ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ КОМБІКОРМОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

         У вступі визначено та аргументовано актуальність теми дисертаційної роботи; встановлено її зв’язок з науковими темами, сформульовано мету і поставлено завдання дослідження; конкретизовано об’єкт та предмет дослідження; визначено методи дослідження; наведено наукову новизну та практичну цінність результатів.  

         У першому розділі «Теоретико-методичні основи формування організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку комбікормової галузі» досліджено теоретично-методологічні основи формування стратегічного розвитку галузі та її підприємств; систематизовано цілі стратегічного розвитку; проаналізовано розвиток комбікормової галузі та її періодизацію; обґрунтовано та впорядковано вертикальні зв’язки, характерні для ринку комбікормів.

Визначено, що основу стратегічного розвитку становить побудова стратегії, заснованої на орієнтирах та намірах підприємств галузі. Доведено, що на базі стратегії розвитку створюється модель розвитку з урахуванням чинників, визначенням критеріїв та цілей, які координуються відповідно до ресурсів, взаємодії із суб’єктами маркетингового середовища, і визначається поведінка підприємств у ринковому просторі; з’ясовуються способи діяльності підприємств та створюється план, який передбачає конкретні дії та досягнення, наслідком чого є підтримка існуючих або формування нових конкурентних переваг, для одержання яких здійснюється розвиток.

Зважаючи на те, що основою розвитку галузі є інтеграція її підприємств, розроблено «кістяк» формування стратегії розвитку галузі як ієрархії сукупності інтегрованих суб’єктів та об’єктів галузі (рис. 1). Формування стратегії розвитку галузі започатковується визначенням необхідності цього розвитку, що з’ясовується у коротко- та довгостроковій перспективах. Відповідно до цього виявлено можливості розвитку галузі на основі аналізу ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансового та  кадрового забезпечення, експортного потенціалу. Визначення необхідності та можливостей розвитку галузі є основою для розробки критеріїв цього розвитку.

З урахуванням того, що особливого значення набувають взаємозв’язки між суб’єктами галузі, вирішено питання координації взаємодії по відношенню до ресурсів розвитку (їх розподілу), галузевих структур (органів державної влади) та безпосередньо підприємств галузі (їх поведінки).