктів  до соціальних, економічних та екологічних критеріїв і потреб суспільства згідно законодавчо-нормативних документів України та світу з використанням процедури екологічного аудиту, що забезпечує економічно доцільне та екологічно виважене управління природокористуванням. Під системою екологічної сертифікації розуміємо сукупність учасників, які проводять сертифікацію методик, правил, процедур, що забезпечують оцінку відповідності природно-господарських систем встановленим вимогам природоохоронного законодавства  й екологічного управління.  

Враховуючи об’єктивні фактори функціонування суспільства, зростаючу потребу охорони НПС, забезпечення продовольчої безпеки та охорони здоров’я населення доведено, що без екологічної сертифікації не можливо ефективно управляти процесами екологізації економіки в країні. Сутність управління полягає у використанні аналізу і синтезу досліджень, проведенні екологічного аудиту і моделювання для оцінювання якості НПС та раціонального природокористування, економічної мотивації збереження природного капіталу у контексті сталого розвитку.   

В другому розділі „Еколого-економічні засади розвитку екологічної  сертифікації” розроблено методологічний інструментарій запровадження, економічне обґрунтування розвитку екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій, об’єктів НПС та в цілому у системі управління природокористуванням на основі системного підходу в процедурі її законодавчо-нормативного  забезпечення.

Запропоновано концепцію екологічної сертифікації продукції, послуг, технологій, об’єктів НПС та в цілому у системі управління природокористуванням, яка враховує світові тенденції у розвитку екологічного управління і маркетингу; інформаційної, інноваційної та економіки природокористування; процесів глобалізації, кооперації, спеціалізації, екологізації і технічного регулювання світової економіки. У концепції розкрито науково-методичне забезпечення, еколого-економічні та організаційні передумови розвитку екологічної сертифікації, модель і етапи запровадження екологічної сертифікації через реалізацію природоохоронної  системи – екологічні аудит – сертифікація – страхування і прогнозна оцінка очікуваних результатів. Реалізація запропонованої концепції забезпечить інноваційний розвиток економіки України, яка буде адекватно реагувати на ситуацію та нові запити глобалізованого світу.

З цією метою розроблено методологічний інструментарій запровадження екологічної сертифікації, що містить вектори розвитку, положення використання системного підходу в управлінні природокористуванням, алгоритм розроблення нормативів, систему і схему проведення, оцінку  ефективності запровадження екологічної сертифікації в системі управління природокористуванням. Зокрема, ключовим вектором розвитку екологічної сертифікації є трансформація її в добровільну процедуру підтвердження відповідності якості навколишнього природного середовища в системі управління природокористуванням до законодавчо-нормативних вимог національної й міжнародної стандартизації на фоні постійного зростання ціни природного капіталу у контексті сталого розвитку.

    Обґрунтовано методологічні засади до використання системного підходу в процедурі законодавчо-нормативного забезпечення екологічної сертифікації, удосконалені принципи екологічної сертифікації (забезпечення гармонійного співіснування людини і природи, ефективності, превентивності, цілісності, оптимальності, варіантності та ін.) які реалізують процес стратегічного управління економічним і соціальним розвитком держави та діагностування стану НПС. На відміну від звичайного економічного механізму екологічного регулювання, екологічна сертифікація та її методичне забезпечення (стандартизація) у сфері природокористування спрацьовують як єдиний еколого-економічний синергетичний механізм на основі біотичного регулювання природного капіталу в системі економічних показників і прийняття рішень за стратегією сталого розвитку.