ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА (на матеріалах Вінницької області) Автореферат

У першому розділі – "Теоретико-методичні основи конкурентоспроможності виробництва в зерновій галузі" – досліджено сутність конкуренції та конкурентоспроможності, особливості сучасного розвитку конкуренції на продовольчому ринку в умовах глобалізації, концептуальні основи формування ринку зерна з позиції участі України у світовій торгівлі.

З’ясовано, що теоретико-методологічне визначення терміна "конкуренція" стосовно його економічної суті широко трактується вченими багатьох поколінь. Але при розбіжності поглядів, зумовлених характером товарного виробництва, в загальному плані конкуренція зводиться до того, що вона найважливіший елемент багатогранної системи ринкового господарства.

В процесі дослідження з’ясовано, що конкурентоспроможність – категорія, яка відображає динамічні процеси економічного характеру, обумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Якщо розглядати конкурентоспроможність з цих позицій, то можна стверджувати про зростаючу роль збалансованого зв’язку окремих чинників, зокрема природних, трудових ресурсів і капіталу, в загальній системі організації виробництва. У сучасних умовах посилюється значення факторів вищого рівня, таких як інфраструктура та науковий потенціал.

У практичному аспекті конкурентоспроможність продукції сільського господарства визначається її спроможністю для покупця бути привабливішою порівняно з ідентичними товарами за рахунок кращих якісних властивостей, цін реалізації, сервісу тощо.

З’ясовано, що зміни в зовнішньоекономічній політиці України у напрямі більш тісної економічної інтеграції з країнами ЄС, вступу її до СОТ й інші зовнішні та внутрішні чинники обумовили останнім часом активізацію торгівлі в окремих сферах виробництва товарів і послуг. У цьому відношенні найбільш суттєві зрушення відбулися на ринку зерна, де Україна вийшла на рівень провідних країн-експортерів цієї продукції. Як свідчать статистичні дані за 2008 – 2010 рр., вона експортувала 55,8 млн т зерна, в якому частка пшениці становила 38,2%, ячменю – 28,7% і кукурудзи – 25,2%, на решту культур припало близько 8,0% всього експорту. Виторг від реалізації цього зерна – 9727,6 млн дол. США, або по 174,4 дол за 1 т. У 2011 р. було реалізовано 14149, 3 тис. т. Проте, цінова кон’юнктура була значно кращою. За реалізоване зерно зернотрейдери отримали 3617,2 млн дол., або по 255,6 дол./т. Опосередковано ця обставина обумовлює нарощування виробництва зернової продукції у сприятливих регіонах України.

У матеріалах розділу відмічається, що в даний час ринок зерна характеризується досить високим рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Проте в роботі наголошується на важливості посилення уваги з боку товаровиробників зерна до подальшого поліпшення якості продукції відповідно до міжнародних та європейських стандартів і норм та створення в цій галузі привабливого й безпечного інвестиційного середовища.

Отже, до складових механізму підвищення конкурентоспроможності вітчизняного зерна на внутрішньому та зовнішньому ринках в роботі віднесено такі організаційно-економічні заходи як:

- спрямування товарних потоків зерна із непрозорих каналів реалізації до організованих збутових систем;

- підвищений контроль уряду за ринком зерна при здійсненні експортно-імпортних операцій; мотивація тих експортерів, продукція яких на міжнародному ринку є конкурентоспроможною за рахунок кращої якості, екологічності, а не завдяки застосуванню демпінгових цін.

У другому розділі – "Cучасний стан розвитку зернової галузі в області" – наведено загальну характеристику ринкового середовища і розвитку зернової галузі, розглянуто економічну суть сучасного стану організації виробництва зерна і його ефективність, досліджено основні чинники економічної стійкості сільськогосподарських підприємств і їх регіональні особливості.

Вінницька область має сприятливі кліматичні умови і потужний земельний потенціал –2016,6 тис. га сільськогосподарські угіддя, з них 85,7% ріллі. В роботі охарактеризовані значні внутрішньорегіональні відміни, які стосуються якості ґрунтового покриву, кількості опадів, насиченості сівозміни зерновими культурами та ін.

