КОНКУРЕНТНА ПОЛІТИКА В БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та розкрито її зв’язок з науковими темами; сформульовано мету та завдання, розкрито предмет, об’єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача; наведено дані про апробацію, публікації, структуру й обсяги роботи.

У першому розділі «Теоретичні основи конкурентної політики в банківському секторі національної економіки» визначено еволюцію концепцій конкуренції, її особливості в умовах глобалізації; особливості, рівні, види конкуренції в банківському секторі національної економіки; обґрунтовано концепцію удосконалення конкурентної політики в банківському секторі національної економіки. Економічна глобалізація, яка означає посилення системності організації виробництва, розподілу і споживання товарів (робіт, послуг) і капіталу у світовій економіці, приводить до зростання конкуренції у світовому масштабі через поглиблення міжнародної спеціалізації і поділу праці. Економічна інтеграція сприятливо позначиться на розвитку української економіки тільки в тому випадку, якщо українські товари і послуги виявляться досить конкурентоспроможними не тільки на зовнішньому, але і на власному внутрішньому ринку.

Конкурентна боротьба, заснована на певній стратегії учасників ринку в захисті і відстоюванні своїх інтересів. Поняття «конкуренція» (від лат. concurrentia, лат. concurro - збігаюсь, стикаюся) увійшло в економічну теорію з побутової мови. Протягом тривалого часу воно означало тільки незалежне суперництво двох і більше осіб (конкурентів), зацікавлених в досягненні однієї мети - отриманні максимального прибутку. В роботі узагальнено зміст основних концепцій конкуренції: раціональної ринкової (поведінковий підхід), структурної, співконкуренції, конкурентних переваг країни, інноваційної концепції інтелектуального лідерства, концепції «нової економіки», або гуманітарного і людського капіталу. Найбільш поширеним є структурний підхід, який виділяє чотири типи ринків: досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії та монополії. Найбільш привабливою, з погляду пояснення міжнародного розподілу факторів виробництва, сьогодні є теорія конкурентних переваг М. Портера. Закономірності еволюції концепцій пов’язані зі зростаючим впливом на конкуренцію інновацій, системи цінностей, пріоритетів, традицій, моралі, етики її суб’єктів.

Для характеристики конкурентної боротьби між суб’єктами господарювання використовуються різні поняття: конкурентний статус (структурний підхід), конкурентостійкість (функціональний підхід) та конкурентоспроможність (поведінковий підхід). Конкурентоспроможність формується на рівні товару, підприємства, регіону, країни, групи країн. Категорія конкурентоспроможність національної економіки має певні особливості: є атрибутом кожного господарства і виявляється у процесі міжнародних економічних відносин; має внутрішні витоки; потребує постійного розширення джерел для самодостатнього розвитку суб'єктів господарювання; визначається умовами економічного розвитку країни; виходить із соціально-економічної оптимальності, досягнутої в суспільстві; відповідальність за нею несе держава.

Конкуренція у фінансовому секторі економіки виникла пізніше, ніж конкуренція в промисловості, проте відрізняється розвиненістю форм і високою інтенсивністю. Конкурентами комерційних банків виступають не лише інші банки, але і небанківські фінансові інститути, а також деякі нефінансові організації. Конкурентний простір представлений чисельними ринками, на яких банки виступають і як продавці, і як покупці. Внутрішньогалузева конкуренція в банківському секторі носить переважно видовий характер, що пов'язано з диференціацією банківського продукту. Фінансові послуги можуть взаємно замінюватися, але не мають конкурентоздатних «зовнішніх» замінників, тому міжгалузева конкуренція здійснюється тільки за допомогою переливання капіталу. Обмеження цінової конкуренції вимагає від керівництва фінансових організацій управляти якістю послуг і активно використовувати рекламу. Фінансові ринки є ринками диференційованої олігополії, надаючи широкі можливості для кооперації і узгодження ринкової політики кредитних інститутів. Основні закономірності конкуренції на сучасному етапі: універсалізація банківської діяльності; лібералізація державного регулювання; розширення регіональної і національної сфери діяльності і глобалізація конкуренції; проникнення в традиційні банківські галузі небанківських фінансових посередників і нефінансових організацій, інтеграція і злиття ринків; сек’юритизація і інституалізація діяльності фінансових організацій; посилення інтенсивності конкуренції. Перераховані закономірності вже повною мірою проявляються в Україні і посилилися після приходу іноземних банків в країну.