ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПОШИРЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗНАНЬ ТА ІНФОРМАЦІЇ Автореферат

Актуальність теми. У зв’язку з реформуванням відносин власності в агропромисловому комплексі України кардинально змінився уклад українського села, створено умови для діяльності особистих селянських, фермерських господарств, приватних і колективних виробничих формувань, які виробляють сільськогосподарську продукцію, не маючи фахових знань. Більшість з них не в змозі застосувати новітню техніку і технології, не володіють навичками сучасного ведення господарства та збуту власної продукції на ринкових засадах. Із загостренням проблем соціального і культурного розвитку села постає невідкладна потреба в налагодженні процесу кваліфікованого інформаційного забезпечення сільських територіальних громад та органів місцевого самоврядування. Тому першочерговим для вирішення постало питання формування відповідної ринковим умовам господарювання оперативної системи доведення накопичених знань та інформації до сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення. Для її створення необхідно здійснити заходи з реформування аграрної освіти, науки, органів державного і самоврядного управління для забезпечення належного науково-консультаційного та інформаційного обслуговування селян.

Зважаючи на це, своєчасним і необхідним є розробка та впровадження організаційно-економічного механізму інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників з використанням потенціалу аграрної освіти, науки та сільськогосподарського дорадництва, за допомогою якого система управління аграрними формуваннями функціонуватиме ефективніше за рахунок поліпшення якісних характеристик одержуваних знань та інформації для прийняття зважених рішень.

Теоретико-методологічні аспекти розробки ефективного організаційно-економічного механізму висвітлені в працях Л.І. Абалкіна, С.П. Азізова,

В.Я. Амбросова, Н.Ю. Брюховецької, П.Г. Буніча, А.Р. Вінеса, П.С. Єщенка,

Й.С. Завадського, Ф.В. Зінов’єва, І.В. Кривов’язюк, М.І. Круглова, А. Кульмана, Н.А. Лісіцина, М.Й. Маліка, Т.Г. Маренича, Е.С. Мінаєва, П.О. Мосіюка,

С.В. Мочерного, В.І. Павлова, В.О. Паламарчука, Ю.І. Палкіна, П.Т. Саблука та інших авторів. Проблемам організації системи поширення сільськогосподарських знань та інформації присвячені роботи провідних вітчизняних і зарубіжних учених: В.А. Верби, С.А. Володіна, В.М. Геєця, Т.П. Кальної-Дубінюк, Р.Я. Корінця,

І.М. Криворучка, М.Ф. Кропивка, Я.А. Леймана, О.В. Ульянченка, Р.М. Шмідта,

С.Р. Джонсона, А.В. Ван ден Бана, та інших.

У процесі розвитку наукової думки підходи до функціонування системи поширення сільськогосподарських знань та інформації удосконалювалися і набували нового змісту. Дедалі очевиднішою стає потреба в опрацюванні наукових засад функціонування організаційно-економічного механізму поширення сільськогосподарських знань та інформації з використанням потенціалу аграрної освіти, науки та дорадництва в ринкових умовах господарювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах програми наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою «Розробка теоретико-методологічних засад розвитку ринкової системи розповсюдження сільськогосподарських знань і інформації» (номер державної реєстрації 0106U005245) та проекту (гранту) «Розвиток сільськогосподарського дорадництва в Україні» (номер державної реєстрації UA/Z20482/21).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в поглибленні теоретико-методологічних засад удосконалення організаційно-економічного механізму поширення сільськогосподарських знань та інформації з використанням потенціалу аграрної освіти, науки і сільськогосподарського дорадництва для забезпечення інноваційного розвитку агропромислового виробництва.

Для реалізації поставленої мети було виконано такі завдання:

- визначити поняття, мету і засади поширення сільськогосподарських знань та інформації;

- обґрунтувати методичні засади забезпечення ефективного поширення сільськогосподарських знань та інформації з використанням освітнього, наукового і дорадчого потенціалу;

- вивчити економічну сутність та складові організаційно-економічного механізму поширення сільськогосподарських знань та інформації;

- оцінити потенціал аграрної освіти, науки та дорадництва у продукуванні інтелектуальних товарів і послуг та проаналізувати сучасний стан і виявити недоліки функціонування організаційно-економічного механізму поширення знань та інформації в аграрному секторі України;

- сформувати концептуальні підходи до побудови ринкової системи поширення сільськогосподарських знань та інформації;

- обґрунтувати комплекс заходів щодо удосконалення організаційно-економічного механізму поширення сільськогосподарських знань та інформації з використанням потенціалу аграрної освіти, науки і дорадництва.

