ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОЇ СФЕРИ СІЛЬСЬКИХ ДЕПРЕСИВНИХ ТЕРИТОРІЙ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – «Теоретико-методологічні основи подолання депресивності територій шляхом пріоритетного розвитку аграрної сфери» -досліджено  економічну сутність та передумови виникнення депресивності у розвитку аграрної сфери територій в умовах економічної кризи, виявлено пріоритетність заходів подолання депресивності в контексті вирішення продовольчої проблеми, розглянуто критерії ідентифікації та особливості розвитку депресивних регіонів.

Одна з глибинних причин регіональної депресії полягає в обраній схемі господарського розвитку окремих територій, що проявляється у відсутності комплексного та збалансованого розвитку адміністративно-територіальних утворень різного таксономічного рівня. Особливою складністю відзначається проблема подолання депресивності сільських територій. Це зумовлено тим, що тривалий період розвиток сільських територій пов’язувався з розвитком аграрної сфери, що залишало «поза увагою» інші сфери господарської діяльності, які при відповідному інституціональному забезпеченні дали б значний поштовх розвитку сільської місцевості. Аграрна сфера найбільш постраждала від не завжди продуманої довготривалої ринкової трансформації національного господарства, що значною мірою вплинуло на структурні зрушення в регіональних агропромислових комплексах.

Результати досліджень структурних особливостей та генезису аграрної  сфери дають підстави стверджувати, що даний сегмент національного господарства є важливим міжгалузевим утворенням, яке забезпечує продовольчу безпеку держави, створює сировинну базу для розвитку інших галузей матеріального виробництва та стабілізуючою ланкою в умовах масштабних ринкових трансформацій та системної, циклічної та структурної кризи господарського комплексу країни. В умовах української дійсності це ще більш яскраво проявляється, оскільки сільськогосподарське виробництво завжди виступало іманентною складовою соціально-економічного розвитку нашої країни в умовах різних суспільно-економічних формацій та виражало глибинну сутність ментальності та етнокультурної ідентичності українського народу.

Незважаючи на позитивні зрушення в динаміці виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств, в останні роки так і не досягнуто показників 1990 року. Це пов’язано з тим, що була втрачена традиційна спеціалізація окремих адміністративних районів, у першу чергу щодо вирощування льону, картоплі, хмелю та інших культур, значно скоротилося поголів’я великої рогатої худоби та свиней, відбувся демонтаж значної кількості комплексних сільськогосподарських підприємств. Відсутність чітких пріоритетів в аграрній політиці держави послабила мотиваційні важелі в діяльності працівників аграрної сфери щодо підвищення продуктивності  праці та комплексного використання агротехнічного і земельно-ресурсного потенціалу. У 2010 р. порівняно з 1990 р. обсяги продукції рослинництва зменшилися на 7882 млн грн