УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ОБ\'ЄДНАНЬ

Короткий зміст

Актуальність теми. Проблема інвестування виробництва завжди викликала певний інтерес дослідників, тому що питання своєчасного відтворення, відновлення, реконструкції та модернізації основного капіталу й виробничо-технічного потенціалу є найбільш нагальними у виробничо-економічній діяльності не тільки окремого підприємства, виробничого об'єд­нання або галузі національного господарства, але й усієї економіки країни в цілому. Так, питома вага інвестицій у капітальне будівництво та придбання машин, обладнання у 2002 р. становила відповідно 44,7 і 35,1%, а у 2007 р. – 49,2 і 35,4%. Практична незмінність цих показників призвела до того, що ступінь зносу основних засобів у промисловості за період із 2000 по 2006 р. зріс відповідно з 48,8 до 58,6%, або у 1,2 раза, що свідчить про відсутність системного підходу до інвестування процесу розширеного відтворення основних засобів виробництва.

Дотепер інвестування виробництва аналізувалося в аспекті окремо сформульованих цілей і завдань як похідна складова фінансових ресурсів, тоді як дану проблему необхідно розглядати як самостійний об'єкт управління, що потребує розробки спеціальних і вдосконалення вже відомих методологічних і методичних підходів до вирішення завдань, пов'язаних з інвестуванням заходів, що забезпечують практичне втілення в життя управлінських рішень стратегічного і тактичного характеру.

Питання інвестування відрізняються багатоплановістю та різнобічністю. У наукових і прикладних дослідженнях відомих учених і фахівців вони розглядаються комплексно з описом методології проблеми, класифікації основних форм інвестицій (фінансові інвестиції або інвестиції у виробничі фонди), обґрунтування доцільності (ефективності) інвестицій, управління інвестиційним процесом, освоєння інвестицій і організаційно-правових форм регулювання взаємодії суб'єктів інвестиційного процесу, як це подано у роботах А.А. Пересади, В.М. Хобти, Л.Дж. Гітмана і М.Д. Джонка, а також за аспектами, пов'язаними з вирішенням окремих завдань або досягненням вузько специфічних цілей у роботах М.Г. Чумаченка, В.П. Савчука, О.С. Стоянової, В.Г. Герасимчука.

В умовах реформування національного господарства необхідність досліджень такого роду лише зростає. У зв'язку з цим у сучасних умовах дана тема є значущою й актуальною, оскільки націлена на вирішення конкретних завдань, пов'язаних з аналізом особливостей управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань у сучасних умовах, а також із необхідністю виявлення методологічних і методичних особливостей у розробці теоретичних та прикладних способів і методів аналізу інвестиційних процесів у виробництві як особливої сфери економічної науки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: "Розробка механізму господарювання підприємств у трансформаційній економіці" (2003-2006 рр., номер держреєстрації 0104U003430), у рамках якої запропоновано визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, корпоративного управління і розподілу інвестиційних ресурсів підприємства; "Шляхи капіталізації та методи регулювання господарської діяльності підприємств
базових галузей промисловості" (2006-2009 рр., номер держреєстрації 0106U009514), у рамках якої розроблено методи оптимізації процесу нагромадження основного капіталу підприємства та формування системи збалансованих зв'язків у корпоративних об'єднаннях, а також пропозиції щодо вдосконалення організаційних структур міжрегіональних промислово-фінансових об'єднань.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань, моделювання, планування та оптимізації процесів відтворення основних фондів і виробничого потенціалу підприємств металургійного профілю на основі оптимального нагромадження і розподілу інвестиційних ресурсів підприємства.

Для реалізації поставленої мети було вирішено такі завдання:

надано власне трактування поняття інвестиційних ресурсів, їх відмінних ознак і характерних рис як об'єкта управління, наведено структурну й економіко-математичну інтерпретацію нагромадження інвестиційних ресурсів у процесі розширеного відтворення основного капіталу (основних фондів) підприємства;

сформульовано поняття інвестиційного менеджменту, під яким мається на увазі сукупність способів і методів управління інвестиціями на виробничому, галузевому, регіональному й державному рівнях управління економікою та дозволяє забезпечити ефективний і збалансований розподіл інвестицій на кожному з них;

удосконалено класифікацію основних напрямів і характерних рис та ознак концентрації капіталу й корпоратизації виробництва, які дозволяють знаходити найбільш раціональну форму інтеграції виробництва;

визначено способи та методи внутрішньовиробничого аналізу організаційних структур великих промислово-фінансових об'єднань;

сформовано систему внутрішньовиробничих зв'язків у промислово-фінансових об'єднаннях, що дозволяє об'єднати за допомогою зведеного балансу центри відповідальності за витратами і доходами підприємства;

обґрунтовано способи розрахунку зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації;

розроблено прикладну модель реінвестування виробництва на основі кількісних і якісних взаємозв'язків між структурними елементами доходу (видатки та прибуток) підприємства;

апробовано у теоретичному та прикладному контексті метод ковзного оптимуму для безперервного в часі процесу відтворення основних фондів підприємства;

вирішено задачу знаходження подвійного оптимуму в доходах підприємства, що припускає зниження витрат виробництва у сполученні з максимізацією прибутку як головної мети виробництва.