Сільське господарство спеціалізується на зерново-буряківничому, тваринницькому і м'ясо-молочному напрямах виробничої діяльності. За показниками 2010 р. тут вироблено у всіх категоріях господарств 6334,1 млн грн валової продукції, в тому числі рослинницької – 4351,3 млн грн і тваринницької – 1982,8 млн грн.

У 2010 р. під зернові культури в області було відведено 51,2% всієї площі землі в обробітку, з них у сільськогосподарських підприємствах – 59,3% і особистих селянських господарствах – 29,3%. Таким чином, базова, стратегічно важлива галузь знаходиться у підприємствах великотоварного виробництва, що і створює певні умови стабільності пропозиції та сприяє активізації інвестиційної діяльності.

Разом з тим практика доводить, що розміщення зернового виробництва вимагає вдосконалення структури посівних площ, високого рівня агротехніки та культури землеробства. У цьому зв’язку одним з основних напрямів є обґрунтування і розробка науково-методичних та організаційно-економічних аспектів раціональної ринкової структуризації, територіального розміщення й ефективного функціонування галузі в ринкових умовах як основи забезпечення конкурентоспроможності, зростання експортних можливостей.

У процесі аналізу питання розміщення виробництва зерна в регіоні та його конкурентоспроможності з позицій нинішньої кон’юнктури продовольчого і фуражного зерна на внутрішньому та зовнішньому ринках розглянуто і структуру виробництва зерна через показник обсягів реалізації у 2010 р., коли сільськогосподарськими підприємствами було реалізовано 1718,7 тис. т зерна. Згідно з одержаними даними загальна структура за видами реалізованого зерна була такою: пшениця – 47,3%, кукурудза – 27,3, ячмінь – 22, жито – 1,2, гречка та просо – 0,9, інші зернові – 1,3%.

Можна стверджувати, що представлена структура є наближеною до оптимальної як з позицій пропозиції, так і попиту. У 2005-2007 рр. сільськогосподарські підприємства області зібрали в середньому 1544 тис. т зерна, а за наступні три роки – 2738 тис. т, або у 1,8 раза більше. За відповідні три роки обсяги реалізації зерна становили 1052 і 1810 тис. т, або в 1,8 раза більше. Таким чином, зростання обсягів виробництва супроводжувалося і відповідними темпами росту обсягів його реалізації. Щодо окремих культур, то стабільно ліквідною залишається пшениця. Так, у 2008-2010 рр. було реалізовано зерна цієї культури 2940,3 тис. т, або 72,6% до обсягу вирощеного. Таким же чином корелюється співвідношення обсягу виробництва і реалізації зерна кукурудзи, ячменю тощо.

Останнім часом відбулися досить суттєві трансформаційні зміни в системі організації заготівлі зернових культур. Зокрема, якщо у 2000 р. за „іншими каналами” їх було реалізовано 288,1 тис. т (35,2%), то у 2010 р. – 1328,8 тис. т (77,3%). Тобто, можна вважати, що інфраструктура формується в напрямі створення організованого ринку зерна.

У контексті характеристики ринкового середовища, відображеного в роботі через агрокліматичні, економічні, екологічні умови та характеристики окремих складових виробничої і невиробничої сфер, відмітимо і наявність у регіоні потужного потенціалу зернопереробної і хлібопекарської промисловості. Зростають і обсяги спорудження об’єктів зберігання зерна, кількість яких лише за останні три роки збільшились у 1,6 раза і налічує 54 елеватори. Ця складова й інші галузі загальної ринкової інфраструктури дозволяють здійснювати певний обсяг зовнішньоекономічної діяльності. Так, зовнішньоторговельний оборот Вінниччини за 2010 р. склав 911,0 млн дол. США і збільшився на 168,9 млн дол. порівняно з 2009 р. При цьому обсяги експорту товарів за 2010 р. становили 566,3 млн дол. США і зросли порівняно з 2009 р. на 18,2%.

продукція сільського господарства і харчової промисловості формує значну частину зовнішньоторговельного обороту області. Її частка у вартісній структурі за 2010 р. дорівнювала 46%.

Характеризуючи стан розвитку галузі в регіоні зазначимо, що у цій сфері виробництва ринкові відносини між суб’єктами ринку все ще залишаються неврегульованими. Рівень ефективності виробництва зерна, зберігання та переробки значною мірою залежить від ефективності використання інвестованого капіталу, раціонального його розподілу, залучення інноваційних технологій.