ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОВГОСТРОКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Короткий зміст

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження поставленої проблеми, зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами й темами, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, особистий внесок здобувача в розробку обраної теми.

У першому розділі «Теоретичні основи державного регулювання довгострокового соціального розвитку» розкрито сучасні науково-теоретичні положення щодо державного регулювання довгострокового соціального розвитку в умовах глобалізації та євроінтеграції України.

Процеси глобалізації істотно впливають на соціальний розвиток територій (країн, регіонів), виводять його на принципово новий якісний рівень, що характеризується домінантою соціальних пріоритетів. Тобто йдеться про соціально-домінантний розвиток територій, а саме сукупність економічних, соціальних, політичних, духовних еволюційних процесів, що розгортаються в суспільстві, головною ідеєю (домінантою) яких є пріоритетність вирішення соціальних завдань, досягнення передусім соціальних цілей розвитку. Соціально-домінантний розвиток територій (СДРТ) характеризується значним впливом глобалізації економіки і вирівнюванням соціальних нормативів (рис. 1).

Нижні межі СДРТ характеризують державні мінімальні соціальні стандарти, установлені законодавством України як найменші необхідні гарантії соціального захисту, що задовольняють найважливіші потреби людини. За допомогою державних мінімальних соціальних стандартів вирішуються основні завдання: нормативне забезпечення формування та використання бюджетних і позабюджетних засобів на соціальні потреби; державна підтримка розвитку соціальної сфери, поліпшення місця існування окремих регіонів і поселень з урахуванням їх особливостей; надання необхідної соціальної допомоги незаможним громадянам, особам, що перебувають у скрутній життєвій ситуації, та потерпілим від стихійних лих; оцінка рівня життя населення і стану довкілля в регіонах і поселеннях; розроблення і реалізація державної соціальної, економічної та екологічної політики, національних, регіональних і муніципальних програм, концепцій, прогнозів і схем соціального, економічного та екологічного розвитку.