Об’єктом дослідження є процес поширення сільськогосподарських знань та інформації.

Предметом дослідження виступає сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів формування організаційно-економічного механізму поширення сільськогосподарських знань та інформації з використанням потенціалу аграрної освіти, науки і дорадництва.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний та абстрактно-логічний методи пізнання економічних явищ. Для реалізації завдань дисертаційного дослідження застосовувались такі методи: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення та формування висновків), монографічний (вивчення форм і способів організації поширення сільськогосподарських знань та інформації), соціологічний (анкетування працівників і студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, наукових установ, дорадчих служб та сільськогосподарських товаровиробників України), системного аналізу (аналіз розвитку й організації системи поширення сільськогосподарських знань та інформації в Україні), розрахунково-конструктивний та порівняння (порівняння діяльності щодо поширення знань та інформації ВНЗ аграрного спрямування, установ аграрної науки та дорадчих служб), економіко-статистичний (аналіз діяльності наукових установ, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації і дорадчих служб), графічний (аналіз статистичних та оперативних даних у графічній формі), багатофакторного порівняльного аналізу (оцінка потенціалу аграрної освіти, науки та дорадчих служб), рейтингових оцінок (визначення лідерів з вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у залученні їх до поширення сільськогосподарських знань та інформації) й інші загальноприйняті економічні та статистичні методи.

Інформаційну базу дослідження становили теоретичні та методичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, законодавчі та нормативні акти України, звітні й оперативні дані УААН, Міністерства аграрної політики України, Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України, результати соціологічного опитування 500 респондентів працівників і студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, наукових установ, дорадчих служб та суб’єктів сільськогосподарського виробництва України, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, симпозіумів, наукові публікації періодичних видань, матеріали особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті системного дослідження сукупності теоретичних, методичних і практичних аспектів процесу поширення сільськогосподарських знань та інформації з використанням потенціалу аграрної освіти, науки і дорадництва одержано наступні результати, які визначають його наукову новизну:

вперше:

- обґрунтовано класифікацію інтелектуальних товарів і послуг, як об’єктів купівлі-продажу на інформаційному сегменті ринку інновацій, на основі їх поділу на освітні послуги, освітні товари, наукові товари та консультаційні послуги, що дає змогу організувати їх поширення на ринкових засадах (С.7);

удосконалено:

- концептуальні підходи до побудови системи поширення сільськогосподарських знань та інформації з використанням потенціалу аграрної освіти, науки і сільськогосподарського дорадництва, з виділенням інституту наукового (бізнес) консалтингу, як агента установ аграрної освіти і науки на інформаційному сегменті ринку інновацій, що дає можливість органічно вбудувати цю складову в інфраструктуру інноваційного ринку АПК (С.12-13);

дістало подальший розвиток:

- теоретико-методичні підходи до трактування організаційно-економічного механізму поширення сільськогосподарських знань та інформації як системи органічно взаємопов’язаних економічних, організаційних і правових форм та методів поширення сільськогосподарських знань та інформації, а також його складових: економічної, організаційної, інформаційної та законодавчо-нормативної, що дозволяє побудувати ефективну в ринкових умовах систему поширення сільськогосподарських знань та інформації (С.8);

- визначення тенденцій, закономірностей, резервів і можливостей установ аграрної освіти, науки та дорадництва в поширенні сільськогосподарських знань та інформації в результаті наукової оцінки потенціалу аграрної освіти, науки та дорадництва (С.9-11);

- обґрунтування функцій і напрямів діяльності установ аграрної науки, освіти та сільськогосподарського дорадництва щодо поширення знань та інформації як товарів і послуг, що дає змогу налагодити системну взаємодію цих основних суб’єктів інформаційного сегмента ринку інновацій в АПК (С.6-7);

- комплекс заходів з удосконалення організаційно-економічного механізму поширення сільськогосподарських знань та інформації за економічною, організаційною, законодавчо-нормативною, інформаційною складовими, для забезпечення передачі цих інтелектуальних товарів і послуг на основі повнішого використання потенціалу аграрної освіти, науки та сільськогосподарського дорадництва, на ринкових засадах (С.14).