Об'єкт дослідження – процеси формування, розподілу, перерозподілу і використання інвестиційних ресурсів промислово-фінансових об'єднань.

Предмет дослідження – механізм функціонування розширеного відтворення в умовах корпоративного управління виробництвом.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних учених у сфері управління інвестиційними ресурсами. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України й зарубіжних країн, статистичні дані Держкомстату України.

У роботі використано загальнонаукові та прикладні методи досліджень. Зокрема, для з'ясування джерел і природи утворення інвестиційних ресурсів застосовано балансові та статистичні методи аналітичних розрахунків, а саме за системою національних рахунків України. Виявлення вихідних умов формування ковзного оптимуму у структурі доходів підприємства за циклами виробництва здійснено на основі використання методів функціонального аналізу й експертних оцінок. Методи структурного аналізу знайшли застосування при формуванні системи збалансованих зв'язків у корпоративних об'єднаннях за центрами відповідальності; методи економічного аналізу – при встановленні математичної форми, сутності та змісту цільових функцій збільшення витрат виробництва, інвестиційних ресурсів і прибутку у структурі доходів підприємства. Для оптимізації структурних елементів нагромадження і відтворення основного капіталу (основних фондів) підприємства використано методи факторного й економіко-математичного аналізу, а також теорії оптимізації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні способів і методів формування та нагромадження інвестиційних ресурсів підприємства, визначенні рівня оптимальності їх кількісного розподілу за окремими параметрами і циклами виробництва на основі економіко-математичної моделі.

Основні наукові результати дисертації полягають у такому:

уперше:

обґрунтовано науково-методичні підходи до визначення ковзного оптимуму, що дозволило сформувати прикладну модель реінвестування виробництва для безперервного в часі процесу відтворення основних фондів підприємства й кількісної оцінки ефективності їх використання на основі коефіцієнта, що визначається відношенням оптимального та фактичного значень норм нагромадження капіталу;

сформовано систему збалансованих зв'язків у виробничих об'єднаннях, що дозволяє поєднати за допомогою зведеного балансу центри відповідальності за витратами і доходами підприємства;

удосконалено:

визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, що дозволяє забезпечити повне й ефективне використання інвестиційних ресурсів для нарощування виробничого потенціалу підприємства;

аналіз внутрішньовиробничих структур великих промислово-фінан­сових об'єднань, які надають можливість здійснювати більш ефективну політику з реструктуризації виробництва і формування інвестиційної стратегії підприємств металургійного профілю на регіональному й міжрегіональному рівнях управління економікою країни;

науково-методичні підходи до розрахунку подвійного оптимуму в доходах підприємства, при якому зниження витрат виробництва поєднується з максимізацією прибутку;

дістали подальшого розвитку:

поняття інвестиційного менеджменту, що визначається як сукупність методів управління інвестиціями на виробничому, галузевому, регіональному й державному рівнях управління економікою та дозволяє забезпечити ефективний і збалансований розподіл інвестицій на кожному з них;

класифікація основних напрямів, характерних рис і ознак концентрації капіталу та корпоратизації виробництва, що дозволяє знаходити найбільш раціональну форму інтеграції виробництва в регіональному та міжрегіональному, внутрішньо- та міжгалузевому аспектах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані рекомендації дозволяють здійснювати кількісну та якісну оцінку ефективності відтворення основних фондів підприємства. Методичні розробки, що містяться в дисертації, використовувалися при підготовці пропозицій для підприємств металургійного виробництва і підтверджуються відповідними документами: УНВО "Укркокс" стосовно впровадження методу розрахунку зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, що також був схвалений і рекомендований до широкого використання Міністерством промислової політики України (лист № АС-297 від 09.11.2007 р.); ЗАТ "Донецьксталь-МЗ" відносно рекомендацій щодо удосконалення способів і методів формування і планування балансу виробничо-економічної діяльності центрів відповідальності, визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, розрахунку норм нагромадження та оптимізації інвестиційних ресурсів у структурі валового прибутку (лист № 245/04 від 22.04.2008 р.); ВАТ "Ясинівський коксохімічний завод" стосовно рекомендацій і пропозицій щодо організації центрів відповідальності на основі збалансованої системи взаємозв'язків, визначення зносу основних засобів за методом неоднорідної амортизації, установлення оптимальних норм нагромадження інвестиційних ресурсів підприємства (лист № 9623/01 від 15.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення наукових завдань з удосконалення методів ефективного управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань на підприємствах металургійного виробництва в сучасних умовах. Внесок автора у колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації роботи доповідалися і були схвалені на: Міжнародній науково-практичній конференції "Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності в контексті міжнародної інтеграції " (м. Донецьк, 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики" (м. Львів, 2008 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції "Проблеми економіки й управління у промислових регіонах" (м. Запоріжжя, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, у тому числі 9 статей у наукових фахових журналах і збірниках наукових праць, 3 тези матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 7,6 д.а., із них особисто автору належить 6,7 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 134 найменувань і 7 додатків. Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки, вона містить 10 рисунків, 15 таблиць.