РОЗВИТОК МЕХАНІЗМУ ТРУДОРЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІйної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відомості про їх апробацію, публікації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи трудоресурсного забезпечення регіону» визначено сутність трудоресурсного забезпечення, його роль в економіці регіону, умови та чинники формування, методичну базу оцінювання, сутність та структуру механізму трудоресурсного забезпечення, досліджено особливості дії такого механізму на прикладі розвинених країн.

Доведено, що у сучасних умовах соціально-економічного розвитку підвищення конкурентоспроможності економіки передбачає використання потужного людського капіталу, що вимагає формування дієздатних механізмів регулювання трудоресурсного забезпечення, враховуючи регіональні чинники та особливості господарювання. Аналіз наукових джерел засвідчив, що на початку нового тисячоліття динамічно розвиваються ті регіони країн і світу, де функціонування економіки підпорядковано, передусім, інтересам людини, а регіональна політика орієнтована на ефективне використання та розвиток трудових ресурсів, створення умов для високоефективної праці. З’ясовано, що в Україні загострюється протиріччя між наявними ресурсними можливостями і неефективним використанням ресурсу людської праці. Посідаючи пріоритетні рейтингові сходинки серед країн світу за низкою показників, які стосуються ресурсного потенціалу загалом (друге місце в Європі за видобутком вугілля, перші місця у виробництві зерна, цукрових буряків, цукру-піску, молока тощо), за результатом розвитку та залучення в економіку ресурсу праці Україна зміщена на останні рейтингові позиції (за індексом задоволеності життям Україна посідає 174-те місце серед 176 рейтингових країн світу, за індексом розвитку людського потенціалу – передостаннє серед країн Європи; за обсягом ВВП на душу населення – 113-те серед 181 країн світу; за індексом економічної свободи –
164-е місце). Відмічене зумовлено, насамперед, загостренням соціально-демографічної та економічної криз, неефективним державним регулюванням регіональних ринків праці, невідповідністю характеристик трудового потенціалу реальним потребам економіки, що вимагає системних досліджень проблем  трудоресурсного забезпечення регіону.

На підставі сучасних теорій трудоресурсного забезпечення та методологічних принципів, що враховують роль людського капіталу у розвиткові економічних систем, сформульовано авторське тлумачення понять «трудові ресурси регіону», «трудоресурсне забезпечення регіону», «механізм трудоресурсного забезпечення регіону» як основних дефініцій, що розкривають змістовні характеристики предмета дослідження.

Розвиваючи наукову думку, категорію «трудові ресурси регіону» запропоновано визначати як частину людських ресурсів, яка кількісно відповідає економічно активному населенню. Вважаємо, що трудові ресурси регіону охоплюють як наявну частину (ті, хто є зайнятим в економіці регіону), так і «приховану» або потенційну частину, до якої відносяться працездатні особи, які знаходяться у пошуку роботи або тимчасово не працюють з певних причин, проте мають наміри приступити до роботи.

Термін «трудоресурсне забезпечення регіону» (ТРЗ) запропоновано розглядати як складне багатопараметричне явище, що має дуальну природу, проявом якої, з одного боку, є задоволення потреб економіки регіону у трудових ресурсах, включаючи кількісні та якісні характеристики економічно активного населення, а з другого, – використання працездатного населення у господарському комплексі, що передбачає поновлення та вдосконалення його характеристик.  Ґрунтуючись на цьому, «механізм трудоресурсного забезпечення регіону» (МТРЗ) запропоновано розуміти як систему методів, важелів та чинників впливу на стан трудоресурсного забезпечення регіону, на процеси поновлення ресурсів для праці, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик відповідно до стратегічних завдань розвитку регіону.

Розроблено концептуальний підхід до визначення сутності та побудови структури механізму трудоресурсного забезпечення регіону, за яким дія механізму передбачає співставлення відповідності стану ТРЗ завданням соціально-економічного та інноваційного розвитку регіону, аналіз виявлених диспропорцій та невідповідностей, вибір дієвих чинників та важелів впливу для зміни ситуації (рис. 1). Доведено, що здійснення ефективного регулювання трудоресурсного забезпечення потребує як визначення об’єкту впливу (люди, засоби та предмети праці, капітал, інформація, засоби сучасної масової комунікації, освіта, наука, охорона здоров’я), так і характеру впливу множини різноманітних чинників, які запропоновано систематизувати за такими групами: демографічні, соціально-економічні, культурно-освітні та ін., враховуючи тісноту взаємодії. Виходячи з узагальнення досвіду розвинених країн, обґрунтовано доцільність застосування для регіонів України підходу, заснованого на активізації дії МТРЗ за рахунок залучення важелів соціального спрямування, посилення регуляторного впливу держави, соціального діалогу з метою більш ефективного використання трудових можливостей працездатного населення.