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі положення можуть бути використані як наукові основи та методичні розробки для розв’язання проблеми поширення сільськогосподарських знань та інформації установами аграрної освіти, науки і дорадчими службами України та впроваджуватись у практичну діяльність суб’єктами інформаційного сегмента ринку інновацій. Результати дослідження рекомендовані до практичного застосування установами аграрної освіти, науки і дорадчими службами України та впроваджені Департаментом аграрної освіти, науки і дорадництва Міністерства аграрної політики України (довідка від 16.12.2008 р. № 18-1-1-16/1962), Національним аграрним університетом (акт впровадження від 22.05.2008 р.), телекомпанією «Крила» (акт впровадження від 27.09.2007 р.), Національною асоціацією сільськогосподарських дорадчих служб України (довідка від 11.11. 2008 р. № 0245-02).

Теоретичні положення та інформаційно-аналітична база дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес Національного аграрного університету при викладанні дисциплін «Основи аграрного консалтингу», «Управлінський консалтинг», «Організація інформаційно-консультаційної діяльності» (акт впровадження від 18.06.2008 р.) і можуть використовуватись у вищих і спеціальних навчальних закладах України.

Особистий внесок здобувача полягає у поглибленні теоретичних, організаційно-методичних засад і розробці пропозицій щодо удосконалення формування організаційно-економічного механізму поширення сільсько-господарських знань та інформації з використанням потенціалу аграрної освіти, науки та дорадництва. Наукові результати, які наводяться в дисертаційній роботі, одержані автором особисто і викладені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження за темою дисертації доповідалися й обговорювалися на ІІ Міжнародній виставці сільського господарства «Інтер АГРО-2006» / Міжнародному форумі з питань організації та ведення рентабельного високоефективного сільського виробництва / Секції «Сільськогосподарська дорадча діяльність: механізм, програми, досвід» (м. Київ, Виставковий центр «Київ Експо Плаза», 1–4 лютого 2006 р.); Міжнародній науковій конференції «Проблеми та перспективи розвитку сільськогосподарських дорадчих служб» (Мелітополь: ТДАТА, 10–12 травня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України» (м. Київ, НАУ, 5–6 жовтня 2006 р.); Семінарі «Інтелектуальна власність на підприємстві. Розпорядження правами інтелектуальної власності» (м. Київ, УЦІПІП, 23 листопада 2006 р.); ІІІ Міжнародній виставці сільського господарства «Інтер АГРО-2007» / Міжнародному форумі з питань організації та ведення рентабельного високоефективного сільського виробництва / Майстер-класі «Роль дорадчих служб у підвищенні рентабельності сільськогосподарського виробництва» (м. Київ, Виставковий центр «Київ Експо Плаза», 31 січня–3 лютого 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, УДАУ, 21–22 лютого 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (м. Харків, ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 1–2 бе-резня 2007 р.); V Міжнародній науково-теоретичній конференції «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (м. Тернопіль, ПВНЗ «Інститут економіки і підприємництва», 17 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Економічна безпека країни: проблеми теорії і практики в умовах демократичної трансформації форми влади» (м. Полтава, ПУСК України, 24–25 квітня 2007 р.); Международной научно-практической конференции «Интеграционные процессы и социально-экономическое развитие» (г. Симферополь, КЭИ КНЭУ им. В. Гетьмана, 25–26 апреля 2007 г.); Міжнародній науково-практичній конференції «Стан та перспективи розвитку сільськогосподарської дорадчої діяльності» (м. Вінниця, ВДАУ, 14–16 травня 2007р.); ІX Міжнародній науково-технічній конференції «Системний аналіз та інформаційні технології» (м. Київ, КПІ, 15–19 травня 2007 р.); Международной научно-практической конференции «Проблемы и перспективы инновационного развития экономики» (ИНКОН ХІІ) (г. Скадовск, Херсонский областной совет, 10–15 сентября 2007 г.); ІІІ Міжнародному Форумі молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, ХНТУСГ ім. П. Василенка, 15–16 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, НАН України, 20 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, НУ «Львівська політехніка», 29–31 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання та інноваційний розвиток ступеневої освіти та дорадництва в сільськогосподарському виробництві» (м. Київ, НАУ, 25–26 вересня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 наукових праць загальним обсягом 4,63 др. арк., в тому числі у фахових виданнях – 7 наукових статей обсягом 2,29 др. арк., 1 монографія у співавторстві (автору належить 0,28 др. арк.), у матеріалах конференцій – 11 тез доповідей обсягом 2,06 др. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 216 найменувань. Робота містить 21 таблицю, 32 рисунки і 7 додатків. Основний зміст викладено на 200 сторінках комп’ютерного тексту.