МАКРОЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РОЗВИТКУ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та основні завдання щодо забезпечення дієвості реалізації функції з макроекономічного регулювання екологічної безпеки розвитку продуктивних сил, визначено об’єкт і предмет дослідження, наведено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади макроекономічного регулювання екологічної безпеки» розкрито сутність базових категоріальних понять теорії економіки природокористування в контексті реалізації дієвої функції макроекономічного регулювання екологічної безпеки для досягнення сталого розвитку держави; розроблено концептуальні основи реструктуризації системи забезпечення екологічної безпеки за єдиним критерієм оцінки з урахуванням міжнародного досвіду інтеграції соціально-економічних систем у сучасних глобалізаційних умовах та ресурсних обмеженнях в Україні; деталізовано склад макроекономічних чинників гарантування екологічної безпеки (ЕБ) із визначенням вагомості їхнього впливу на розвиток продуктивних сил держави.

Обґрунтовано зміст поняття ЕБ та розкрито його місце і роль системи забезпечення ЕБ (СЗЕБ) в макроекономічному регулюванні сталого розвитку держави. Принципи стратегічного управління гарантуванням ЕБ покладені в основу авторського дефініційного визначення функції макроекономічного регулювання (МЕР) ЕБ. Остання є сукупністю обов’язкових цілеспрямованих дій різних суб’єктів господарювання, діяльність яких уможливлює адекватне реальним соціально-економічним і виробничо-господарським процесам цілеорієнтоване формування і розвиток національної економіки еколого- й енергоефективного типу та передбачає: урахування сучасних економічних закономірностей модернізації; узгодження інтересів суб’єктів різного рівня управління; вирішення економічних суперечностей шляхом прийняття оптимізаційних управлінських рішень через інформатизацію процедур ідентифікації соціо-еколого-економічних процесів.

Найважливішою макроекономічною суперечністю у сфері МЕР ЕБ визнано невідповідність постійно зростаючих суспільних потреб обмеженим та абсолютно обмеженим ресурсам. Отже, цільова функція МЕР орієнтована на забезпечення збалансованого функціонування та досягнення соціо-еколого-економічною системою країни сталого розвитку територій.

З'ясовано, що в межах СЗЕБ виникають два взаємодоповнюючі й обмежуючі впливи: по-перше, функції державного регулювання (макроекономічне регулювання), по-друге, саморегулювання діяльності у сфері ЕБ господарюючих суб’єктів (так звана вільна рука ринку). Таким чином, у ході визначення напрямів, обсягів та масштабів концентрації зусиль для коригування діяльності в межах СЗЕБ конститутивно-ключовим завданням визнано розв’язання трирівневої проблеми, а саме: здійснення пошуку і встановлення оптимального співвідношення між централізацією та децентралізацію повноважень на різних рівнях СЗЕБ; формулювання та нормативно-правове затвердження відповідальності для стимулювання діяльності з підвищення рівня ЕБ розвитку продуктивних сил; ідентифікація можливостей/здатностей та встановлення доцільності процедур реалізації функції саморегулювання господарських суб’єктів.

Сформовано теоретико-методичні підходи до визначення вагомості впливу рівня макроекологічної безпеки (МЕБ). Трансформація властивостей системи гарантування МЕБ відбувається через нижчі за рівнем системи забезпечення ЕБ шляхом: трансферу й дифузії нових технологій; посилення екологічної складової в інвестиційному потенціалі соціально-економічних систем; реформування світового ринку екологічних послуг і товарів при інтенсивному розвитку потенціалів системно-універсального функціонування; поширення співпраці у сфері охорони навколишнього природного середовища та підвищення енергоефективності.