ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, об’єкт і предмет, сформульовано основні завдання, визначено положення наукової новизни та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади раціонального використання та охорони туристичних ресурсів» досліджено економічний зміст раціонального використання і охорони туристичних ресурсів, визначено змістовну характеристику раціональності, виділено критерії раціонального використання та охорони туристичних ресурсів, проаналізовано типологію туристичних ресурсів, розкрито сутність поняття «туристичні ресурси», проведений аналіз ґенези розвитку теорій охорони туристичних ресурсів, розкрито зміст чинників впливу на стан та розвиток туристичних ресурсів.

У дисертації обґрунтовано, що неефективне використання та охорона туристичних ресурсів вимагає пошуку нових механізмів підвищення рівня раціональності зазначених процесів.

Раціональне використання й охорона туристичних ресурсів стає ключовою проблемою, оскільки передбачає гарантоване збереження туристичних ресурсів та дозволяє безпечно їх використовувати. Процеси використання й охорони туристичних ресурсів мають базуватися на критеріях раціональності, що слугуватиме їх сталому розвитку. Зважаючи на те, що безпека використання та охорони туристичних ресурсів характеризує нижню межу задоволення туристичних потреб, а сталий розвиток – їх верхню межу, доцільним є розгляд процесів використання та охорони туристичних ресурсів через призму критеріїв сталого розвитку. При цьому необхідно врахувати усі економічні, екологічні та соціальні чинники, які здійснюють вплив на процеси використання й охорони туристичних ресурсів з метою збалансування їх впливу та досягнення сталості розвитку туристичних ресурсів. Тому, зважаючи на те, що результатом організаційно-економічного механізму використання й охорони туристичних ресурсів має стати сталий розвиток, пропонуємо розглядати зазначений механізм через призму безпеки соціо-еколого-економічних процесів.

На основі синтезу розглянутих теорій природокористування і теорій туризму розроблено концепцію використання та охорони туристичних ресурсів. Сутність концепції полягає у досягненні сталого розвитку туристичних ресурсів на основі врахування критеріїв раціональності їх використання й охорони. У дослідженні обґрунтовано думку про те, що підходи до побудови нової концепції раціонального використання та охорони туристичних ресурсів вимагають: виявлення чітких критеріальних ознак, які вказують на рівень раціональності використання й охорони туристичних ресурсів; врахування типологічних особливостей ресурсів і чинників впливу на їх стан та розвиток.

У роботі доведено те, що сталий розвиток туристичних ресурсів може бути досягнутий за умови формування і реалізації дієвого організаційно-економічного механізму використання й охорони туристичних ресурсів. В основу формування такого механізму необхідно покласти організаційно-економічні важелі впливу, вибір інструментів, форм і принципів використання та охорони туристичних ресурсів, що сприяють забезпеченню його економічної, соціальної й екологічної ефективності.

Для визначення ключових ознак раціонального використання та охорони туристичних ресурсів досліджено підходи до розуміння змісту «раціональність», що дало можливість сформувати й уточнити понятійно-термінологічний апарат зазначеної дефініції. На основі запропонованих підходів у роботі виділено критерії раціональності трьох спрямувань, що дозволило удосконалити діагностику процесів використання та охорони туристичних ресурсів. До першої групи запропоновано відносити критерії, які є характерними як для процесу використання, так і для охорони туристичних ресурсів, а саме: збалансованість, оптимальність, інноваційність, комплексність. До другої групи критеріїв запропоновано відносити ті, що характеризують наявність ознак раціональності, які притаманні процесам використання туристичних ресурсів, а саме: рентабельність, туристична місткість, конкурентоспроможність, невиснажливість використання туристичних ресурсів. До критеріїв третьої групи, що характеризує раціональну охорону туристичних ресурсів, запропоновано відносити відтворення, результативність, безпеку та екологічність.

Узагальнюючи та синтезуючи підходи до трактування поняття «туристичні ресурси», у роботі розкриваємо сутність вказаної дефініції, зокрема, туристичні ресурси розглядаються у площині 3-векторного простору, а саме: матеріальні та природні блага; властивості туристичних ресурсів забезпечувати комфорт; здатність ресурсів формувати туристичний продукт.

