ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕГІОНІ Автореферат

У першому розділі - «Теоретичні основи взаємодії органів державної влади з молоддю» - наведено аналіз історичного досвіду розвитку молодіжної політики та виокремлено й визначено її сутність з позиції державного управління та сучасних умов розвитку держави, визначено специфічні риси молоді як особливої соціально-демографічної групи та узагальнено міжнародну практику і світові тенденції розвинених країн світу щодо взаємодії органів державної влади з молоддю.

Проведений в роботі аналіз походження, становлення й розвитку категорії «державна молодіжна політика» дозволив визначити й розкрити її зміст як окремого, системного напряму практичної та теоретичної діяльності органів державної виконавчої влади щодо забезпечення умов та соціальних гарантій розвитку молодих громадян, що має цілеспрямований характер та забезпечує декларовані й узаконені найвищими законодавчими органами права і свободи молодої людини, створює необхідні умови для її ефективного соціального становлення, розвитку здібностей, реалізації творчого потенціалу як у власних інтересах, так і конкретного регіону, суспільства в цілому.

На основі аналізу робіт українських та російських вчених у дисертації виокремленні наступні специфічні риси молоді як особливої соціально-демографічної групи: вікові; соціально-історичні; соціологічні; духовно-культурологічні; соціально-психологічні; культурологічні.

Це дозволило дійти висновку, що відмітна соціальна якість кожного нового покоління молоді (або її окремих груп) визначається особливостями особистої, предметної та процесуальної сторін її конкретно-історичного буття, що обумовлюють здатність успадкувати, відтворювати та вдосконалювати соціальну структуру суспільства. Доведено що, у рамках розглянутих підходів існує безліч дефініцій молоді, що відображають більшою чи меншою мірою ті чи інші сторони життєдіяльності цієї соціальної групи. У своєму прагненні стати повноправними суб’єктами соціальних відносин молоді люди часто стикаються з перешкодами з боку суспільства, його окремих груп та соціальних інститутів, що призводить до конфліктів. Підставами для виділення специфічно молодіжних конфліктів можуть бути: вікова нерівність соціального статусу, неадекватні взаємодії з інститутами соціалізації, приналежність до іншого типу культури (субкультури). Більшість специфічно молодіжних проблем виникає на тлі протистояння молодь – суспільство. Подолання цих конфліктів може йти по шляху інтеграції молоді в суспільні структури або диференціації, розшарування і навіть соціального виключення її окремих груп (вікова дискримінація, відчуження, маргіналізація).

Молодіжні соціальні проблеми, які є предметом наукового аналізу, поділяються на дві великі групи. До першої відносяться специфічно молодіжні соціальні проблеми: визначення суті молоді як суспільної групи, особливостей її соціального стану (статусу), ролі і місця в суспільному відтворенні суспільства; встановлення критеріїв її вікових меж; вивчення особливостей свідомості (потреб, інтересів, цінностей) і способів діяльності молодого покоління; дослідження специфіки прогресу соціалізації молодих людей, їх соціально-професійної орієнтації та адаптації в колективі; аналіз соціальних аспектів діяльності неформальних молодіжних об’єднань і рухів.

До іншої – питання взаємодії органів держаної влади з молоддю, що стосуються вирішення проблем матеріального характеру, які пов’язані із забезпеченням молоді засобами до самостійного існування (проблеми працевлаштування, забезпечення житлом, а також пов’язані з цим проблеми здобуття професії); проблем нематеріального характеру (забезпечення культурного дозвілля, творчої самореалізації). Також це стосується проблем обізнаності молоді щодо програм політичних партій та блоків, в яких спостерігається розрив між реальними потребами молоді та політикою, яку проводитимуть політичні партії в органах державної влади.

Для вирішення цього комплексу проблем в якості рекомендацій в роботі запропоновані наступні організаційні важелі: забезпечити більшу прозорість та відкритість у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в сфері молодіжної політики (шляхом розширення способів інформування молодого населення регіону з питань діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в сфері молодіжної політики) та щорічно запровадити відкритий конкурс з фінансування програм молодіжних громадських організацій за сферами, які відповідають пріоритетам розвитку регіону та світовим тенденціям в формуванні молодіжної політики.

Світові тенденції в формуванні молодіжної політики виявляються, з урахуванням соціальної, політичної і культурної специфіки в національній молодіжній політиці окремих держав. Їх систематизація (табл. 1) дозволила запропонувати підхід до формування моделі взаємодії органів держаної влади на рівні регіону з молоддю як сукупності інструментів, організаційного та інформаційного забезпечення, який на відміну від зарубіжних враховує специфічні риси становлення та розвитку української молоді з позиції узагальнення особливостей її життєдіяльності як окремої соціально-демографічної групи.

Показано, що взаємодія органів держаної влади на рівні регіону з молоддю повинна складатися з 4-х взаємозалежних систем, послідовна реалізація яких призводить до впровадження сучасної політики відносно молоді: система постійного громадянського представництва молоді на всеукраїнському та місцевому рівні; система залучення молоді до формування державної та регіональної політики, що впливає на її життя; система залучення молоді до безпосередньої реалізації державної та регіональної політики; система розвитку компетентності молоді у формуванні та реалізації державної та регіональної політики.