ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

         У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі ,,Теоретико-методичні основи дослідження ринку праці фахівців з вищою освітою” визначено сутність ринку праці фахівців з вищою освітою, досліджено структуру організаційно-економічного механізму його регулювання, виявлено основні вимоги до фахівців з вищою освітою.

Автором обґрунтовано, що становлення економіки знань, яка приходить на зміну індустріальній економіці, відбувається у процесі формування принципово нового технологічного способу виробництва. Поширення передових, і в першу чергу – інформаційно-комунікативних технологій докорінно змінює характер праці в напрямі збільшення частки інтелектомістких функцій, що посилює роль і значення вищої освіти в розвитку суспільства. Від рівня освіченості населення прямо залежить як конкурентоспроможність кожного окремого спеціаліста на ринку праці фахівців з вищою освітою, так і конкурентоспроможність країни в цілому в умовах сучасної глобалізації. Врахування чинників динамічності зовнішнього середовища, інтелектуалізації праці, активного впровадження інноваційних технологій дозволило автору конкретизувати основні вимоги до сучасних фахівців з вищою освітою: наявність теоретичної та практичної професійної підготовки, високий рівень володіння інформаційно-комунікативними технологіями, креативність, здатність і готовність до постійного навчання і т.п. При цьому, у дисертації відзначено, що ринок праці фахівців з вищою освітою висуває також вимоги і до процесу перепідготовки кадрів як у системі освіти, так і безпосередньо на виробництві, акцентуючи особливу увагу на необхідності широкого застосування новітніх методик викладання, формування креативного типу мислення тощо.

Узагальнення теоретичних підходів до визначення ринку праці дозволило сформулювати дефініцію терміну ,,ринок праці фахівців з вищою освітою” як складну систему різнорівневих економічних відносин між роботодавцями, навчальними закладами та працівниками з приводу підготовки, розподілу, працевлаштування і продуктивної зайнятості фахівців з вищою освітою. Основними суб’єктами ринку праці є роботодавці (суб’єкти господарювання, організації, установи), фахівці з вищою освітою (випускники вищих навчальних закладів і досвідчені працівники), держава (як регулятор ринку). Класифікацію ринків праці фахівців з вищою освітою здійснено за такими критеріями: умови функціонування, масштабність, географічна приналежність, рівень прогнозованості, тип кон’юнктури, рівень державного регулювання, чисельність суб’єктів ринку, рівень адаптивності до умов динамічного середовища, спеціальності та галузі зайнятості, рівень інноваційного спрямування тощо. Сегментацію ринку праці фахівців з вищою освітою автором здійснено на основі рівня освіти: ринок низькокваліфікованої праці, ринок праці спеціалістів з неповною вищою освітою, ринок праці кадрів з базовою вищою освітою, ринок праці фахівців з вищою освітою; а також рівня досвідченості кадрів: ринок праці молодих спеціалістів і ринок праці досвідчених фахівців. Дисертантом відзначено основні особливості ринку праці фахівців з вищою освітою, до яких віднесено підвищену інтелектуаломісткість праці, необхідність безперервного навчання і перманентного оновлення знань, умінь та навичок, вагомість значення невартісних умов праці, висока вартість трудових послуг, загострення конкуренції між працівниками за отримання і збереження престижного робочого місця тощо.

У дисертації представлено авторській підхід до розуміння сутності та структури організаційно-економічного механізму регулювання ринку праці фахівців з вищою освітою. Механізм побудовано дисертантом на основі взаємоузгодження системи вищої освіти та ринку праці фахівців за допомогою забезпечення, з одного боку, важелів впливу на зміст, обсяги та структуру підготовки фахівців через обґрунтоване державне замовлення, планування і прогнозування основних показників випуску фахівців у взаємозв’язку з визначеними пріоритетними напрямами розвитку національної економіки, а з іншого – активного формування попиту ринку праці на фахівців з вищою освітою за допомогою створення розгалуженої системи стимулювання роботодавців до їх навчання і працевлаштування.

Автором доведено, що впровадження гнучкої системи державного замовлення має бути спрямовано на виконання не тільки соціальної, а й інноваційно-генеруючої та структурно-модернізуючої функцій, а також мати тісний зв’язок із системою працевлаштування. Така система має бути орієнтованою на реалізацію перспективних, стратегічно важливих та інноваційно спрямованих напрямів розвитку національної економіки. У роботі обґрунтовано, що гнучка система державного замовлення є важелем регулювання зайнятості випускників вищих навчальних закладів, тоді як механізм регулювання зайнятості досвідчених фахівців з вищою освітою має ґрунтуватись на стимулюванні підприємців до вдосконалення системи перепідготовки, підвищення кваліфікації та працевлаштування фахівців. Реалізація механізму здійснюється на основі принципів відповідності обсягів підготовки фахівців з вищою освітою потребам національної економіки, врахування пріоритетних напрямів розвитку національної економіки, реалістичності, системності, гнучкості, оптимальності, легітимності, автономності, навчання протягом життя, регіональності, стратегічної спрямованості, збалансованості, особистісної орієнтації тощо.

У другому розділі ,,Особливості взаємоузгодження системи вищої освіти та ринку праці фахівців з вищою освітою” узагальнено методичні підходи до визначення потреб національної економіки у фахівцях з вищою освітою, проаналізовано динаміку показників досліджуваного сегменту ринку праці України, виокремлено соціально-економічні фактори формування попиту та пропозиції праці фахівців з вищою освітою.

Проведена дисертантом систематизація методичних підходів до визначення потреб національної економіки у фахівцях з вищою освітою дозволила поглибити їх на основі системного узагальнення та поглиблення переліку факторів, що впливають на попит (кількості та якості наявних і перспективних робочих місць, насиченості фахівцями з вищою освітою різних видів економічної діяльності, формування перспективних та інноваційних напрямів розвитку національної економіки) і пропозицію праці фахівців з вищою освітою (вступ та випуск фахівців навчальними закладами за джерелами фінансування навчання, напрямами підготовки, освітньо-кваліфікаційними рівнями, зміни структури населення)