На основі виділених критеріїв раціональності та проведеного у роботі аналізу сутності туристичних ресурсів запропоновано авторське тлумачення дефініції «раціональне використання туристичних ресурсів» як невиснажливе використання, що враховує туристичну місткість територій, забезпечує високий рівень рентабельності зазначених процесів та нарощення конкурентоспроможності туристичних регіонів; «раціональна охорона туристичних ресурсів», під яким пропонується розуміти комплекс заходів щодо відтворення туристичних ресурсів шляхом застосування найефективніших методів та форм їх збереження, результатом яких є екологічно безпечний розвиток туристичних ресурсів.

Базуючись основі вивчення поглядів провідних вчених України та світу щодо типологічних особливостей туристичних ресурсів досліджено та проведено їх класифікацію. Виділено низку типологічних ознак, що базуються на процесах використання та охорони туристичних ресурсів, а також враховують регіональні особливості забезпеченості туристичними ресурсами, зокрема: за ознаками характеру розвитку туристичного регіону, рівня людського втручання, видом матеріального блага, ступенем комфортності, змістом використання, що, на відміну від існуючих, дозволяє диференціювати підходи до вибору інструментів підвищення рівня раціональності використання та охорони туристичних ресурсів.

На основі проведеного у роботі аналізу підходів до дослідження чинників впливу на стан та розвиток туристичних ресурсів доведено, що вчені концентрували свою увагу переважно на чинниках, що впливають на природно-кліматичні та історико-культурні туристичні ресурси, в той час як дослідженню чинників, що впливають на соціально-економічні туристичні ресурси, приділялась недостатня увага. у роботі доведено, що підвищення рівня раціональності використання і охорони туристичних ресурсів може бути забезпечене за умови врахування таких чинників, як зміст впливу (рівень розвитку інфраструктури туризму, наявність висококваліфікованих трудових ресурсів, рівень інституціонального забезпечення, зручне геополітичне розташування) та ступінь впливу (використання інноваційних технологій, понаднормове збільшення кількості туристів).

У другому розділі «Методологічні підходи до побудови організаційно-економічного механізму використання і охорони туристичних ресурсів» розроблено організаційно-економічний механізм використання та охорони туристичних ресурсів, запропоновано принципи його побудови, визначено зміст, функції та структуру механізму.

Встановлено, що основними проблемами реалізації механізму використання та охорони туристичних ресурсів є те, що він: по-перше, не набув необхідного розвитку; по-друге, неспроможний зацікавити суб’єктів туристичного господарювання у проведенні заходів з охорони туристичних ресурсів; по-третє, недостатньо оперативно й ефективно реагує на динаміку економічних і екологічних процесів у державі. Відповідно, такий організаційно-економічний механізм не здатен спонукати прогресивні екологозорієнтовані структурні зрушення як при використанні туристичних ресурсів, так і при їх охороні.

У роботі окреслено сутність поняття «організаційно-економічний механізм використання і охорони туристичних ресурсів», зокрема, зазначений механізм пропонується розглядати як систему функцій, інструментів та принципів ефективного використання та охорони туристичних ресурсів з метою їх сталого розвитку. До функцій механізму віднесено: планування процесів використання та охорони туристичних ресурсів, формування стимулів раціонального використання та охорони туристичних ресурсів, регулювання та контроль взаємовідносин між суб’єктами туристичної діяльності, моніторинг, облік, стандартизація, сертифікація, ліцензування та аудит туристичних ресурсів, а також організація раціонального використання та охорони туристичних ресурсів.

На основі узагальнення існуючого досвіду в дисертації розроблено поетапне формування організаційно-економічного механізму використання та охорони туристичних ресурсів, що полягає у визначенні:

- мети та завдань механізму;

- структури механізму;

- функціональної спрямованості механізму;

- інструментарію механізму;

- принципів побудови та запровадження механізму.

Результати дослідження доводять необхідність застосування дуальної моделі формування організаційно-економічного механізму використання та охорони туристичних ресурсів, а саме :виділення двох типів спрямувань досліджуваних процесів: механізму використання туристичних ресурсів та механізму охорони туристичних ресурсів