СТРУКТУРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ З РОСІЄЮ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, викладено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні підходи дослідження структурних змін у зовнішній торгівлі в контексті інноваційної трансформації світової економіки” розкрито сутність і роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку країни, охарактеризовано взаємозалежність між структурою потреб і структурними змінами в економіці країни під впливом науково-технічного прогресу.

Розвиток і ускладнення процесів міжнародної торгівлі знайшли відображення в еволюції теорій, що пояснюють ці тенденції. На сучасному етапі головними ознаками  міжнародної торгівлі є, з одного боку, посилення міжнародної інтеграції, а з іншого – поглиблення міжнародного поділу праці  й розшарування країн за ступенем економічного розвитку. Структурні зрушення, які виникають в економіці країн під впливом науково-технічної революції, посилюють взаємодію між національними економіками й сприяють активізації міжнародної торгівлі. Успіх структурних перетворень багато в чому визначається адекватністю поєднання самоорганізаційних і організаційних важелів, вплив яких залежить від рівня і цілей розвитку економічної системи, національної специфіки, внутрішніх і зовнішніх умов функціонування економіки. Національна економіка перебуває під впливом різноманітних чинників, необхідність врахування яких обумовлює багатоваріантність формування структурної політики.

Дослідження зв'язків між структурою економіки країни та темпа­ми її економічного зростання в останні десятиріччя посідає чільне місце в економічній теорії. Багато розроблених у цій галузі теоретич­них моделей ґрунтуються на припущенні, що країни, які спеціалізуються на «високих технологіях», мають вищі темпи еко­номічного зростання порівняно з  країнами, які спеціалізуються на «низьких технологіях» і мають відносно низькі темпи продуктив­ності праці.  Тим більше, що в кожній країні діють загальні механізми самовідтворення, які мають однакову динамічну послідовність: потреби – виробництво – розподіл – обмін – споживання. Виходячи з цього, потреби виступають глибинною першопричиною економічного розвитку як світової економіки, так і окремої країни. В  ринкових умовах ресурси, задіяні у виробництві певних благ, при зменшенні попиту на ці блага вивільняються з обігу, тим самим ліквідуючи епіцентри збитків і водночас утворюючи потенціал для задоволення нових потреб. Поява на ринку принципово нових товарів стимулює до підвищення рівня споживання. Тому ефективна зовнішньоторговельна політика країни повинна ґрунтуватись на  випереджальному виявленні майбутніх потреб суспільства, що забезпечить країні стійкі переваги на світовому ринку.

Показано, що наявність двох чинників – виникнення нових потреб і вивільнення  незадіяних ресурсів призводить до суттєвих змін у характері зовнішньої торгівлі у напрямі зростання її динамічності і багатоваріантності, одночасно із втратою жорсткої прив’язки до традиційних порівняльних переваг. Відносне послаблення значущості факторів виробництва визначає нові орієнтири економічного розвитку країн і, відповідно, структуру їх зовнішньої торгівлі.

Структура зовнішньої торгівлі країни формується залежно від обраної нею моделі економічного розвитку: факторо-інтенсивної (низька вартість первинних факторів виробництва), інвестиційно-активної (ефективне використання факторів виробництва) або інноваційно-активної (унікальність товарів і послуг). Аналіз світової практики показав, що  в двох перших моделях масштабний експорт країною сировини за схемою «експорт сировини одного виду – імпорт сировини іншого виду» приводить до позитивних зрушень тільки тоді, коли експортні галузі тісно пов'язані з іншими секторами економіки. Тоді виникнення в їхніх межах нових потреб матиме мультиплікативний ефект для економічного розвитку країни. А якщо експортні галузі є своєрідними ізольованими анклавами, позитивний ефект зростання зовнішнього попиту проявлятиметься тільки в позитивному сальдо торговельного балансу.

Можливості для використання переваг техно­логічного прогресу суттєво залежать від галузевої структури економіки. Сприятлива структура виробництва є важливим чинником високих темпів зростання продуктивності, а також ефективного використання ресурсів з метою отримання максималь­них переваг від змін, обумовлених технологічним прогресом. На думку автора, найбільш доцільним підходом до аналізу структури економіки та її впливу на розвиток зовнішньоторговельних відносин є з'ясування відносного значення трьох її основних секторів (сільського господарства, промисловості і послуг) за показником їх частки в загальному обсязі виробництва або в загальній чисельності зайнятих. Практично в усіх зростаючих економіках світу спостерігається однакова закономірність: зі зростанням рівня доходу на душу населення сільськогосподарський сектор поступово втрачає свою провідну роль в економіці країни, поступаючись спочатку промисловості, а потім сектору послуг. Зміни у галузевій структурі науково-технічних розробок приводять до зрушень у структурі економіки  (Рис. 1).  

Можна констатувати, що структура потреб зумовлює зрушення у структурі особистих споживчих витрат, що впливає на структуру виробництва. Виробничий попит, величина якого визначається обсягом капіталовкладень, також впливає на структурні зрушення. Одним з найважливіших чинників галузевих структурних зрушень є науково-технологічний прогрес (НТП)