У першому розділі – «Теоретичні основи економічного регулювання розвитку аграрного виробництва» – узагальнено сутність, форми, методи та напрями економічного регулювання аграрного виробництва, визначено напрями оцінки ефективності економічного регулювання в умовах ринку.
Економічні відносини завжди потребували й потребуватимуть регулювання, яке уособлює сукупність важелів державного і ринково-конкурентного впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві. Причина в тому, що людина у своєму історичному розвитку намагається втілити в життя логіку раціональної взаємодії для успішної реалізації мотивацій. Саме у цьому криється причина виникнення регулювання як інституту демонополізації економічних відносин та забезпечення конкурентного задоволення потреб суспільства та індивіда.
Ринковий механізм і державне регулювання розвитку аграрної сфери є взаємодоповнюючими елементами сучасної економіки в Україні. Держава повинна виконувати лише ті функції, яких не може забезпечити ринок, тому за нею завжди зберігатимуться такі основні завдання як створення правової бази, захист конкуренції та прав власності, розподіл і перерозподіл доходів. Змінюються лише пріоритети регулювання, поскільки кожний конкретний період часу потребує різних цілей, які повинні співпадати з сучасними підходами та принципами державного регулювання економіки. Державне втручання в аграрне виробництво має бути раціональним – надмірність або недостатність заважають розвитку, породжуючи негативні тенденції й наслідки, які спостерігаються у наш час.
Економічне регулювання розвитку аграрного виробництва полягає у впливі держави, наднаціональних органів і менеджменту підприємств через законодавчі й нормативно-правові акти, ціновий, кредитно-інвестиційний та податковий механізми на стабільне економічне зростання й підвищення ефективності галузі.
Перспективи розвитку вітчизняного аграрного виробництва і ринку залежать від ефективності впливу на них відповідних механізмів. Ці механізми все ще формуються, залишаючись здебільшого недосконалими, такими, що не відповідають інтересам учасників ринкового обміну, й безпосередньо залежать від існуючих умов їх функціонування. Механізми регулювання аграрного виробництва включають у себе структурні складові, які доцільно розділити на правові (Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України, Накази Міністерства аграрної політики та продовольства України, нормативні акти місцевих органів влади) й економічні (регулювання ціноутворення, податкове регулювання, бюджетна підтримка, фінансово-кредитне забезпечення, розвиток страхування, митно-тарифне регулювання, моніторинг та інформаційне забезпечення, товарні та фінансові інтервенції, розвиток інфраструктури).
Оскільки сільське господарство – складна соціально-економічна, ієрархічно побудована та територіально розміщена система, то й результативність його функціонування і регулювання має значну кількість проявів. Тому при оцінці регулювання аграрного виробництва необхідно враховувати всі види його ефективності: економічну – пов’язану з раціоналізацією виробництва, поліпшення використання ресурсів, забезпечення розширеного відтворення; соціальну – направлену на поліпшення умов, підвищення рівня життя населення та розвиток сільських територій; екологічну – відображає зусилля щодо збереження навколишнього середовища та зменшення негативного його впливу на всі сторони життя суспільства.
Різноманітність видів ефективності засвідчують не тільки багатогранність цієї економічної категорії, але і незавершеність пізнання проблеми, розкриття її сутності відповідно до нових виробничих відносин, що складаються під впливом ринкової економіки. Тому, окрім перерахованих вище видів ефективності, за останній час в економічний обіг було введено ще один вид ефективності – еколого-економічна. Критерієм якої повинно бути максимально можливе забезпечення суспільних потреб населення екологічно безпечними продуктами харчування при раціональних питомих витратах на їх виробництво. Даний підхід передбачає, що досягнення максимально можливого результату, повинно зіставлятися з низкою чинників і умов, враховуючих екологічні наслідки. Адже можна отримати значний виробничий результат та водночас нанести непоправну шкоду довкіллю і отримати забруднені харчові продукти, вживання яких негативно відобразиться на здоров’ї людей.
У другому розділі – «Стан та ефективність аграрного виробництва в контексті економічного регулювання його розвитку» – розглянуто значення аграрного сектору в економіці України та Полтавської області; проведена оцінка ефективності існуючих механізмів управління та регулювання аграрного виробництва; здійснено аналіз впливу факторів на ефективність розвитку аграрного виробництва.
Встановлено, що система управління аграрним сектором Полтавської області потребує удосконалення та реорганізації організаційної структури, а персонал – постійного підвищення кваліфікації. Фінансові активи суб’єктів господарювання аграрної сфери регіону носять обмежений характер через відсутність власних оборотних коштів та неможливість доступу до кредитних ресурсів. Так, значна частина основних засобів аграрних підприємств Полтавської області мають високий ступінь зносу, більшість суб’єктів господарювання не мають змоги забезпечити оновлення техніко-технологічної бази виробництва через фінансово-кредитні механізми, здороження посівних і пально-мастильних матеріалів призводить до зростання собівартості виробництва й реалізації сільськогосподарської продукції при невідповідності державним закупівельним цінам.
Не дивлячись на це, у 2010 р. загальне виробництво продукції сільського господарства у Полтавській області порівняно з 2006 роком збільшилося на 2,6 %, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – на 14,8 %, одночасно з тим, у господарствах населення знизилося на 8,3 %. Проте, порівняно з попереднім роком, виробництво валової продукції сільського господарства значно зменшилось, передусім у сільськогосподарських підприємствах (за винятком виробництва продукції тваринництва). Тобто, незважаючи на ріст аграрного виробництва протягом 2006–2009 рр., який був зумовлений переважно збільшенням виробництва в аграрних підприємствах, у 2010 р. обсяги виробництва сільськогосподарської продукції зменшилися, що відбулося внаслідок зменшення виробництва в тих же аграрних підприємствах.
Аналіз ефективності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств за 2010 р. свідчить (табл. 1), що їх фінансово-економічний стан поліпшився. В цілому сільськогосподарські підприємства одержали прибутку в сумі 1062,2 млн. грн (за 2009 рік – 533,4 млн. грн), в той час як у 2006 році спостерігався збиток. У 2009–2010 рр. прибутковим було виробництво як продукції рослинництва, так і тваринництва.
Проведені дослідження свідчать, що рівень податкового навантаження на аграрні підприємства Полтавської області в 2010 р. був вище, ніж у 2006 р. на 638 грн. у розрахунку на 100 гектарів сільськогосподарських угідь. Розмір сплачених податків на 100 грн. прибутків також збільшився майже у двічі. Мають тенденцію до збільшення суми ПДВ у вигляді дотацій за реалізовані переробним підприємствам молоко та м’ясо в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, за рахунок чого спостерігається зменшення сплаченого ПДВ на 100 грн. виручки від реалізації продукції.
