МЕХАНІЗМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади формування системи організаційно-технічного регулювання національної економіки» – досліджено становлення економічної категорії «організаційно-технічне регулювання національної економіки», формування складових і механізмів системи, узагальнено уявлення про трансформації її інституціональної структури, значення в управлінні економікою.

Показано, що становлення та еволюція поняття «технічне регулювання» відбувається в останнє двадцятиріччя і обумовлено інтенсифікацією процесів глобалізації й інтеграції економік країн світу. У вітчизняній науковій літературі термін з’явився в зв’язку з підготовкою України до вступу у СОТ. Цей інструмент, застосований ЄС для усунення технічних бар’єрів при створенні Єдиного ринку, набув підкріплення в угодах і документах з міжнародної торгівлі спочатку як нормативний документ –
технічний регламент, в якому містяться обов’язкові до виконання вимоги щодо безпечності продукції, потім – як вид діяльності, а пізніше – як система.

8

Доведено, на основі аналізу угод, укладених у рамках СОТ, документів міждержавних об’єднань (Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Організації економічного співробітництва і розвитку), міжнародної організації зі стандартизації, законодавства ЄС, країн Співдружності Незалежних Держав (Росії, Білорусії, Казахстану, Узбекистану й ін.) і України, схожість, але нетотожність й неузгодженість понять в сфері технічного регулювання, що обумовило необхідність теоретико-методологічних розробок, і, перш за все, категоріального апарату й наукового обґрунтування трансформації системи.

Трансформації, що відбуваються в цій сфері, й пов’язані з ними зміни впливу на виробничі процеси дають підстави розглядати цей вид регулювання як повноцінний елемент виробничих відносин, а, отже, ввести відповідні поняття до числа категорій сучасної економічної теорії. Зокрема, технічне регулювання слід трактувати як організаційно-технічний вплив на процес і результат виробництва та пов’язані з ним процеси (зберігання, транспортування, реалізації, експлуатації, утилізації) шляхом встановлення, застосування й виконання обов’язкових вимог щодо безпечності продукції та вимог на добровільній основі як до її якості, так і системи менеджменту,
персоналу, та контролю за дотриманням цих вимог. Сутність та значимість впливу регуляторів цієї системи на всі види економічної діяльності є підґрунтям для застосування таких понять як «організаційно-технічне регулювання національної економіки», характеристики відповідного виду діяльності та системи.

На цих засадах обґрунтовано нові економічні категорії: «організаційно-технічне регулювання національної економіки», механізмами якого, на засадах урахування
результатів взаємодії організаційно-, техніко- та соціально-економічних відносин, здійснюється вплив на процес і результат виробництва та пов’язані з ним процеси для підвищення рівня якості та безпечності продукції, використання якого створює передумови для виявлення й реалізації потенційних резервів для формування інноваційної та конкурентоспроможної економіки; «система організаційно-технічного
регулювання національної економіки», під якою розуміється сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних складових – стандартизації, технічної регламентації,
метрології, оцінки відповідності, ринкового нагляду і контролю, механізмами й
інструментами кожної з них та у взаємодії здійснюється організаційно-технічний вплив на процес і результат виробництва та пов’язані з ним процеси, запровадження якої дозволяє виявляти та використовувати потенційні резерви вітчизняної економіки.

Уточнено, що цей вид регулювання як діяльність здійснюється в законодавчо регульованій і нерегульованій сферах, що обумовлює застосування як механізмів державного управління, так і ринкових. Для діяльності в законодавчо регульованій сфері запропоновано застосування терміну «технічна регламентація». Механізм трактується як системний вплив суб’єктів (уповноважених органів) на об’єкт (діяльність як процес і результат) шляхом застосування комплексу взаємопов’язаних, взаємообумовлених і цілеспрямованих принципів, функцій, методів, форм, правил, прийомів, процедур та інструментів (заходів, важелів, регуляторів) для досягнення мети. Механізм за своєю суттю може бути нормативно-правовим, організаційним, інформаційним, комунікаційним та ін.

Встановлено, що країни застосовують різні підходи до формування інституціональної структури системи організаційно-технічного регулювання (табл. 1), які
мають різний ступінь централізації функцій і впливу держави.

9

В країнах з розвинутою економікою національні органи є переважно недержавними і розмежовані за функціями, характерним також є чітке розподілення сфер застосування державних і ринкових механізмів, законодавче закріплення складових системи, якими керують органи державної влади.